Справа № 725/3149/18
Головуючий у 1-й інстанції: Войтун О.Б.
Суддя-доповідач: Кузьменко Л.В.
09 листопада 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьменко Л.В.
суддів: Іваненко Т.В. Шидловського В.Б. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Сербин І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 25 вересня 2018 року (рішення ухвалене суддею Войтун О.Б. в м. Чернівці, дані про дату складання повного тексту рішення в матеріалах справи відсутні) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил,
У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся із адміністративним позовом до Першотравневого районного суду м. Чернівці в якому просив визнати протиправним та скасувати постанову у справі про порушення митних правил №0774/40800/18 від 01.06.2018 винесену заступником начальника Чернівецької митниці ДФС Жижияном І.Є. про визнання винним громадянина ОСОБА_2 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме: 325372,47 грн.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено.
Скасовано постанову №0774/40800/18 від 01.06.2018 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України та направлено справу на новий розгляд до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, те що у службовій записці використовувались Інтернет ресурси, можливість використання яких передбачена Методикою та вказані фактори, які б дали можливість більш точно визначити митну вартість автомобіля. Крім того, вказує, що у ОСОБА_2 наявний як паспорт громадянина України так і громадянина Румунії, проте позивач постійно проживає на території України, тому відповідно до норм чинного законодавства України у правових відносинах з Україною він має статус громадянина-резидента і на території України повинен користуватись документами, що підтверджують його статус як громадянина України. Відтак, відповідач вважає, що при тимчасовому ввезенні на територію України транспортного засобу іноземної реєстрації позивач надав паспорт громадянина Румунії з метою ухилення від сплати митних платежів.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи.
З огляду на приписи ч.1 та ч.2 ст. 268 КАС України щодо способу та порядку повідомлення сторін у справах, визначених ст.ст. 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу та з урахуванням положень ч.3 ст. 268 КАС,наявних в матеріалах справи доказів щодо своєчасного повідомлення відповідача про день, час та місце судового розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що 19.03.2018 року головним державним інспектором відділу митного оформлення №1 м/п Вадул Сірет Чернівецької митниці ДФС Лазарюком О.В. відносно ОСОБА_2 було складено протокол про порушення митних правил №0774/40800/18.
Згідно протоколу, під час здійснення митних формальностей гр. ОСОБА_2 пред'явив паспорт громадянина України для виїзду за кордон FC01025. Відповідно до інформації яка міститься в програмно інформаційному комплексі "Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення" ЕАІС, митним органом встановлено, що при перетині митного кордону гр. ОСОБА_2 на в'їзд на митну територію України та т/з марки "MERSEDES BENZ SPRINTER", державний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Литва) в режимі тимчасового ввезення в термін до одного року, використовував закордонний паспорт громадянина Румунії НОМЕР_2 виданий 05.10.2016 року, поліцією м. Сучави на ім'я ОСОБА_3.
Згідно поданого до митного контролю паспорта громадянина Румунії НОМЕР_2, виданого 05.10.2016 року, поліцією м. Сучави на ім'я ОСОБА_3 та пред'явленого паспорта громадянина України для виїзду за кордон FC01025, виданого 27.11.2015 на ім'я ОСОБА_2 обидва документи належать одній і ті ж особі, чого позивач не заперечував.
Таким чином, маючи статус "резидента", для перетину митного кордону на транспортному засобі «MERSEDES BENZ SPRINTER» державний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Литва), 2003 року випуску, об'єм двигуна 2148 см. куб., тип двигуна - дизель, VIN-код НОМЕР_3 гр. ОСОБА_2 використовував паспортний документ громадянина Румунії НОМЕР_2, виданий на його ім'я.
Зі змісту протоколу вбачається, що позивач вчинив дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, передбачених законодавством України щодо транспортного засобу «MERSEDES BENZ SPRINTER» державний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Литва), 2003 року випуску, об'єм двигуна 2148 см. куб., тип двигуна - дизель, VIN-код НОМЕР_3, а саме: особа надавала паспортний документ зі статусом "нерезидент".
01.06.2018 постановою по справі про порушення митних правил №0774/40800/18 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме 325372,47 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки службова записка №329/24-7-19 від 23.03.2018 року в даній справі має інформативний характер і визначена в ній сума не точна, а орієнтовна, тому на її підставі не може бути визначено митну вартість транспортного засобу, що має суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки санкція статті 485 МК України передбачає стягнення у розмірі 300% саме несплаченої суми митних платежів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною 3 ст. 380 МК України встановлено, що тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Згідно ст.485 МК України особа притягається до відповідальності у разі заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Такі дії тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Згідно п. 1 ст. 2 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 № 2235-III, якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Положеннями Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 № 3857-XII, п. 17 Порядку централізованого оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №185, а також п. 5.3 Порядку розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордон, затвердженого наказом Міністерства закордонних справ України від 22.11.1999 №201 встановлено, що документом, що підтверджує постійне проживання громадянина України за кордоном, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі штампом "Постійне проживання" або таким написом (з відміткою про дату внесення та із зазначенням посади і прізвища особи, яка його внесла), який скріплюється підписом посадової особи та печаткою відповідного територіального підрозділу Міністерства закордонних справ України або дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордон.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_2 під час ввезення на митну територію України транспортного засобу марки «MERSEDES BENZ SPRINTER» державний номер НОМЕР_1 надав паспорт громадянина Румунії.
Згідно довідки Управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області від 22.03.2018 гр. ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 відповідно до паспорту громадянина України НОМЕР_5, виданого 10.10.2007 Сторожинецьким РС УДМСУ в Чернівецькій області, був документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 від 27.11.2015.
Отже, станом на 19.03.2018 у позивача був наявний як паспорт громадянина України так і паспорт громадянина Румунії, при цьому він має постійне місце проживання на території України, а тому, у правовідносинах з Україною визнається лише як громадянин України та має статус резидента.
Відтак, позивач зобов'язаний сплатити всі необхідні митні платежі при тимчасовому ввезенні на територію України транспортних засобів особистого користування.
Відповідно до вимог ч.1 ст.489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 50 МК України, для нарахування митних платежів використовуються відомості, зокрема, про митну вартість товарів.
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Положеннями ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно матеріалів справи, митним органом не було встановлено відомостей про митну вартість товару (транспортного засобу), який ввозився позивачем, тому, при визначенні розміру несплачених митних платежів та адміністративного стягнення уповноважений орган керувався службовою запискою №329/24-7-19 від 23.03.2018 року, відповідно до якої орієнтовна сума митних платежів складає 108457,49 грн.
Зокрема, зі змісту вказаної службової записки слідує, що митну вартість автомобіля марки «MERSEDES BENZ SPRINTER» державний номер НОМЕР_1 було визначено враховуючи відомості вінкоду транспортного засобу. При цьому, у даній службовій записці вказано, що відомості, щодо митної вартості транспортного засобу є інформативними і не можуть бути повністю достовірними, оскільки митна вартість транспортних засобів залежить від технічних характеристик, комплектації транспортного засобу, ознак, що характеризують ступінь зносу, пошкоджень, дефектів. Крім того, запропоновано для більш точної інформації, щодо визначення митної вартості автомобіля звернутися до експертів автотоварознавців щодо отримання інформації про комплектацію, ступінь зносу, пошкоджень, дефектів, які впливають на визначення митної вартості товарів та на повноту нарахування митних пошкоджень.
Разом з тим, жодних доказів в підтвердження обґрунтованості визначеного відповідачем розміру несплачених позивачем митних платежів ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції інстанції відповідач не надав.
Одночасно в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що у службовій записці для визначення вартості транспортного засобу використовувались Інтернет ресурси. Також вказано, що у службовій записці вказані фактори, які б дали можливість більш точно визначити митну вартість автомобіля. Однак, за відсутності вказаних факторів, згідно положень Методики, митна вартість визначається за інформацією, отриманою з мережі Інтернет. Саме таку інформацію митним органом використано.
Проте, вказане твердження апелянта прямо суперечить змісту самої службової записки від 23.03.2018, на підставі якої відповідачем розраховано суму штрафу у постанові від 01.06.2018 №0774/40800/18, оскільки у вказаній записці зазначено, що відомості, щодо митної вартості транспортного засобу не можуть бути повністю достовірними, оскільки митна вартість транспортних засобів залежить від технічних характеристик, комплектації транспортного засобу, ознак, що характеризують ступінь зносу, пошкоджень, дефектів.
Таким чином, службова записка митного органу не є належним доказом у справі про порушення митних правил, оскільки не визначає точного розрахунку митних платежів по вказаному транспортному засобу.
Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.07.2003 за № 1074/8395 (далі - Методика) у пункті 7.35 вказано, що у разі відсутності цінових даних колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп'ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань.
Пунктом 7.53.5 Методики, дозволяється використання ресурсів мережі Інтернет, однак довідкові дані, які використовуються під час оцінки отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта (експертного дослідження).
Таким чином, відповідачем не дотримано вимог вказаної Методики, посилання на те, що для визначення вартості транспортного засобу використовувались Інтернет ресурси не підтверджується матеріалами справи, не надано підтвердження включення довідкових даних отриманих з ресурсів мережі Інтернет у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта, як і не надано звіту (акту) про оцінку або висновок експерта про визначення митної вартості транспортного засобу.
Отже, правильними є висновки суду першої інстанції щодо того, що уповноваженою посадовою особою митного органу не в повній мірі були виконані вимоги ст. 489 МК України та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані обставини у своїй сукупності дають підстави дійти висновку про передчасність винесення відповідачем оскаржуваної в межах даної справи постанови, оскільки митним органом не було вжито всіх необхідних заходів, дотримання яких гарантувало б правомірність останньої.
Частиною 2 ст. 77 КАС України вказано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що митним органом не доведено правомірність притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність скасування постанови про порушення позивачем митних правил та надіслання справи про адміністративне правопорушення відносно позивача на новий розгляд до компетентного органу, а саме - Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 25 вересня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 09 листопада 2018 року.
Головуючий Кузьменко Л.В.
Судді Іваненко Т.В. Шидловський В.Б.