01 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/63/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Макаренко Я.М.
суддів: Мінаєвої О.М. , Бартош Н.С.
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018р., головуючий суддя І інстанції Старосєльцева О.В., повне рішення складено 22.02.2018 р. по справі № 820/63/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Градпроект"
до Державної фіскальної служби України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут Градпроект" (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України ( надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:
1) скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України №436970/40187115 від 18.12.2017р., №436969/40187115 від 18.12.2017р., №436968/40187115 від 18.12.2017р. про відмову в реєстрації наступних податкових накладних №60 від 27.11.2017р, №61 від 17.11.2017р., №37 від 24.11.2017р. в Єдиному реєстрі податкових накладних;
2) зобов'язати зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №60 від 27.11.2017р, №61 від 17.11.2017р., №37 від 24.11.2017р., які були подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут Градпроект".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Градпроект" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Державної фіскальної служби України №436970/40187115 від 18.12.2017р., №436969/40187115 від 18.12.2017р., №436968/40187115 від 18.12.2017р. про відмову в реєстрації наступних податкових накладних №60 від 27.11.2017р, №61 від 17.11.2017р., №37 від 24.11.2017р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язано зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №60 від 27.11.2017р, №61 від 17.11.2017р., №37 від 24.11.2017р.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 39292197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Градпроект" (вул. Клочківська, буд. 191-А, кв. (оф.)109-33, м. Харків,61145, ЄДРПОУ 40187115) витрати на сплату судового збору у сумі 3524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири грн. 00 коп.)
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, з викладенням висновків, які не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 24.11.2017 р. платник склав податкову накладну за №37 на загальну суму - 150.000,0 грн. (у т.ч. ПДВ - 25.000,0 грн.) і 11.12.2017 р. засобами телекомунікаційного зв'язку направив її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані обставини підтверджуються квитанцією (а.с.14).
Вказана податкова накладна була прийнята до Єдиного реєстру податкових накладних з одночасним прийняттям рішення про зупинення реєстрації від 11.12.2017року.
12.12.2017 р. року платник засобами телекомунікаційного зв'язку на виконання п. 201.16.2 ст. 201 Податкового кодексу України направив до ДФС України пояснення та пакет документів щодо підтвердження реальності здійснення господарської операції, а саме: договір підряду №06-V/5.4 від 20.06.2017 року, платіжне доручення №435 від 24.11.2017 року.
18.12.2017 р. за №436969/40187115 ДФС України було прийнято письмове рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №37 від 24.11.2017 року.
27.11.2017 р. платник склав податкову накладну за №60 на загальну суму - 50.000,0 грн. (у т.ч. ПДВ - 8333,33 грн.) і 11.12.2017 р. засобами телекомунікаційного зв'язку направив її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані обставини підтверджуються квитанцією (а.с.25).
Вказана податкова накладна була прийнята до Єдиного реєстру податкових накладних з одночасним прийняттям рішення про зупинення реєстрації від 11.12.2017року.
12.12.2017 р. року платник засобами телекомунікаційного зв'язку на виконання п. 201.16.2 ст. 201 Податкового кодексу України направив до ДФС України пояснення та пакет документів щодо підтвердження реальності здійснення господарської операції, а саме: договір підряду №06-V/5.4 від 20.06.2017 року, платіжне доручення №439 від 27.11.2017 року.
18.12.2017 р. за №436970/40187115 ДФС України було прийнято письмове рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №60 від 27.11.2017 року.
17.11.2017 р. платник склав податкову накладну за №61 на загальну суму - 240.000,0 грн. (у т.ч. ПДВ - 40000,0грн.) і 11.12.2017 р. засобами телекомунікаційного зв'язку направив її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані обставини підтверджуються квитанцією (а.с.36).
Вказана податкова накладна була прийнята до Єдиного реєстру податкових накладних з одночасним прийняттям рішення про зупинення реєстрації від 11.12.2017року.
12.12.2017 р. року платник засобами телекомунікаційного зв'язку на виконання п. 201.16.2 ст. 201 Податкового кодексу України направив до ДФС України пояснення та пакет документів щодо підтвердження реальності здійснення господарської операції, а саме: договір підряду №545/17 від 21.07.2017 року, акт №1 здачі-прийому технічної документації за договором №545/17 від 21.07.2017 року, протокол узгодження договірної ціни, календарний план робіт, накладна №1 від 20.10.2017 року, платіжне доручення №8287326639 від 17.11.2017 року.
18.12.2017 р. за №436968/40187115 ДФС України було прийнято письмове рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №60 від 17.11.2017 року.
Юридичною підставою для прийняття спірних рішень були приписи п. 201.16.3 ст. 201 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугувало судження суб'єкта владних повноважень про надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його обгрунтованості.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 24.11.2017 р. позивач склав податкову накладну за №37 на загальну суму - 150.000,0 грн. (у т.ч. ПДВ - 25.000,0 грн.) і 11.12.2017 р. засобами телекомунікаційного зв'язку направив її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно квитанції від 11.12.2017 року реєстрація вказаної податкової накладної була зупинена через її відповідність критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 р. №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД.
27.11.2017 р. позивач склав податкову накладну за №60 на загальну суму - 50.000,0 грн. (у т.ч. ПДВ - 8333,33 грн.) і 11.12.2017 р. засобами телекомунікаційного зв'язку направив її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані обставини підтверджуються квитанцією (а.с.25).
Згідно квитанції від 11.12.2017 року реєстрація вказаної податкової накладної була зупинена через її відповідність критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 р. №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД.
17.11.2017 р. позивач склав податкову накладну за №61 на загальну суму - 240.000,0 грн. (у т.ч. ПДВ - 40000,0грн.) і 11.12.2017 р. засобами телекомунікаційного зв'язку направив її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані обставини підтверджуються квитанцією (а.с.36).
Згідно квитанції від 11.12.2017 року реєстрація вказаної податкової накладної була зупинена через її відповідність критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 р. №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД.
Отже, підставою для зупинення реєстрації вказаних податкових накладних стала відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567, зокрема: за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД.
Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
За приписами пункту 74.2 статті 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пункту 74.2 статті 74 розділу ІІ, підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017р. за № 753/30621 затверджено Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Критерії оцінки) та вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 6 Критерій оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначено, що моніторинг податкової накладної / розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями, зокрема:
-1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60% - від 0,02 до 0,03; більше 50% - від 0,015 до 0,02; більше 40% - від 0,01 до 0,015, більше 30% - від 0,005 до 0,01, більше 20% - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).
Проте, відповідачем в квитанціях від 11.12.2017року, якими було зупинено реєстрацію податкових накладних № 37 від 24.11.2017 р., № 60 від 27.11.2017 р., № 61 від 17.11.2017 року не конкретизовано у чому саме полягала невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах.
Позивачу було запропоновано надати пояснення та /або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.
Відповідно до вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 13 червня 2017 року N 567 у вичерпний перелік документів для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв входять:
договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
12.12.2017 р. року позивач засобами телекомунікаційного зв'язку направив до ДФС України пояснення та пакет документів щодо підтвердження реальності здійснення господарської операції, а саме: договір підряду №06-V/5.4 від 20.06.2017 року, платіжне доручення №435 від 24.11.2017 року, платіжне доручення №439 від 27.11.2017 року, договір підряду №545/17 від 21.07.2017 року, акт №1 здачі-прийому технічної документації за договором №545/17 від 21.07.2017 року, протокол узгодження договірної ціни, календарний план робіт, накладну №1 від 20.10.2017 року, платіжне доручення №8287326639 від 17.11.2017 року.
18.12.2017 р. ДФС України було прийнято письмові рішення про відмову у реєстрації спірних податкових накладних.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що підставою для прийняття рішень про відмову у реєстрації спірних податкових накладних було надання позивачем копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Однак, колегія суддів зазначає, що в ході розгляду справи відповідачем не доведено та не обґрунтовано наявність підстав відмови в реєстрації спірних податкових накладних, а саме, що надані позивачем копії документів були складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної.
Відповідно до ч.2. ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, всупереч зазначеним положенням, відповідачем не надано суду обґрунтованих доказів та підтверджень того, що надані позивачем копії документів були складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність відмови у реєстрації спірних податкових накладних з підстав зазначених у оспорюваних рішеннях.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 20.06.2017 року між ТОВ "Інститут Градпроект" (в якості підрядника) та ТОВ "Компанія "Велкор"" (в якості замовника) укладено договір підряду №06-V/5.4, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи по реконструкції технічного поверху будівлі з улаштуванням металоконструкцій покрівлі та загально будівельних робіт на об'єкті будівництва "Реконструкція адміністративної будівлі по вул. Новгородська,11, м.Харкова" (а.с.20-23, 31-34).
В межах згаданого правочину позивачем були складені податкові накладні: №37 від 24.11.2017року, №60 від 17.11.2017 року.
Підставою для виписування цих накладних стала подія надходження на рахунок позивача коштів за платіжними дорученнями №435 від 24.11.2017 року на суму 150.000,0грн., №439 від 27.11.2017р. на суму 50.000,0грн.
21.07.2017 року між ТОВ "Інститут Градпроект" (в якості підрядника) та ТОВ "Концерн Авек та Ко" (в якості замовника) укладено договір на проведення робіт з оцінки технічного стану об'єктів.
На підтвердження даної господарської операції позивачем надано до суду акт №1 здачі-прийому технічної документації за договором №545/17 від 21.07.2017 року, протокол узгодження договірної ціни, календарний план робіт, накладна №1 від 20.10.2017 року, платіжне доручення №8287326639 від 17.11.2017 року (а.с.49).
В межах згаданого правочину позивачем була складена податкова накладна №61 від 17.11.2017 року.
Підставою для виписування цієї накладної стала подія надходження на рахунок позивача коштів за платіжними дорученнями №8287326639 від 17.11.2017 року на суму 240.000,0грн
Отже, зважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів в підтвердження реальності господарських операцій по спірним податковим накладним, та на те, що такі документи надавалися контролюючому органу, то колегія суддів приходить до висновку, що відповідач мав правові підстави для прийняття рішення про реєстрацію спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Разом з тим, Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до приписів ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту", ухваленої на 114-й сесії 12.05.2004, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов'язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов'язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов'язок розв'язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що належним та ефективним способом захисту прав позивача буде зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову спірні податкові накладні.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення .
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 по справі № 820/63/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва Н.С. Бартош
Повний текст постанови складено 09.11.2018.