04 жовтня 2018 року Справа № 0440/5362/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Захарчук - Борисенко Н.В.
при секретарі судового засідання - Музиці Я.І.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Малишева А.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 (51940, АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
16.07.2018 року ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить:
- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення №995650-1314-0403 від 04.06.2018 та №995650/1-1314-0403 від 04.06.2018.
- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо нарахування ОСОБА_3 орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 31 432, 92 грн. та за 2018 рік у сумі 31432, 92 грн.;
- зобов'язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області утриматись від визнання відповідних нарахувань погодженими грошовими зобов'язаннями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає позивачем були отримані податкові повідомлення - рішення, відповідно до яких позивачу були нараховані суми орендної плати з фізичних осіб на загальну суму 62 865, 84 грн., зокрема за 2017 та 2018 року по 31 432, 92 грн. На думку позивача, вказані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства та підлягають скасуванню, оскільки строк договору оренди земельної ділянки №01860, укладеного між Дніпродзержинською міською радою та ОСОБА_3 закінчився 23.09.2014 року та будь-які інші додаткові угоди щодо продовження договору не укладались.
Ухвалою суду від 18.07.2018 року було відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити. Надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що відповідно до ст.34 Закону України №161 «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути оренодавцеі земельну ділянку на умовах визначених договором. Зокрема, відповідно до умов договору земельна ділянка була передана у користування позивача на підставі акту приймання - передачі, тобто вона повинна бути повернута на підставі акту приймання - передачі. Проте, як зазначив представник відповідача, позивач до позовної заяви на надав жодного документу, що підтверджує повернення земельної ділянки у розпорядження міської ради. Отже, відповідно до частини п'ятої ст. 33 Закону України №161 «Про оренду землі» у разі якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяці після закінчення строку договору листа повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. З огляду на викладене, відповідач вважає, що спірне податкове повідомлення - рішення прийнято відповідно до норм чинного законодавства та не підлягає скасуванню.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 перебуває на податковому обліку у Камянській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
22.11.2004 року на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 23.09.2004 року №421-16/XXIV, позивачем укладено договір оренди земельної ділянки з Дніпродзержинською міською радою, який було зареєстровано за №01860 від 24.11.2004 року.
Відповідно до умов договору, ОСОБА_3 (орендар) приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 0, 0643 га, що знаходиться за адресою:м. Дніпродзержинськ, вул. Миру, 19 відповідно до плану земельної ділянки, що додається.
Відповідно до п.1.5 Договору, земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання для фактичного розміщення комбінату побутового обслуговування - 0, 0422 га, під проходами, проїздами, площадками - 0, 221 га.
18.06.2018 позивачем були отримані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 995650-1314-0403 від 04.06.2018 року та № 995650/1-1314-0403 від 04.06.2018 року, якими ОСОБА_3 були нараховані суми орендної плати з фізичних осіб на загальну суму 62 865,84 грн., зокрема, за 2017 та 2018 роки по 31 432,92 грн.
Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з п. п. 14.1.175 та п. п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з п. 288.2 ст. 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
Згідно з п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Відповідно до п. 288.1 ст. 288 зазначеного Кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Так, ОСОБА_3 в позовній заяві зазначила, що не може виступати платником орендної плати в даних правовідносинах, оскільки у неї відсутній діючий договір оренди земельної ділянки. Крім того, строк договору оренди земельної ділянки №01860, укладеного між Дніпродзержинською міською радою та ОСОБА_3 закінчився 23.09.2014 року та будь-які інші додаткові угоди щодо продовження договору не укладались. При цьому, представник позивача заперечує проти наявного в матеріалах справи доказу, а саме договору оренди земельної ділянки № 01860 від 24.11.2004 року, який не засвідчений належним чином та його відповідність оригіналу.
Відповідно до частини 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
У відповідності до приписів ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 КАС України, докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно ч. 5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів
Суд зазначає, спірні податкові повідомлення - рішення винесені на підставі договору оренди землі від 22.11.2004 року №01860, наявність оригіналу якого була заперечена ОСОБА_3 та не підтверджена відповідачем у справі, а тому за відсутності доказів наявності існування оригіналу спірного договору з боку відповідача, у податкового органу були відсутні підстави для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення №995650-1314-0403 від 04.06.2018 та №995650/1-1314-0403 від 04.06.2018 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а дії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо нарахування ОСОБА_3 орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 31 432, 92 грн. та за 2018 рік у сумі 31432, 92 грн. - протиправні.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Головного управління ДФС у Дніпропетровській області утриматись від визнання відповідних нарахувань погодженими грошовими зобов'язаннями, суд зазначає, що не може прийняти інше рішення, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При цьому, суд перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям, закріпленим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єктів владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Такі втручання не можуть бути виправдані з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних відносин.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Отже, зобов'язуючи Головне управління ДФС у Дніпропетровській області утриматись від визнання відповідних нарахувань погодженими грошовими зобов'язаннями, суд втручається в дискреційні повноваження суб'єктів владних повноважень, які уповноважені приймати відповідні рішення, тоді як суд не може підміняти собою суб'єкта владних повноважень щодо реалізації ним власних повноважень, наданих законодавством; тобто суд не приймає рішення з питань, віднесених до виключної компетенції відповідачів.
Разом з тим, суд вважає за необхідне, відповідно до вимог статті 139 КАС України, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у сумі 469, 30 грн. відповідно до квитанції №034410164 від 10.07.2018 року.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_3 (51940, АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення №995650-1314-0403 від 04.06.2018 та №995650/1-1314-0403 від 04.06.2018.
Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо нарахування ОСОБА_3 орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 31 432, 92 грн. та за 2018 рік у сумі 31432, 92 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у сумі 469, 30 грн. відповідно до квитанції №034410164 від 10.07.2018 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 15 жовтня 2018 року.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко