Іменем України
08 листопада 2018 року
Київ
справа №822/880/16
адміністративне провадження №К/9901/8731/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.07.2016 у складі судді Лабань Г.В. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 у складі колегії суддів: Смілянця Е.С. (головуючий), Залімського І.Г., Сушка О.О. у справі №822/880/16 за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді, стягнення коштів
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області (надалі - УМВС), Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (надалі - ГУНП), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ УМВС №310 о/с від 06.11.2015 в частині звільнення позивача зі служби в поліції через скорочення штатів, поновити позивача на посаді начальника сектора карного розшуку Хмельницького районного відділу УМВС України; стягнути з УМВС кошти за час вимушеного прогулу.
2. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.07.2016, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ в Хмельницькій області на посаді начальника сектора карного розшуку Хмельницького районного відділу УМВС України та мав спеціальне звання майор міліції.
3.2. 04.11.2015 ОСОБА_2 подав на ім'я начальника УМВС рапорт про звільнення з ОВС у зв'язку з переходом у встановленому порядку на службу у Національній поліції.
3.3. 06.11.2015 наказом начальника УМВС від 06.11.2015 №310-о/с ОСОБА_2 було звільнено з посади начальника сектора карного розшуку Хмельницького районного відділу УМВС України через скорочення штатів на підставі підпункту "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (через скорочення штатів).
3.4. 24.11.2015 з ОСОБА_2 проведено остаточний розрахунок під час звільнення.
3.5. 19.04.2016 з листа Хмельницького РВ поліції Хмельницького відділу поліції ГУНП вих. №Л-38/121/118/01-2016 від 19.04.2016 ОСОБА_2 дізнався, що наказом УМВС №310 о/с від 06.11.2015 його звільнено у запас Збройних Сил.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наказ про звільнення позивача зі служби є правомірним. Суди зазначили, що Законом України "Про національну поліцію" на відповідача 1 не покладено обов'язку щодо працевлаштування позивача до органів поліції після скорочення його посади в органах внутрішніх справ. Крім того, пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону передбачено звільнення усіх працівників міліції у зв'язку з скороченням, незалежно від факту виявлення ними бажання проходити службу в органах поліції.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивач подав касаційну скаргу на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.07.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
5.1. Аргументи скаржника полягають у тому, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень неправильно застосували норми матеріального права і порушили норми процесуального права. Скаржник вказав, що норми Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про національну поліцію" обумовлювали звільнення особи зі служби через скорочення штатів неможливістю подальшого використання її по службі. Проте, скаржнику не було запропоновано жодної посади, а його атестування з метою визначення можливості подальшого використання по службі не проводилось. Вважає, що ліквідація міліції з одночасним створенням Національної поліції передбачала наявність у відповідачів обов'язку щодо його працевлаштування у новоствореному органі. Наголошує на порушенні відповідачем 1 процедури звільнення позивача зі служби внаслідок надіслання йому наказу про звільнення та трудової книжки у неналежний спосіб.
6. Відповідачі заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не подали.
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. Конституція України:
"Стаття 43. &?н;…&?ц; Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення".
8. Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (надалі - Закон №580-VIII):
Розділ XI
"1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім:
1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;
2) частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року".
"…4. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону".
"…8. З дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
9. Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
10. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ".
9. Закон України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-XII (що був чинним на час виникнення спірних правовідносин):
Стаття 18. Проходження служби в міліції
"Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України".
10. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (надалі - Положення):
"…8. Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.
…Дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться: &? ;…&?д; у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі".
"24. У разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу".
"64. Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік):
…г) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі".
11. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" (надалі - Постанова):
"1. Утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1.
2. Ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2".
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
12. Закон №580-VІІІ був опублікований в газеті Голос України 06.08.2015 за №141-142, отже, він набрав чинності 07.11.2015 (окрім норм, визначених пунктом 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення").
13. Тобто, тримісячний строк, протягом якого працівники міліції, що виявили бажання проходити службу в поліції, за умови їх відповідності вимогам до поліцейських, передбаченим Законом №580-VІІІ, могли бути прийняті на службу в поліцію, закінчився 06.11.2015.
14. Враховуючи приписи пунктів 9-10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ та підпункту "г" пункту 64 Положення, працівник міліції міг бути звільнений зі служби в органах внутрішніх справи через скорочення штатів виключно у разі відмови від проходження служби в поліції та/або неприйняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, за умови відсутності можливості подальшого використання на службі.
15. Як встановлено судами попередніх інстанцій на основі досліджених доказів, позивач 04.11.2015 подав рапорт на ім'я начальника УМВС, яким виявив бажання подальшого проходження служби в поліції.
16. Отже, при вирішенні питання щодо звільнення позивача через скорочення штатів на підставі підпункту "г" пункту 64 Положення, відповідач 1 повинен був розглянути можливість його подальшого використання на службі.
17. Разом з тим, суди попередніх інстанцій під час судового розгляду справи взагалі не з'ясовували вказаних обставини, які мали безпосереднє значення для правильного вирішення справи.
18. Необхідно зауважити, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Висновки аналогічного змісту наведені у постановах Верховного Суду України від 17.10.2011 у справі №21-237а11 та від 28.10.2014 у справі №21-484а14 і колегія суддів не вбачає підстав відступати від них.
19. Відповідно до частин 1-2 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
20. Таким чином, Верховний Суд як суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевіряти правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права інакше, аніж на підставі та в межах встановлених ними фактичних обставин справи та/або самостійно їх встановлювати.
21. Згідно з пунктом 1 частини 2, частиною 4 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
22. З огляду на наведене, касаційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.07.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 скасувати і направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
23. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
24. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.07.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 у справі №822/880/16 за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді, стягнення коштів скасувати і направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
25. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
...........................
...........................
...........................
В.М. Шарапа
В.М. Бевзенко
Н.А. Данилевич,
Судді Верховного Суду