Іменем України
07 листопада 2018 року
Київ
справа №1570/7636/12
адміністративне провадження №К/9901/4428/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуІзмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області
на постановуОдеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року (суддя: О.В. Білостоцький)
та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року (колегія у складі суддів: О.О. Кравець, С.Д. Домусчі, Л.П. Шеметенко)
у справі№1570/7636/2012
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рута Нова-К»
доІзмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області
провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рута Нова-К» (далі - Товариство) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 10 серпня 2012 року № 0000162200 та № 0000152200.
Позов обґрунтовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки №313/22-00/33757245 від 24 липня 2012 року «Про результати планової виїзної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «Рута Нова-К» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2012 року», а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки при формуванні Товариством валових витрат та податкового кредиту за перевіряємий період не було допущено порушень вимог податкового законодавства України, зазначених в акті перевірки, а податковим органом під час перевірки не було встановлено протиправних дій позивача щодо невиконання або неналежного виконання вимог податкового законодавства під час здійснення господарської діяльності у зазначеному періоді зі своїми контрагентами.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 10 серпня 2012 року № 0000162200 та № 0000152200.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Скарга мотивована тим, що у видаткових накладних, наданих до перевірки, як і в товарно-транспортних накладних відсутні місце складання, посади і прізвища, які давали б змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій.
Від позивача на адресу Суду надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких Товариство просить останню відхилити, а рішення суду першої та апеляційної інстанції залишити без змін. Заперечення мотивоване тим, що позивачем виконано всі зобов'язання за договорами купівлі-продажу з усіма контрагентами. Отже доводи особи, яка подала касаційну скаргу, зводяться до припущень і є необґрунтованими, і не були підтверджені належними доказами в судах попередньої інстанції.
Судами встановлено, що в період з 06 червня 2012 року по 04 липня 2012 року посадовими особами ОДПІ проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2012 року.
За результатами перевірки складено акт № 313/22-00/33757245 від 24 липня 2012 року, яким встановлено наступні порушення:
- п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, п. 1 ст. 9, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5 211 210,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2011 року - 2 895 435,00 грн., за 2 квартал 2011 року - 2 315 775,00 грн.;
- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 1 ст. 9, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2011 року на суму 365 134,00 грн.
Підставою для висновку контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на прибуток за 1 та 2 квартали 2011 року і заниження податку на додану вартість за червень 2011 року стали висновки інших актів перевірок :
-№517/23-50/33757245 від 25 червня 2011 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Рута Нова-К» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Віктрейд ЛТД» за період з 01 січня 2011 року по 28 лютого 2011 року»,
- №599/23-50/33757245 від 22 липня 2011 року «Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Рута Нова-К» з питань дотримання податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Пейд» за період з 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року»,
-№623/23-50/33757245 від 01 серпня 2011 року «Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Рута Нова-К» з питань дотримання податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Авітек Груп ЛТД» за період з 01 березня 2011 року по 30 квітня 2011 року»,
- №691/23-50/33757245 від 13 вересня 2011 року «Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Рута Нова-К» з питань дотримання податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Авітек Груп ЛТД» за період з 01 травня 2011 року по 31 травня 2011 року»,
-№754/23-50/33757245 від 29 вересня 2011 року «Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Рута Нова-К» з питань дотримання податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Авітек Груп ЛТД» за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року», а саме: вартість ПММ, отриманих від ТОВ «Віктрейд ЛТД» у 1 кварталі 2011 року (січень-лютий 2011 року) на суму 8487724,08 грн., вартість ПММ, отриманих від ТОВ «Пейд» у 1 кварталі 2011 року (січень 2011 року) на суму 373 510,04 грн.; вартість ПММ, отриманих від ТОВ «Авітек Груп ЛТД» у 1 кварталі 211 року (березень 2011 року) на суму 2720505,00 грн. та у 2 кварталі 2011 року на суму 8242916,00 грн., у тому числі: у квітні 2011 року - 3358282,15 грн., у травні 2011 року - 3424749,15 грн., у червні 2011 року - 1459855,00 грн.
На підставі акта перевірки року ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення: №0000152200 від 10 серпня 2012 року про збільшення Товариству суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі: 5 211 210,00 грн. - основний платіж та 1,00 грн. - штрафні санкції; №0000162200 від 10 серпня 2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі: 365 134,00 грн. - основний платіж та 1,00 грн. - штрафні санкції
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Правові засади регулювання, організації, ведення ;бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16липня 1999року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон № 996-ХIV).
Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Суди попередніх інстанцій, вказуючи на протиправність прийнятих податковим органом оскаржуваних рішень, виходили із того, що господарські операції з придбання паливно-мастильних матеріалів у контрагентів: ТОВ «Віктрейд ЛТД» у січні-лютому 2011 року на суму 8 487 724,08 грн., та у ТОВ «Авітек Груп ЛТД» у березні-червні 2011 року на суму 10963421,00 грн., підтверджені судовими рішеннями, що набрали законної сили, та якими встановлені обставини правомірності та обґрунтованості здійснення позивачем витрат у зазначеному розмірі.
Згідно ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Стосовно включення позивачем до складу витрат вартості придбаних у ТОВ «Пейд» паливно-мастильних матеріалів у сумі 373510,40 грн. та віднесення зазначеної суми до складу витрат у 1 кварталі 2011 року судами попередніх інстанцій встановлено, що у січні 2011 року на виконання умов договору ТОВ «Пейд» був поставлений позивачу бензин А-95 на суму 448 212, 48 грн., у тому числі вартість товару - 373 510,40 грн., ПДВ - 74 702,08 грн. Зазначений товар отримувався у постачальника водіями орендованих та власних автотранспортних засобів Товариства та перевозився ними до м. Кілії, де перевантажувався до малих бензовозів та відправлявся згідно товарно-транспортних накладних для подальшої реалізації на АЗС позивача. Податкові та видаткові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано витрати по взаємовідносинам із ТОВ «Пейд», були відповідно до вимог податкового законодавства складені підприємствами - платниками податків, що були зареєстровані платниками ПДВ із зазначенням індивідуального податкового номеру, за яким їх можливо ідентифікувати.
Щодо взаємовідносин позивачем з контрагентом ТОВ «Тіал Альянс» судами встановлено, що 22 червня 2011 року Товариством укладено з ТОВ «Тіал Альянс» договір постачання нафтопродуктів № 2206-2. Поставка нафтопродуктів відбувалась наступним чином: танкер з дизельним пальним, що належало TOB «Тіал Альянс», приходив до причалу нафтобази та зливав дизельне пальне в резервуари нафтобази, яке в подальшому по трубопроводах надходило на автоналивну естакаду, що знаходиться на території нафтобази. Бензовози, що належать позивачу завантажувались та отримували первинні документи на паливо від оператора ТОВ «Тіал Альянс» та перевозили дизельне паливо в резервуари Товариства. Перевезення здійснювали водії ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на підстав довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. Перевезення нафтопродуктів здійснювалось автомобілями НОМЕР_3, що належать ТОВ «Тіал Альянс» на праві приватної власності, а також МАЗ 54400815 НОМЕР_5 з причепом д/н НОМЕР_4, які орендуються у ДП «Агрофірма» на підставі договорів оренди від 01 січня 2011 року №7/11 та№8/11. Отримання позивачем нафтопродуктів відображалось в журналі обліку надходження нафтопродуктів за 2011рік та в електронній базі позивача. Крім того, дизельне паливо, придбане у TOB «Тіал Альянс» використовувалось у господарській діяльності підприємства, а саме реалізовувалось через мережу АЗС Товариства в м. Кілія та Кілійському районі, а також перепродавалось оптовим покупцями.
Виконання зобов'язань сторонами за зазначеним договором підтверджується належними чином оформленими та підписаними сторонами первинними документами щодо поставки ТОВ «Тіал Альянс» на адресу позивача паливно-мастильних матеріалів та сплати позивачем коштів за отриманий товар: податковими та видатковими накладними, сертифікатом відповідності, торговими патентами, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, виписками по рахунку Товариства за червень 2011 року, договорами оренди основних засобів та актами приймання-передачі основних засобів, свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу, договорами оренди транспортних засобів, записами у журналі обліку нафтопродуктів, журналі реєстрації довіреностей, документами бухгалтерського обліку підприємства.
Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо підтвердження позивачем здійснення спірних господарської операцій та необґрунтованості доводів контролюючого органу стосовно заниження Товариством податку на прибуток за 1 та 2 квартал 2011 року і заниження податку на додану вартість за червень 2011 року.
Доводи ОДПІ щодо невідповідності окремих реквізитів наданих позивачем до суду товарно-транспортних накладних, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про неможливість вважати зазначені первинні документи такими, що підтверджують господарські операції та надають право платникам податків на формування податкових вигод та зобов'язань за результатами їх виконання, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
………………….
………………….
………………….
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник
Судді Верховного Суду