23 травня 2018 року Справа №804/1448/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кадникова Г.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання незаконним, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить про:
1) визнання незаконним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича №42/2 від 01.06.2016р. «Про застосування наслідків нікчемності правочинів» та віднесення Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волковим Олександром Юрійовичем на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» переказів коштів, здійснених 19.05.2016р. з рахунку ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» на рахунки НОМЕР_2, НОМЕР_3, що належать ОСОБА_1, загальною сумою 56' 991,94грн. до категорії правочинів і визнання їх нікчемними правочинами;
2) зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича внести дані позивача до Переліку рахунків (реєстру) як вкладника Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» на суму 56' 991,94грн. для внесення даних про нього до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вважає неправомірним не включення його до Загального реєстру вкладників на відшкодування коштів за вкладом на загальну суму 56' 991,94грн. Адже Фонд є гарантом відшкодування коштів за вкладами та має перед вкладниками гарантійні зобов'язання. Крім того, на думку позивача, переказ грошей (транзакції), визнані відповідачем нікчемними, не є правочинами, а є платними послугами розрахунково-касового обслуговування та не можуть бути визнані нікчемними. Також ОСОБА_1 посилається на висновок Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України та судову практику, відповідно до яких жодна з перелічених у ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах. Тому, за твердженнями ОСОБА_1, рішення про застосування наслідків нікчемності правочинів з посиланнями на ст.216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і на цій підставі позбавлення вкладників права на отримання своїх коштів, носить протиправний характер.
Крім того, позивач вважає, що відносини банку з іншими особами, з якими він мав договірні відносини, не стосуються вкладників банку та їх інтересів. Тим більше, що договори відступлення права вимоги були укладені між банком та ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр», тому саме ці правочини мають бути визнані нікчемними та саме до них мають бути застосовані наслідки нікчемності правочинів. Проте судового рішення про визнання цих договорів нікчемними немає. Тому позивач просить суд визнати незаконним та скасувати наказ про застосування наслідків нікчемності правочинів, та зобов'язати відповідача внести дані про нього до Переліку рахунків вкладників для відшкодування коштів за рахунок Фонду та до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» (далі - ПАТ «Банк Михайлівський»).
Ухвалою суду від 24.04.2018р. було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позову).
У встановлений судом строк відповідачі, заперечуючи проти позову, надали свої відзиви на позов, які долучені до матеріалів справи.
В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на те, що між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» був укладений договір позики без участі банку, як повіреного. Крім того, за договором банківського рахунку позивач також не набув статусу вкладника, оскільки грошові кошти позивача за цим договором не залучались. На думку відповідача, законодавець визначив, що саме залучені банком кошти прирівнюються до вкладу, а кошти позивача були залучені фінансовою компанією як позика з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця. Відтак, такий клієнт не може бути прирівняний до вкладника проблемного банку, адже правовідносини, що склались між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» не мають відношення до вкладу. Отже, гарантії Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не поширюються на правовідносини позивача з банком.
Водночас за твердженнями відповідача, до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» були внесені зміни (в редакції від 15.11.2016р.), в результаті чого до вкладу прирівнювались кошти фізичних осіб за чітко визначеними ознаками, які при цьому не є вкладом. Водночас передумовою включення фізичної особи, яка прирівняна до вкладника, а кошти якої прирівняні до вкладу, до Загального реєстру вкладників неплатоспроможного банку є наявність укладеного договору з небанківською фінансовою установою через банк, що виступив повіреним за відповідним договором.
Тобто за поясненнями відповідача, між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» був укладений договір позики без участі банку як повіреного, а кошти, що вносились за таким договором по своїй природі не є вкладом. Тому норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на позивача не поширюються.
Крім того, за результатами проведеної перевірки правочинів на підставі ч.2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідач прийшов до висновку про те, що вважає нікчемними правочини (транзакції) щодо виконання 19.05.2016р. платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» по перерахуванню коштів на рахунки 12' 160 фізичних осіб у сумі 1' 298' 015' 973,74грн. Адже в ході перевірки було виявлено, що банком порушені обмеження, встановлені Постановою №917/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», затвердженою Правлінням Національного банку України (НБУ) 22.12.2015р. На противагу останній в період дії обмежень щодо здійснення кредитних операцій з юридичними особами банк провів кредитні операції на суму 1'431' 957' 997',25грн. на підставі укладених з ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий Центр» договорів про відступлення права вимоги, при відсутності права на їх укладення.
Також відповідач вважає наказ про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів не може бути скасований адміністративним судом з причини того, що зміст актів та додатків до них не підпадають під ознаки рішення (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України. Тому відповідач просить суд відмовити у задоволенні цього адміністративного позову.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, ФГВФО, третя особа) надала суду свої письмові пояснення щодо суті спору, в яких зазначила, що при складанні Загального реєстру вкладників використовувалась виключно інформація, що наявна в переданому Уповноваженою особою Фонду Переліку вкладників. Тим більше, що законодавство не покладає на Фонд обов'язок враховувати під час складання Загального реєстру інші документи, окрім Переліку вкладників. Також за поясненнями Фонду, у пп.3, 4 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» законодавець визначив, що саме залучені банком кошти прирівнюються до вкладу. Проте кошти позивача були залучені фінансовою компанією як позика з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця, тому він не може бути прирівняний до вкладника проблемного банку. Крім того, передумовою включення фізичної особи, яка прирівняна до вкладника, і кошти якої прирівняні до вкладу, до Загального реєстру вкладників неплатоспроможного банку, є наявність укладеного договору з небанківською фінансовою установою через банк, що виступив повіреним за відповідним договором.
За твердженнями Фонду, Уповноважена особа Фонду може виявити ознаки вчинення нікчемних правочинів, а це може мати наслідком не включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів. З урахуванням цього, Фонд, посилаючись на положення ст.ст.2, 5, 6 КАС України, зазначив, що для зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, обов'язковою умовою є визнання неправомірними його дій чи бездіяльності. У свою чергу, Фонд не вчиняв та не допускав жодних протиправних дій/бездіяльності стосовно позивача. При цьому третя особа вважає, що адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти будь-яке рішення. Тому Фонд просить суд відмовити у задоволенні цього адміністративного позову.
Ураховуючи положення ч.3 та ч.4 ст.257, ст.261, ст.262 КАС України, суд розглянув цю адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 28.10.2014р. між ПАТ «Банк Михайлівський» (банк) та ОСОБА_1 (клієнт) був укладений договір №908-026-000000056 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)». Відповідно до умов цього договору, банк по ініціативі клієнта відкриває клієнту на його ім'я поточний рахунок НОМЕР_2 в гривні для зберігання грошей клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього договору та розпорядження клієнта, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку. За здійснення банком розрахунково-касового обслуговування рахунку, клієнт сплачує банку комісійні винагороди згідно з тарифами банку на розрахунково-касове обслуговування фізичних осіб, що є невід'ємною частиною договору. А за користування коштами на рахунку, якщо це передбачено умовами банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)», банк нараховує та сплачує клієнту проценти на умовах та за ставкою згідно з тарифами банку, шляхом зарахування їх на рахунок (капіталізація процентів). Також умовами договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печаткою банку і діє до моменту закриття рахунку у банку в установленому чинним законодавством України порядку (а.с.55).
Позивач 25.03.2016р. уклав з ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» в особі провідного фахівця, який діяв на підставі довіреності №1-17/12 від 17.12.2015р., договір №980-026-000210748, тип договору: «Суперкапітал» (Новий) (з виплатою процентів щомісячно). Відповідно до умов вказаного договору, ОСОБА_1 передає ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені договором, а ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» зобов'язується повернути кошти ОСОБА_1 та виплатити проценти в порядку та на умовах, встановлених договором. При цьому зазначено, що ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» приймає від ОСОБА_1 у власність кошти на наступних умовах: сума коштів: 20'000,00грн.; строк користування коштами: не більше 367,00грн., кошти передаються: з дати укладення договору по 27.03.2017р. (день закінчення строку користування коштами); розмір процентів за користування коштами: ставка: 33,54% річних, що складає 27% річних після утримання податку з таких процентів; кошти у безготівковій формі сплачуються на рахунок позивача в ПАТ «Банк Михайлівський» НОМЕР_3, а повертаються на його рахунок НОМЕР_2 в цьому ж банку (а.с.18).
Пізніше 20.04.2016р. ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» договір про внесення змін до договору №980-026-000210748 від 25.03.2016р., за умовами якого домовленістю сторін збільшена сума коштів, яка передається ОСОБА_1 у власність ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» на суму 30' 000,47грн., тобто був змінений предмет договору на суму коштів у загальному розмірі 56' 000,47грн. Також змінені умови щодо порядку нарахування та виплати процентів за користування коштами, а саме: нарахування процентів на додатково передані ОСОБА_1 у власність (позику) ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» кошти у сумі, передбаченій договором про внесення змін, здійснюється з дня, що є наступним за днем підписання сторонами договору про внесення змін, до дня, який передує відповідно дню закінчення строку користування коштами/дню фактичного повернення коштів (при достроковому поверненні). Інші умови щодо нарахування та виплати процентів щодо додаткового переданих коштів регулюються умовами договору (а.с.16).
У своєму відзиві на позовну заяву відповідач, зокрема, посилається на те, що відповідно до п.4 Постанови Правління НБУ від 22.12.2015р. №917/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» був встановлений факт здійснення банком ризикової діяльності та визначений ряд обмежень в його діяльності, зокрема, не здійснювати кредитних операцій в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття цієї постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам та клієнтам. Максимальна сума кредитних операцій з юридичними особами не могла перевищувати 128'191'771,21грн. (а.с.67).
За поясненнями відповідача, 19.05.2016р. банк здійснив кредитні операції на загальну суму 1' 431' 957,25грн. шляхом укладення договорів відступлення права вимоги №1805 від 18.05.2016р. та №1 від 19.05.2016р. з подальшим відображенням на балансі розрахунків за ними. Натомість станом на 19.05.2016р. НБУ були встановлені обмеження на здійснення банком кредитних операцій на суму 128' 291' 771,21грн. Тобто банк перевищив цей ліміт при укладенні договорів відступлення права вимоги, що стало підставою для визнання цих договорів нікчемними у відповідності до положень ст.216 Цивільного кодексу України та пунктів 7 - 9 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с.67-68).
Водночас відповідач надав суду копії договорів про відступлення права вимоги від 18.05.2016р. та від 19.05.2016р., які були укладені між ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» та ПАТ «Банк Михайлівський» (а.с.78-84).
Відтак, за умовами договору відступлення права вимоги від 18.05.2016р. №1805 ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» (первісний кредитор) зобов'язується відступити ПАТ «Банк Михайлівський» (новий кредитор) права вимоги, що належать первісному кредитору за кредитними договорами з усіма додатковими угодами до них, укладеними з фізичними особами (позичальники) права вимоги, за якими належать первісному кредитору. При цьому перелік кредитних договорів зазначений у Реєстрі, який доданий до вказаного договору (а.с.78).
Також за умовами договору відступлення права вимоги від 19.05.2016р. №1 ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» (первісний кредитор) зобов'язується відступити ПАТ «Банк Михайлівський» (новий кредитор) права вимоги, належні ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма доданими до них угодами, які укладені між ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» та юридичними особами (боржниками). При цьому перелік договорів купівлі-продажу цінних паперів зазначений в Реєстрі, який доданий до вказаного договору та міститься в матеріалах справи (а.с.81).
Слід зазначити, що відповідач посилається на вказані вище договори відступлення права вимоги як на такі, що є нікчемними, та укладення яких було виявлено під час проведення перевірки нікчемності правочинів, в тому числі правочинів, вчинених позивачем.
Водночас з цього приводу суд зазначає, що у переліку договорів, за якими відбулося відступлення права вимоги, на що посилається відповідач, відсутні договори, укладені з позивачем, а саме: договір №980-026-000000056 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» від 28.102.2014р., договір №980-026-000210748, тип договору: «Суперкапітал» (Новий) (з виплатою процентів щомісячно) від 25.03.2016р., договір від 20.04.2016р. про внесення змін до договору №980-026-000210748 від 25.03.2016р., а ОСОБА_1 не зазначений серед переліку боржників.
Тим самим знайшли своє підтвердження доводи позивача про те, що відносини банку з ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» та іншими особами, з якими банк мав договірні правовідносини, вкладників банку зовсім не стосуються і не можуть стосуватись їхніх інтересів, а твердження відповідача цим спростовуються. Тож договори відступлення права вимоги є неналежними доказами, бо вони безпосередньо не стосуються предмета спору, тому суд не бере їх до уваги.
За відомостями з виписок по особовим рахункам 19.05.2016р. ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» був здійснений переказ грошових коштів на рахунки позивача в ПАТ «Банк Михайлівський», а саме: грошових коштів у розмірі 56' 000,47грн. на рахунок НОМЕР_2 та у розмірі 991,47грн. на рахунок НОМЕР_3 (а.с.69-70).
Позивач 25.07.2016р. звернувся до відповідача з заявою про надання інформаційної довідки про стан депозитного рахунку за договором від 25.03.2016р. №980-026000210748 (а.с.59-60).
На адресу позивача було направлено повідомлення від 21.09.2016р. №3Г1(К)/18995/1 про нікчемність правочину, зокрема переказу грошей (транзакції), здійснених ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» 19.05.2016р. - в сумі 991,47грн. з призначенням платежу «Оплата процентів за договором №980-026-000210748 від 25.03.2016р.» на рахунок НОМЕР_3, що належить ОСОБА_1, а також в сумі - 56'000,47грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-026-000210748 від 25.03.2016р.» на його рахунок НОМЕР_2 (а.с.17).
Висновки щодо нікчемності правочинів, в тому числі переказу грошей (транзакції), здійснених ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» 19.05.2016р. на загальну суму 56991,94грн., були зроблені відповідачем за результатами проведеної перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності. Про це свідчить акт №2 від 01.06.2016р. тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності, наказ від 01.06.2016р. №42/2 тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними (а.с.23-28, 85-89).
Натомість позивач вважає, що переказ коштів не є правочином та не може бути нікчемним. Крім того, фактичне здійснення позичальником повернення коштів на його рахунок в банку свідчить про те, що зобов'язання за договором позики виконане позичальником (ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр») належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства. Тому з моменту повернення позики на його банківські рахунки він вже не є позикодавцем, бо його правовідносини із позикодавцем припинились, а кошти, які надійшли на його поточні рахунки в банку, стали з 19.05.2016р. вкладом в ПАТ «Банк Михайлівський» (а.с.5).
За поясненнями сторін, рішенням Правління НБУ від 23.05.2016р. №14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду 23.05.2016р. прийнято рішення №812 про запровадження у ПАТ «Банк Михайлівський» з 23.05.2016р. тимчасової адміністрації та призначення Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський». Крім того, відповідно до рішення Правління НБУ від 12.07.2016р. №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12.07.2016р. №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі цього у строк з 13.07.2016р. до 12.07.2018р. включно розпочата процедура ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та призначена Уповноважена особа Фонду, якій делеговані всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» (а.с.5, 66, 93-94).
На запит позивача від 05.02.2018р. ПАТ «Банк Михайлівський» листом від 08.02.2018р. за №3Г1(К)/739 повідомило про те, що 19.05.2018р. на його рахунок НОМЕР_2 у ПАТ «Банк Михайлівський» з рахунку НОМЕР_4 у ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» були зараховані грошові кошти в сумі 56' 000,47грн., що є нікчемним правочином в силу положень ст.215 ЦК та п. 7 - 9 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Адже на момент проведення цієї транзакції ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» не мало у своєму розпорядженні достатньої кількості залишку власних коштів для проведення розрахунків за договором №980-026-000210748 від 25.03.2016р. Крім того, набуття товариством у розпорядження коштів у ПАТ «Банк Михайлівський» здійснено на підставі нікчемних договорів в порушення вимог діючого законодавства України та всупереч прямої заборони НБУ на укладення такого роду договорів. А тому права власності на грошові кошти, що перебувають на рахунку в ПАТ «Банк Михайлівський», у ОСОБА_1 не виникає, та сума у розмірі 56'000,47грн. має бути повернута банку (а.с.19).
Не погодившись із тим, що переказ коштів з рахунків у ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» на рахунки позивача у ПАТ «Банк Михайлівський» у загальному розмірі 56' 991,94грн. був визнаний відповідачем нікчемним правочином, у зв'язку з чим його не було включено до Переліку рахунків (реєстру) як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», ОСОБА_1 звернувся до суду з розглядуваним позовом.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу правомірності чи протиправності бездіяльності відповідача щодо не включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та встановлення обставин, які підтверджують заявлені вимоги та заперечення сторін цього спору або мають інше значення для розгляду справи, становить предмет доказування у цій справі (ч.2 ст.73 КАС України).
Відтак, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
За визначенням, наведеним у ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Частиною 1 ст.3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами:
1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду;
2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду;
3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних;
3-1) призначає працівників, до повноважень яких належить проведення моніторингу стану дотримання банком вимог порядку формування та ведення баз даних про вкладників, проведення банком банківських операцій, у тому числі збір інформації та копій документів, необхідних для підготовки проекту плану врегулювання, забезпечення проведення оцінки активів банку в порядку, встановленому Фондом (у тому числі заборгованості за кредитами перед банком, наявності та вартості забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, заборгованості за цінними паперами, що є у власності банку, вимог банку до клієнта за списаною безнадійною заборгованістю та наявності і вартості забезпечення виконання зобов'язань за такою заборгованістю тощо);
4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами відповідно до цього Закону та затверджує реєстри відшкодувань вкладникам у порядку та у черговості, що встановлені нормативно-правовими актами Фонду;
5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів;
6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду;
7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб;
8) встановлює додаткові вимоги до порядку розкриття банками інформації для вкладників про умови надання банківських послуг із залучення вкладів.
Гарантії за вкладом передбачені у ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Так, згідно з ч.1 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200' 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Частина 2 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлює, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.
Фонд має право не включати до розрахунку гарантованої суми відшкодування коштів за договорами банківського рахунка до отримання в повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).
Виплата гарантованої суми відшкодування за договорами банківського рахунка здійснюється тільки після отримання Фондом у повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).
Згідно з ч.4 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд не відшкодовує кошти:
1) передані банку в довірче управління;
2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень;
3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника;
4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" , - протягом року до дня прийняття такого рішення);
5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - один рік до дня прийняття такого рішення);
6) розміщені на вклад власником істотної участі банку;
7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" , або мають інші фінансові привілеї від банку;
8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань;
9) за вкладами у філіях іноземних банків;
10) за вкладами у банківських металах;
11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.
Аналіз викладених вище норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» показує, що після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» гарантує повернення кожному вкладнику банку суми відшкодування коштів за вкладом, у тому числі за договором банківського рахунку. При цьому сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200' 000,00грн.
Крім того, суд враховує те, що 15.11.2016р. були внесені зміни до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг».
Відтак, розділ Х «Прикінцеві та перехідні положення» був доповнений пунктом 15, в якому визначено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників.
З урахуванням встановлених вище обставин та письмових доказів, наявних в матеріалах справи, аналізуючи вказані вище норми, суд прийшов до висновку про те, що позивач як власник банківського рахунку в ПАТ «Банк Михайлівський» прирівнюється до вкладника, а тому має право на відшкодування гарантованої суми вкладів фізичних осіб у визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» порядку. Тим більше, що грошові кошти у загальному розмірі 56' 991,94грн. на момент дії тимчасової адміністрації у банку (з 23.05.2016р.) вже перебували на рахунках позивача у ПАТ «Банк Михайлівський», бо як було встановлено судом вище, 19.05.2016р. ці грошові кошти були повернуті на рахунки позивача у ПАТ «Банк Михайлівський».
Водночас Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» містить положення щодо перевірки правочинів на предмет нікчемності. При цьому суд вважає за необхідне зазначити про те, що в рамках адміністративного судочинства не вбачає підстав для надання правової оцінки діям відповідача щодо переказу грошових коштів з точки зору того, чи є такі дії правочинами, чи ні. Адже завдання адміністративного судочинства чітко визначені у ч.1 та ч.2 ст.2 КАС України, чому відповідає предмет судового розгляду у цій адміністративній справі. Тому твердження позивача з цього приводу не беруться судом до уваги.
Натомість суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.1.24 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачу йому у готівковій формі. А правочинами, відповідно до ч.1 ст.202 ЦК, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Частина 3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.
Викладеними вище нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначені підстави для визнання правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку нікчемними.
Як було встановлено судом, відповідачем була проведена перевірка правочинів, вчинених ПАТ «Банк Михайлівський», які відповідають критеріям нікчемності, в тому числі і правочинів, вчинених щодо грошових коштів позивача. За результатами цієї перевірки встановлена нікчемність правочинів (транзакцій) по виконанню 19.05.2016р. платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» по перерахуванню грошових коштів на рахунки 12' 160 фізичних осіб у загальній сумі 1' 298' 015' 973,74грн., в тому числі на рахунки позивача. Висновки перевірки були затверджені оскаржуваним наказом тимчасової адміністрації банку від 01.06.2016р. №42/2, а згодом втілились у розпорядження про застосування наслідків нікчемності правочинів до правочинів, що були предметом перевірки.
Втім, суд не вбачає правових підстав для скасування вказаного вище наказу, як про це просить позивач. Адже цей наказ, окрім позивача, стосується і інших осіб з числа зазначених у ньому 12' 160 фізичних осіб, а також затверджує висновки проведеної перевірки, має виконавчо-розпорядчий характер та породжує правові наслідки для всіх зазначених у ньому осіб. Такими правовими наслідками є застосування наслідків нікчемності до правочинів, які стосуються зазначених у ньому осіб, в тому числі і до правочинів по переказу коштів (транзакції) щодо виконання 19.05.2016р. платіжних документів по перерахунку позивачу грошових коштів у загальному розмірі 56' 991,94грн. Тим більше, що позивач не оскаржує дії відповідача по проведенню перевірки всіх правочинів, яких вона стосувалась, на предмет їх нікчемності.
Натомість суд бере до уваги твердження позивача про безпідставність висновків відповідача щодо нікчемності правочинів, з урахуванням висновку науково-правової експертизи щодо тлумачення норм чинного законодавства України стосовно особливостей правового регулювання окремих банківських операцій, договорів позики, а також повноважень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, виконаного на запит ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр», від 10.08.2016р. №126/88-е (а.с.31-34). Також суд враховує те, що ці правочини були вчинені до початку дії обмежень у діяльності банку, пов'язаних із запровадженням тимчасової адміністрації, та те, що відповідач не надав суду інших доказів, зокрема рішення суду, на підтвердження недійсності таких правочинів.
Тому, з урахуванням викладеного вище, суд прийшов до висновку про те, що позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог, викладених у п.1, за нумерацією визначеною у цьому рішенні суду, а саме: про визнання незаконним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю. №42/2 від 01.06.2016р. «Про застосування наслідків нікчемності правочинів», - задоволенню не підлягає.
Натомість суд вважає, що висновки відповідача, зроблені в ході проведеної перевірки щодо нікчемності правочинів, в тому числі переказу коштів (транзакцій) на рахунки позивача, стали підставою для бездіяльності відповідача, а саме не включення зокрема позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування своїх вкладів за рахунок Фонду. Адже відповідач допустив бездіяльність, посилаючись на висновки проведеної перевірки, які затверджені зазначеним вище наказом №42/2 від 01.06.2016р.
Крім того, слід наголосити на тому, що у ч.4 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зміст якої був викладеній вище, передбачені підстави для відмови у відшкодуванні коштів за вкладом після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Однак, жодної з цих підстав відповідач не зазначив як підставу для відмови у відшкодуванні позивачу коштів за вкладом за рахунок Фонду.
Тим більше, за правилами частин 1, 2, 3 ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Уповноважена особа Фонду складає Перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.
Згідно з ч.5 ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Частина 6 ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» , - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-11 частини четвертої статті 26 цього Закону.
Відповідно до пунктів 3 - 5 розділу III Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012р. №14 (далі - Положення, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме станом на 11.11.2014р.), Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.
Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.
Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла «Перелік вкладників» (додаток 9) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).
Відповідно до п.6 розділу ІІІ Положення, протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно:
зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування;
зміни розміру належних їм сум;
зміни особи вкладника;
змін реквізитів вкладників;
змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.
Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.
Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.
Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла «Загальний Реєстр/Реєстр переказів» (додаток 12) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).
Наведені норми законодавства показують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення Уповноваженою особою Фонду Переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача Уповноваженою особою Фонду сформованого Переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого Переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
При цьому Уповноважена особа може надавати Фонду протягом процедури ліквідації додаткову інформацію про вкладників, зокрема щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.
Так, у відповідності до положень п.6 розділу ІІІ, пунктів 2, 3 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
Протягом процедури ліквідації уповноважена особа може надавати Фонду додаткову інформацію про вкладників, зокрема щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.
Отже, Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами визначене право Уповноваженої особи банку надавати Фонду протягом процедури ліквідації додаткову інформацію про вкладників для включення їх до Переліку вкладників та передання до Фонду для включення до Загального реєстру для здійснення виплати відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту).
При цьому суд зазначає, що втручання у даному випадку у дискреційні повноваження Фонду, який є суб'єктом владних повноважень, є виправданим, оскільки відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного відповідачем права позивача на отримання виплати відшкодування за вкладом. Тим більше, що відповідач-1, допустивши протиправну бездіяльність у межах своїх дискреційних повноважень, порушив права позивача на виплату йому Фондом відшкодування за вкладом. Тому суд відхиляє та не бере до уваги твердження Фонду про відсутність у адміністративного суду повноважень щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень на прийняття будь-якого рішення.
Крім того, суд враховує те, що у межах спірних правовідносин відповідачами не доведено факту існування законних підстав для не відшкодування Фондом коштів за вкладом, що передбачені у ч.4 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
У відповідності до положень ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).
Приймаючи до уваги викладене вище, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість підстав для не включення позивача до Переліку вкладників та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Натомість доводи позивача, якими він обґрунтовує свої вимоги, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи.
Крім того, бездіяльність відповідача щодо не включення позивача до Переліку вкладників не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України. А відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи вчинені вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, з огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне задовольнити цей адміністративний позов частково, а саме:
- у задоволенні позовної вимоги щодо визнання незаконним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича № 42/2 від 01.06.2016р. «Про застосування наслідків нікчемності правочинів» та віднесення Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волковим Олександром Юрійовичем на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» переказів коштів, здійснених 19.05.2016р. з рахунку ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» на рахунки НОМЕР_2, НОМЕР_3, що належать ОСОБА_1, загальною сумою 56' 991,94грн. до категорії правочинів і визнання їх нікчемними правочинами - відмовити;
- позовну вимогу про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича внести дані позивача до Переліку рахунків (реєстру) як вкладника Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» на суму 56' 991,94грн. для внесення даних про нього до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду - задовольнити.
Проте для відновлення та ефективного захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача, на підставі ч.2 ст.9 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича щодо не включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що на підставі ч.1, ч.3 ст.139 КАС України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, стягненню з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягають судові витрати у розмірі 352,60грн. (з урахуванням переплати у розмірі 0,2грн.). Їх сплата підтверджується оригіналом квитанції №1/9 від 28.02.2018р., що наявна в матеріалах справи.
Керуючись ст.ст.90, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання незаконним, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича щодо не включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича внести дані позивача до Переліку рахунків (реєстру) як вкладника Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» на суму 56'991,94грн. для внесення даних про нього до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (51900, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) судові витрати у розмірі 352,60грн. (триста п'ятдесят дві гривні 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Текст рішення у повному обсязі складено 23 травня 2018 року.
Суддя Г. В.Кадникова