04 червня 2018 року Справа № 804/2181/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тулянцевої І.В.
розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
27.03.2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення від 19.02.2018 року №0067811305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «податок на доходи фізичних осіб» за результатами річного декларування на суму 1696,98 грн., в тому числі за основним платежем-1357,58 грн. та 339,40 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
- податкове повідомлення-рішення від 19.02.2018 року №0067901305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «військовий збір» на суму 146,40 грн., в тому числі за основним платежем - 117,12 грн. та 29,28 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- податкове повідомлення-рішення від 19.02.2018 року №0003991410, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки на суму 60961,50 грн.;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2018 року №Ф-0067761305, згідно з якою ГУ ДФС у Дніпропетровській області вимагає сплатити недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 9513,87 грн.;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0067791305 від 19.02.2018 року, згідно з яким застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1958,09 грн.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що на підставі акту перевірки від 14.02.2018 року №8553/04-36-13-05/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року» відповідачем прийнято спірні рішення, які позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Так, в ході перевірки ним були надані всі первинні документи, що підтверджують правомірність формування витрат (вартість електроенергії), в тому числі і щодо приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (майстерня), у зв'язку із чим, висновки контролюючого органу щодо їх завищення на суму 9996,54 грн. (за 2014 - 2016 роки) є безпідставними. Крім того, оскільки П'ятихатською міською радою не була опублікована належним чином інформація щодо мінімальної вартості орендної плати для впровадження іншої комерційної діяльності за 1 кв.м. у розмірі 30,33 грн. (з ПДВ), висновки про заниження доходу в 2014 році на суму 19659,14 грн., є необгрунтованими. У зв'язку із чим, твердження відповідача про заниження чистого оподатковуваного доходу на суму 29691,68 грн. є також безпідставними. За таких обставин, на думку позивача, податкові повідомлення - рішення про донарахування грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску, а також рішення про застосування штрафних санкцій за ненарахування єдиного внеску та податкова вимога - є протиправними. Стосовно застосування штрафних санкцій за неоприбуткування готівкових коштів у розмірі 60961,50 грн. позивач зазначає, що вказане рішення контролюючого органу винесено із порушення строків, встановлених ст.250 Господарського кодексу України, тому також є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідач - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області проти задоволення позову заперечував, подав до суду відзив, який залучений до матеріалів справи та в якому відповідач пояснив, що під час проведення перевірки господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. контролюючим органом встановлено порушення норм Податкового кодексу України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме, заниження суми доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності, завищення витрат, що призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу та заниження податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб, правильності обчислення військового збору та єдиного внеску. Крім того, в ході перевірки було виявлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в Книзі обліку розрахункових операцій (КОРО), у зв'язку із чим до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції у відповідності до Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки». Тобто, оскаржувані рішення винесено відповідачем обґрунтовано на підставі чинного законодавства та у межах наданих повноважень.
Ухвалою суду від 02.04.2018 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до розгляду на 30.05.2018 року на 11:00 год.
В судовому засіданні 30.05.2018 року було оголошено перерву до 04.06.2018 року до 14:30 год.
Сторони у судове засідання 04.06.2018 року не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи розписками.
30.05.2018 року позивач подав клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач причину неявки в судове засідання 04.06.2018 року не повідомив, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України).
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).
З огляду на положення частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.
В період з 11.12.2017 року по 22.12.2017 року па підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.77.1, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI, згідно наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 28.11.2017 року №6777-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.» та плану-графіку проведення планових перевірок суб'єктів господарювання на IV квартал 2017 року, посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області проведена документальна планова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року згідно до затвердженого плану перевірки.
За результатами перевірки складено акт від 10.01.2018 року №503/04-36-13-05/НОМЕР_1, у висновках якого встановлено порушення позивачем:
- п.п.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України у частині неналежного ведення Книги обліку доходів і витрат;
- п.177.2, п.177.4 ст.177, з урахуванням вимог п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України донараховано ПДФО від провадження господарської діяльності на загальну суму 135 807,75 грн.;
- п.163.1 ст.163, ст.176, з урахуванням п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України донараховано військового збору на загальну суму 8 007,34 грн.;
- п.2 ч.1 ст.7, п.5, п. 11 ст.8, п.2 ст.9, з урахуванням ч.3 ст. 7, розділу III Закону №2464 донараховано єдиного внеску на загальну суму 225 616,28 грн.;
- п. 2.2., п.2.6 гл.2 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні»: не оприбуткування (несвоєчасне) готівки в книзі обліку розрахункових операцій у сумі 12 192,301 грн.
Не погодившись з висновками планової перевірки позивачем було надано заперечення та додаткові документи.
У зв'язку з поданими запереченнями та необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час планової перевірки, з 01 лютого 2018 року по 07 лютого 2018 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області була призначена документальна позапланова невиїзна перевірка тривалістю 5 робочих днів, за результатами якої складено акт від 14.02.2018 року №8553/04-36-13-05/НОМЕР_1.
Згідно висновків акту перевірки від 14.02.2018 року №8553/04-36-13-05/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року» документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлені наступні порушення:
- п.п.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України у частині неналежного ведення Книги доходів і витрат;
- п.177.2, п.177.4 ст.177, з урахуванням вимог п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності у періоді, що перевірявся, на загальну суму 4640,17 грн., у т.ч.: за 2014 рік - 3282,59 грн., за 2015 рік - 239,08 грн., за 2016 рік - 1118,50 грн.;
- п.163.1 ст.163, ст.176, з урахуванням п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, у результаті чого занижено військовий збір з доходу від провадження господарської діяльності у періоді, що перевірявся, на загальну суму 177,12 грн., у т.ч.: за 2015 рік - 23,91 грн.; за 2016 рік - 93,21 грн.;
- п.2 ч.1 ст.7, п.5, п. 11 ст.8, п.2 ст.9, з урахуванням ч.3 ст. 7, розділу III Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у результаті чого занижено єдиний внесок у періоді, що перевірявся, на загальну суму 9513,87 грн., в т.ч.: за 2014 рік - 7593,73 грн., за 2015 рік - 553,09 грн., за 2016 рік - 1367,05 грн.;
- п.9 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями): незабезпечення щоденного роздрукування «Z» - звіту;
- п.2.2, п.2.6 гл.2 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» із змінами та доповненнями, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637: несвоєчасне оприбуткування (не оприбуткування) готівки в Книзі обліку розрахункових операцій.
19 лютого 2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято:
- податкове повідомлення-рішення №0067811305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «податок на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування» в розмірі 1696,96 грн., в тому числі за основним платежем - 1357,58 грн. та 339,40 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- податкове повідомлення-рішення №0067901305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «військовий збір» на суму 146,40 грн., в тому числі за основним платежем - 117,12 грн. та 29,28 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- податкове повідомлення-рішення №0003991410, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів на суму 60961,50 грн.;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0067761305 про сплату недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 9513,87 грн.;
- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0067791305, яким застосовані штрафні санкції в розмірі 1958,09 грн.
Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд при винесенні рішення виходить з наступного.
Як було з'ясовано судом, фактичною підставою для збільшення суми грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, визначених в податковому повідомленні - рішенні від 19 лютого 2018 року №0067811305 слугував висновок відповідача, викладений в акті перевірки від 14.02.2018 року №8553/04-36-13-05/НОМЕР_1 про порушення позивачем п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 з урахуванням вимог п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- VI, про заниження суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного у деклараціях про майновий стан і доходи за 2014 - 2016 роки на суму 29691,68 грн., внаслідок заниження доходу від надання майна в оренду в сумі 19659,14 грн. та завищення витрат на загальну суму 9996,54 грн.
Правовідносини з приводу оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім тих, що обрали спрощену систему оподаткування, врегульовано Розділом IV Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- VI (далі - ПК України).
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України - господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару (пункт 177.10 статті 177К України).
Пунктом 164.1 статті 164 розділу IV «Податок на доходи фізичних осіб» ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п. 177.2 ст. 177 та п. 178.3 ст. 178 цього Кодексу.
Підпунктом 164.1.3. пункту 164.1 статті 164 ПК України визначено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 177.1 статті 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 177.2 статті 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
В силу приписів пункту 177.4 статті 177 ПК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 року №3609 - VI, що була діючою в 2014 році) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
За приписами пункту 177.4 статті 177 ПК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71 - VIII, що була діючою в 2015 - 2016 роках) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (підпункт 177.4.1);
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2);
- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (підпункт 177.4.3);
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг 177.4.4.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. ФОП ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування.
Згідно з реєстраційними даними, видами діяльності ФОП ОСОБА_1. визначено: 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Судом встановлено, що у 2014 році позивач надавав послуги з оренди позиченого нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 (Будинок побуту) згідно договору позички від 01.01.2014 року №1 зі ОСОБА_2 фізичним особам-підприємцям, зокрема, згідно договору оренди від 01.01.2014 року №20 приміщення площею 14,0 кв.м. ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2) (орендна плата 12,0 грн. за кв.м.); згідно договору оренди від 01.01.2014 року №21 приміщення площею 14,0 кв.м. ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3) (орендна плата 12,0 грн. за кв.м.); згідно договору оренди від 01.01.2014 року №22 приміщення площею 14,0 кв.м. ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4) (орендна плата 12,0 грн. за кв.м.); згідно договору оренди від 01.01.2014 року №23 приміщення площею 14,0 кв.м. ФОП ОСОБА_6. (РНОКПП НОМЕР_5) (орендна плата 12,0 грн. за кв.м.); згідно договору оренди від 01.01.2014 року №24 приміщення площею 12,5 кв.м. ФОП ОСОБА_7. (РНОКПП НОМЕР_6) (орендна плата 12,0 грн. за кв.м.); згідно договору оренди від 01.01.2014 року №26 приміщення площею 14,0 кв.м. ФОП ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_7) (орендна плата 12,0 грн. за кв.м.); згідно договору оренди від 01.01.2014 року №27 приміщення площею 9,0 кв.м. ФОП ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_8) (орендна плата 12,0 грн. за кв.м.); згідно договору оренди від 01.01.2014 року №28 приміщення площею 17,5 кв.м. ФОП ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_9) (орендна плата 12,0 грн. за кв.м.); згідно договору оренди від 01.01.2014 року №29 приміщення площею 34,0 кв.м. ФОП ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_10) (орендна плата 12,0 грн. за кв.м.); згідно договору оренди від 01 січня 2014 року №30 приміщення площею 14,0 кв.м. ФОП ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_11) (орендна плата 12,0 грн. за кв.м.); згідно договору оренди від 05.09.2014 року №32 приміщення площею 24,5 кв.м. ФОП ОСОБА_13. (РНОКПП НОМЕР_12) (орендна плата 18,0 грн. за кв.м.).
Рішенням П'ятихатської міської ради «Про встановлення місцевих податків та зборів» №723-26/VI від 27.12.2012 року, яке набрало чинності з 01.01.2013 року, встановлено мінімальну вартість орендної плати для впровадження іншої комерційної діяльності за 1 кв.м. - 30,33 грн. (з ПДВ).
В матеріалах справи відсутні докази визнання рішення П'ятихатської міської ради «Про встановлення місцевих податків та зборів» №723-26/VI від 27.12.2012 року незаконним або нечинним, а саме, рішення опубліковано на офіційному сайті vkpntr.org.ua 04 січня 2013 року, що підтверджується листом Виконавчого комітету П'ятихатської міської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області від 29.12.2014 року №1928.
З матеріалів перевірки вбачається, що у зв'язку із укладанням ФОП ОСОБА_1 з вищенаведеними контрагентами договорів оренди нежитлових приміщень з ціною договору- 12,00 грн. кв.м. та 18,00 грн. за кв.м. у той час, коли згідно з рішенням П'ятихатської міської ради від 27.12.2012 року № 723-26/VI, мінімальна вартість орендної плати нежитлових приміщень для впровадження іншої комерційної діяльності складає - 30,33 грн. (з ПДВ) за кв.м., позивачем занижено доход за 2014 рік на суму 19659,14 грн.
Між тим, суд не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки, згідно з Додатком № 1 до рішення П'ятихатської міської ради від 27.12.2012 року № 723-26/VI «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2013 рік», мінімальна вартість місячної орендної плати одного квадратного метра загальної площі нерухомого майна при передачі в оренду для іншої комерційної діяльності у розмірі 30,33 грн. застосовується лише до договорів, орендодавцем в яких виступають фізичні особи, а не фізичні особи - підприємці.
За таких обставин, висновки контролюючого органу щодо заниження позивачем - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 доходу на суму 19659,14 грн. за 2014 рік, є безпідставними.
Стосовно порушень п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, викладених в акті перевірки, суд зазначає, що під час здійснення господарської діяльності протягом перевіряємого періоду позивачем передавались в оренду приміщення та площі в торгових залах, розташовані за адресами:
- АДРЕСА_3, магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1»;
- АДРЕСА_4, магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2»;
- АДРЕСА_5, магазин №12 «ІНФОРМАЦІЯ_3»;
- АДРЕСА_6;
- АДРЕСА_1, майстерня;
- АДРЕСА_2.
Сторонами не заперечується, що договори оренди приміщень та площ в торгових залах, які укладались в період 2014, 2015 та 2016 років, позивачем надавались до перевірки, проте, як зазначає відповідач, по приміщенню за адресою АДРЕСА_1 (майстерня) в ході документальної планової перевірки не надавались документи, що підтверджують здавання майстерні в оренду (договори оренди, рахунки на сплату, акти виконаних робіт (наданих послуг), документи, що підтверджують сплату орендної плати).
Разом з тим, позивач надав суду договір оренди нежитлового приміщення №22 від 03.01.2012 року, укладений з ТОВ «Профенергоснаб», згідно якого ФОП ОСОБА_1 передав у строкове платне користування TOB «Профенергоснаб» нежитлове приміщення площею 46 кв. м., яке розташоване в АДРЕСА_1.
Вказаний договір є належним чином оформленим та його виконання підтверджується актом здачі-приймання від 03.01.2012 року, додатковими угодами від 15.10.2012 року, від 30.10.2015 року.
Крім того, під час планової перевірки державним ревізорам-інспекторам Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подавались виписки про рух грошових коштів по всім банківським рахункам, відкритим ФОП ОСОБА_1 за період 2014-2016 роки, серед яких наявна інформація про рух грошових коштів по рахунку НОМЕР_13, відкритому в Жовтоводському відділі ПАТ «Сбербанк». Так, виписка по зазначеному рахунку містить відомості про те, що в період з січня 2014 року по листопад 2015 року (включно) ФОП ОСОБА_1 отримував від ТОВ «Профенергоснаб» щомісячно орендну плату за договором оренди приміщення №22 в розмірі 1000,00 грн.
В ході розгляду справи позивачем також до суду було надані платіжні доручення про сплату ТОВ «Профенергоснаб» орендної плати за приміщення за період: січень 2014 року - листопад 2015 року, що спростовує твердження відповідача про безпідставне включення до складу витрат вартості електроенергії за точкою обліку: АДРЕСА_1 (майстерня).
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що між позивачем та ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» 27.12.2010 року було укладено Договір на постачання електроенергії до нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1»; АДРЕСА_4, магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2»; АДРЕСА_5, магазин №12 «ІНФОРМАЦІЯ_3»; АДРЕСА_6; АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, (майстерня).
Відповідачем не заперечується факт того, що згідно актів розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (додатки 2; 2.1; 2.2; 2.3; 2.4; до Договору про постачання електричної енергії від 27.12.2010 року № 1513) також відображаються відомості щодо вищенаведених адрес розташування об'єктів (а. 9 Акту перевірки від 14.02.2018 року №8553/04-36-13-05/НОМЕР_1).
Таким чином, у включений до перевірки період приміщення за адресою: АДРЕСА_1, (майстерня), яке передавалось в оренду ТОВ «Профенергоснаб» на підставі договору від 03.01.2012 року №22, було безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю позивача та отриманням доходів, а тому, висновки відповідача стосовно того, що вартість електроенергії за точкою обліку: АДРЕСА_1, (майстерня) не пов'язана з господарською діяльністю та отриманням доходів та завищення, у зв'язку із цим, витрат на утримання вказаного приміщення в розмірі 9996,54 грн., в т.ч.: за 2014 рік - 2188,78 грн., за 2015 рік - 1593,89 грн., за 2016 рік - 6213,87 грн., не відповідають фактичним обставинам справи.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено про безпідставність висновків відповідача щодо заниження суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного у деклараціях про майновий стан і доходи за 2014 - 2016 роки на суму 29691,68 грн., внаслідок заниження доходу від надання майна в оренду в сумі 19659,14 грн. та завищення витрат на загальну суму 9996,54 грн, у зв'язку із чим, податкове повідомлення - рішення від 19 лютого 2018 року №0067811305 про донарахування грошових зобов'язань за платежем: «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного оподаткування» у розмірі 1696,98 грн., підлягає скасуванню.
Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 19.02.2018 року №0067901305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «військовий збір» на суму 146,40 грн., суд зазначає наступне.
03 серпня 2014 року набрав чинності Закон України від 31.07.2014 року № 1621-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України», яким на період до 01 січня 2015 року запроваджено військовий збір.
Законом України від 28.12.2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015 року, до Кодексу внесено зміни в частині оподаткування військовим збором.
Зокрема, з 2015 року податкова декларація про майновий стан і доходи передбачає нарахування військового збору з доходу від здійснення підприємницької діяльності.
В силу приписів пункту 162.1 статті 162 ПК України, платниками збору є фізичні особи-резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізичні особи-нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні, а також податкові агенти (пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).
Відповідно до підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу, зокрема: для резидента - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування та іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України; для нерезидента- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем зроблено висновок про заниження військового збору на загальну суму 117,12 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму - 23,91 грн., за 2016 рік на суму - 93,21 грн. у зв'язку із неправильним визначенням позивачем чистого оподатковуваного доходу, задекларованого в деклараціях про майновий стан і доходи за вказані періоди, а саме, його заниження.
Між тим, з такими висновками суд не погоджується, оскільки в ході розгляду справи було встановлено правомірність відображення позивачем в податкових деклараціях за спірний період як сум загального оподатковуваного доходу так і витрат за період 2014 - 2016 роки, що безпосередньо впливає на визначення об'єкту оподаткування військовим збором, у зв'язку із чим, податкове повідомлення-рішення від 19.02.2018 року №0067901305 є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно правомірності винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2018 року №Ф-0067761305 про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску в сумі 9513,87 грн. та рішення №0067791305 від 19.02.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 1958,09 грн., суд зазначає наступне.
Порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464 - VI (далі - Закон України №2464 - VI), який набрав чинності з 1 січня 2011 року та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за №508/26953.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України №2464 - VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 6 Закону України №2464 - VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України №2464-VІ, фізичні особи-підприємці єдиний внесок нараховують на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Пунктом 11 статті 8 Закону України №2464-VІ визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотка (2014-2015 рр. - 34,7%) визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У відповідності до частини 3 статті 7 Закону України №2464-VІ, нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює 17 розмірам прожиткового мінімуму (з 2016 року - 25 розмірам прожиткового мінімуму) для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановленого законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Згідно з п.п. 3 п. 5 Розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, базою нарахування єдиного в6неску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість календарних днів, протягом яких він отриманий. До вказаної суми з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску застосовується ставка, зазначена в пункті 3 Розділу III цієї Інструкції.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України № 2464 - VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
У відповідності до вимог ст.13 Закону України № 2464-VІ, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Відповідно до ст.25 Закону України №2464-VІ, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Судом встановлено, що підставою для винесення податкової вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску, слугували висновки контролюючого органу про заниження позивачем єдиного внеску з сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на який нараховується єдиний внесок на загальну суму 9513,87 грн.
Між тим, суд зазначає, що оскільки в ході розгляду справи не було встановлено заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу від підприємницької діяльності у 2014-2016 роках, відповідно, у контролюючого органу були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення, у зв'язку із чим, вимога від 19.02.2018 року №Ф-0067761305 про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску на суму 9513,87 грн., підлягає скасуванню.
Також підлягає скасуванню і рішення №0067791305 від 19.02.2018 року про застосування штрафних санкцій на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в розмірі 1958,09 грн., оскільки висновки контролюючого органу щодо своєчасно не нарахованого позивачем єдиного внеску у сумі 9513,87 грн., є безпідставними.
Стосовно правомірності винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 19.02.2018 року №0003991410, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки на суму 60961,50 грн., суд зазначає наступне.
В ході розгляду справи було встановлено, що перевіркою дотримання порядку ведення касових операцій було встановлено, що позивачем були порушені вимоги п.2.2, 2.6 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, а саме:
- несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в Книзі обліку розрахункових операцій (КОРО №3000094605р/4 від 09.03.2016 року) на суму 3090,50 грн., на підставі фіскального звітного чека «Z-звіту» №721 за 26.03.2016 року;
- неоприбуткування (здійснення обліку в розділі 2 КОРО №3000094605р/4, на підставі «Z» звіту запис - відсутній) готівкових коштів, які надійшли до каси та були проведені через РРО 29.06.2016 року та 30.06.2016 року: на підставі «Z -звітів» за 29.06.2016 року №911 та №912 на загальну суму 4367,60 грн.; на підставі «Z -звітів» за 30.06.2016 року №913 та №914 на загальну суму 4734,20 грн.
Загальна сума не оприбуткованої готівки в КОРО 3000094605р/4 від 09.03.2016 року, за висновком відповідача складає 12 192,30 грн.
У пункті 1.2 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (далі - Положення № 637), визначено, що оприбуткування готівки - проведення підприємствами та підприємцями обліку готівки в касі на повну суму їх фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Згідно із пунктом 7.15 Положення № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися.
Відповідно до пункту 2.6 Положення № 637, уся готівка, що надходить до каси, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та у повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових розрахунків у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.
Як пояснив позивач, місячний «Z»-звіт за березень 2016 року містить відомості про те, що до нього включені денні «Z»-звіти з номерами 855-914 включно. Тобто, врахований денний «Z»-звіт №721 за 26.03.2016 року. В свою чергу місячний «Z»-звіт за червень 2016 року містить відомості про те, що до нього включені денні «Z»-звіти з номерами 855-914 включно. Тобто, враховані денні «Z»-звіти №911, № 912 за 29.06.2016 року та № 913, №914 за 30.06.2016 року. Самі ж денні «Z»-звіти з номерами 721, 911, 912, 913 та 914 були надані на перевірку разом з КОРО №3000094605р/4.
При цьому, відсутність рукописного запису-розшифровки змісту звіту в КОРО про «Z»-звіт не може бути підставою для твердження про неоприбуткування коштів. Тим більше, що в КОРО внесений запис про реєстрацію всіх «Zw-звітів та вони вклеєні до КОРО.
Крім того, суд зауважує, що фінансові санкції, які застосовуються на підставі пункту 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за по рушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995 року в розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, є адміністративно-господарськими санкціями, застосування яких можливе лише в межах строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, а саме, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Оскільки, застосування до позивача штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки здійснено відповідачем після закінчення одного року з дня вчинення правопорушення, тобто поза межами строків, встановлених ст. 250 ГК України, податкове повідомлення-рішення від 19.02.2018 року №0003991410 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи те, що в ході розгляду справи відповідачем не було доведено правомірність винесення оскаржуваних рішень, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат слід здійснити з урахуванням частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_7) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, м. Дніпро, вул. сімферопольська буд. 17-А) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 19.02.2018 року №0067811305, від 19.02.2018 року №0067901305, від 19.02.2018 року №0003991410, вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0067761305, рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0067791305.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 742,77 грн. (сімсот сорок дві гривні сімдесят сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева