Справа № 815/2954/18
09 листопада 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
19.06.2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якому позивач просить суд:
визнати протиправним рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 04 червня 2018 р. № 76 про відмову у перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу";
зобов'язати Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити ОСОБА_1 розрахунок та виплату пенсії державного службовця з дати її призначення у розмірі 90% з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації згідно з довідкою, виданої Головним управлінням ДФС в Одеській області від 24.04.2018р. № 1346/В/15-32-05-02-10 з виплатою фіксованої індексації пенсії без зміни базового місяця індексації пенсії наростаючим підсумком;
звернути постанову до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.
Ухвалою суду від 25.06.2018 року позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову.
17.07.2018 року позивач усунув недоліки визначені ухвалою суду.
Ухвалою суду від 03 серпня 2018 року судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.
Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до п.1 ч.1 ст.263 КАС України.
Ухвалою суду від 10.09.2018 року, з метою повного та всебічного розгляду справи, прийнято рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ч.5 ст.262 КАС України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 28.09.2011 року перебуває на обліку в Суворовському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Одесі та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 90% від заробітної плати. Позивач зазначає, що 21.05.2018 року звернулась до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про донарахування до розміру пенсії суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації на підставі довідки від 24.04.2018 року № 1346/В/15-32-05-02-10, виданої Головним управлінням ДФС в Одеській області. Проте, рішенням від 04.06.2018 року № 76 позивачу було відмовлено у донарахуванні до розміру пенсії суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації.
30.08.2018 року (за вх. № 25423/18) від Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, зокрема, що відповідно до п. 5 Прикінцевих Положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Відповідач зазначає, що на день розгляду справи п.5 розділу 3 Прикінцевих Положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII в частині скасування з 01.06.2015 року норм щодо призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» не визнано таким, що не відповідає Конституції України. А також зазначає, що Постанови Кабінету Міністрів України які регулювали порядок перерахунку пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, а саме «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31.05.2000 року № 865 та «Про затвердження Порядку та умов визначення заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця» від 19.06.2013 року № 426 втратили чинність.
Також відповідач зазначає, що позивач звернулась до суду з пропуском встановленого строку звернення до суду.
Враховуючи вищевикладене, відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі ст. 262 КАС України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що з 28.09.2011 року позивач перебуває на обліку в Суворовському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Одесі та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 90% від заробітної плати.
21.05.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про перерахунок пенсії (а.с.95) з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації на підставі довідки Головного управлінням ДФС в Одеській області № 1346/В/15-32-05-02-10 від 24.04.2018 року (а.с.15-16).
Рішенням Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 04.06.2018 року № 76 (а.с.23), позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії згідно Довідки № 1346/В/15-32-05-02-10 від 24.04.2018 року, у зв'язку із відсутністю правових підстав для здійснення перерахунку пенсії.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно із частиною другою ст. 33 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Частиною першою ст. 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно до частини першої ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Згідно із ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Судом встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та індексація заробітної плати входила до системи оплати праці державного службовця.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 3 червня 2014 року (справа 21-134а14) та у постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 234/3477/17, стосовно того, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, матеріальна допомога на оздоровлення та допомога на вирішення соціально-побутових питань, сума індексації заробітної плати, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Судом встановлено, що факт сплати з матеріальної допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати підтверджується Довідкою Головного управління ДФС в Одеській області № 1346/В/15-32-05-02-10 від 24.04.2018 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, яка була надана позивачу для обрахування пенсії.
Таким чином, суд дійшов висновку, що суми виплат, зокрема, матеріальна допомога на оздоровлення, допомога на вирішення соціально-побутових питань, сума індексації заробітної плати включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 17 жовтня 2018 року у справах № 712/14002/16-а та № 404/7835/16-а(2а/404/1425/16).
Отже, доводи відповідача про те, що до спірних правовідносин не застосовуються норми законодавства, чинні на час призначення пенсії позивачу, є безпідставними, оскільки предметом позову є неправильне обчислення розміру пенсії позивачу при її призначенні, а не її перерахунок у зв'язку із підвищенням заробітної плати державним службовцям.
Окрім того, суд зазначає, що твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду також не відповідають вимогам закону. Так згідно абзацу 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як встановлено судом, оскаржуване рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 76 про відмову у перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" було винесено 04.06.2018 року, а отже, саме з цієї дати розпочинається перебіг строку порушених прав позивача. Іншого висновку, враховуючи наявні докази в матеріалах справи, зробити не вбачається можливим, а відповідач не надав до суду жодного доказу, який би спростовував твердження та докази позивача.
Враховуючи викладене, оскільки строки звернення до суду пропущено не було, відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами те, що позивачем були порушені приписи законодавства України.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача викладені в позовній заяві є обґрунтованими, а відповідно такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимоги про негайне виконання рішення суду в межах стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 371 ч. 1 п. 1 КАС України, обов'язково негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Частина 2 вказаної статті надає суду право звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктом 1 частини першої цієї статті.
Суд вказує на те, що суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо покладання на відповідача обов'язку здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, але ні позивачем, ні відповідачем не визначено конкретних сум, які підлягають виплаті позивачу ані за місяць, ані за весь період, відтак їх визначення, що є необхідною передумовою для звернення рішення до негайного виконання, виходить за межі повноважень суду при розгляді позовної заяви позивача, а тому судом не може бути встановлено негайне виконання рішення суду в межах стягнення за один місяць.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. (а.с. 4). Враховуючи зазначене, судові витрати у розмірі 704,80 грн. мають бути стягнуті з відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 04 червня 2018 р. № 76 про відмову у перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".
Зобов'язати Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії державного службовця з дати її призначення у розмірі 90% з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації згідно з довідкою, виданою Головним управлінням ДФС в Одеській області від 24.04.2018р. № 1346/В/15-32-05-02-10 з виплатою фіксованої індексації пенсії без зміни базового місяця індексації пенсії наростаючим підсумком.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі судові витрати у розмірі 704,80 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, 65123, код платника податків - НОМЕР_1).
Відповідач: Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (вул. Чорноморського козацтва,95, м.Одеса,65003, код ЄДРПОУ - 40388751).
Суддя Корой С.М.
.