08 листопада 2018 року Справа № 804/4795/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКадникової Г. В.
при секретарі судового засіданняШимановській О.Є.
за участю: представника позивачаДогонової Т.В.,
представника відповідача Клименко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Солонянської районної ради Дніпропетровської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,
Солонянська районна рада Дніпропетровської області (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про накладення штрафу від 05.06.2018р. у виконавчому провадженні №56043795 за виконавчим листом №192/1257/17 від 16.02.2018р. Солонянського районного суду Дніпропетровської області.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що голова районної ради не наділений повноваженнями призначати (поновлювати) керівників підприємств комунальної власності та процедури поновлення не передбачено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) і положенням «Про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ, та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ Солонянського району». У зв'язку з чим, юридичному відділу доручено підготувати проект рішення щодо поновлення ОСОБА_6 на посаді директора комунального позашкільного закладу, на засіданні постійної комісії в червні 2018р. Також, позивач зазначає, що рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16.03.2018р. оскаржується ним в Апеляційному суді Дніпропетровської області.
Представник відповідача проти позову заперечував, до суду надав відзив, в якому свою позицію обґрунтовує наступним.
Державним виконавцем, на виконання вимог ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), 04.05.2018р. за вих.№2.1-33/4846 боржнику направлено вимогу, якою зобов'язано негайно виконати виконавчий лист Солонянського районного суду від 16.03.2018р. по справі №192/1257/17 та у триденний строк, з дня отримання вимоги, надати до відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області письмову інформацію та докази виконання вимог виконавчого документу.
04.06.2018р. державним виконавцем на підставі листів позивача від 06.04.2018р. №181/0/2-18, від 26.04.2018р. №02-19-223/0/2-18, від 22.05.2018р. №02-19-266/0/2-18 складено акт про відсутність у боржника поважних причин не виконання рішення суду.
На думку відповідача, рішення суду за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії, носить зобов'язальний характер, у зв'язку з чим організація його виконання визначена ст.63 Закону №1404-VIII. Також, відповідач зазначає, що єдиним заходом примусового виконання рішень зобов'язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно зі Законом «Про виконавче провадження». Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру законодавством не визначено.
Ухвалою суду від 02.07.2018р. позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 КАС України зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.
29.10.2018р. відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, при розгляді справи виходить з наступного.
Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16.03.2018р. по справі №192/1257/17 допущено до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_6 на посаді директора комунального позашкільного закладу освіти «Солонянський районний центр дитячої та юнацької творчості».
З листів від 06.04.2018р. №181/0/2-18, від 26.04.2018р. №02-19-223/0/2-18, від 22.05.2018р. №02-19-266/0/2-18 встановлено, що позивач з рішенням суду не погоджується та процедура поновлення на посаді директора за рішенням суду неможлива, оскільки така не передбачена Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» і положенням «Про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ, та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ Солонянського району».
Постановою головного державного виконавця від 05.06.2018р. на позивача накладено штраф у сумі 5100грн.00коп., за невиконання рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16.03.2018р. по справі №192/1257/17.
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Норми Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) визначають умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо правомірності дій державного виконавця.
Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено. ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначені ст.63 Закону №1404-VIII.
Згідно із ч.1, ч.2 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
У силу ст.65 Закону №1404-VIII, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.
Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ч.1 ст.75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що рішення суду про поновлення на роботі підлягає невідкладному виконанню боржником, що виконавець перевіряє не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі не виконання такого рішення у вказаний строк, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу. Виключенням у даному разі є наявність поважних причин, з якими пов'язується неможливість виконання судового рішення у встановлений для цього строк.
Так, твердження позивача, що голова районної ради не наділений повноваженнями призначати (поновлювати) керівників підприємств комунальної власності та процедури поновлення на посаді керівників підприємств комунальної власності не передбачено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) і положенням «Про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ, та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ Солонянського району», не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, з огляду на наступне.
Призначення на посаду є тотожним поняттю поновлення, і словесним виразом однієї дії.
Пунктом 20 частини 1 статті 43 Закону №280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються в установленому законом порядку питання щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.
Частиною 1 статті 46 Закону №280/97-ВР встановлено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Згідно з ч.4, ч.5, ч.10 ст.46 Закону №280/97-ВР сесії районної ради скликаються головою районної ради в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал.
Частинами 4, 5 ст.47 Закону №280/97-ВР встановлено, що постійні комісії попередньо розглядають кандидатуру осіб, які пропонуються для обрання, затвердження, призначення або погодження відповідною радою, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань.
Мотивовані пропозиції про скликання сесії ради, пропозиції щодо кожного питання, яке пропонується включити до порядку денного сесії районної ради або до затвердженого порядку денного сесії ради, подаються відповідно до Інструкції з діловодства ради та чинного законодавства у формі проекту рішення із супровідним листом та пояснювальною запискою.
Відповідно до ч.3 ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» проекти рішень органів місцевого самоврядування оприлюднюються не пізніше як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25.04.2018р. відповідно до приписів вищезазначених норм, позивачем проводилось засідання щодо виконання рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16.03.2018р. по справі №192/1257/17. За результатами засідання, вирішено підготувати проект рішення про поновлення ОСОБА_6 на посаді директора комунального позашкільного закладу освіти «Центр дитячої та юнацької творчості», розгляд якого здійснити в червні 2018р.
Однак, позивачем не надано доказів вжиття заходів спрямованих на невідкладне виконання рішення, натомість на офіційному сайті Солонянської районної ради Дніпропетровської області http://www.solon-rn.dp.gov.ua опубліковано рішення голови Солонянської районної ради Коржа О.Л. від 21.08.2018р. №292, яким призначено ОСОБА_8 директором комунального позашкільного закладу освіти «Солонянський районний центр дитячої та юнацької творчості».
В ході судового розгляду матеріалами справи встановлено та підтверджено представником позивача у судовому засіданні, що неможливість виконання рішення Солонянського районного суду зводиться до незрозумілості його виконання, але за відповідним роз'ясненням позивач до суду не звертався.
Щодо апеляційного оскарження позивачем рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Статтею 235 КЗпП України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За змістом ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його проголошення у судовому засіданні й належного оформлення.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).
Приймаючи до уваги викладене вище, суд прийшов до висновку, що доводи позивача є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.
Відповідно до положень ст.139 КАС України судовий збір не підлягає відшкодуванню позивачу.
Керуючись ст.ст.139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позовних вимог Солонянської районної ради Дніпропетровської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова