?
18 жовтня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/11965/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Співака С.В.
учасники справи:
позивач - Приватне підприємство "Дніпровський краєвид 07",
представник позивача - Мишастий А.О., директор,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк",
представник відповідача - Курильченко К.О. (довіреність від 23.01.2018), Суденко Р.В. (довіреність від 06.06.2018),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс",
представник третьої особи - Архіпов О.Ю., адвокат (Ордер № 079440 від 11.09.2018),
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тренд Інвест Груп",
представник третьої особи - не з'явився,
розглянувши касаційну скаргу
Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07"
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 19.03.2018
у складі суддів: Зеленіна В.О., (головуючий), Буравльова С.І., Ткаченко Б.О.,
у справі за позовом
Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07",
до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс",
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тренд Інвест Груп"
про стягнення 24 298 404, 99 грн.,
за зустрічним позовом
Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
до Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07",
Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс"
про визнання недійсним договору,
за позовом третьої особи з самостійними вимогами
Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс"
до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
про стягнення 24 235 480, 93 грн.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2016 Приватне підприємство "Дніпровський краєвид 07" (далі - ПП "Дніпровський краєвид 07", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ " Промінвестбанк", відповідач) про стягнення інфляційних втрат у розмірі 22 197 553,48 грн. та 3% річних у розмірі 2 100 851,51 грн., нарахованих за період з жовтня 2013 по липень 2016 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).
Позовні вимоги ПП "Дніпровський краєвид 07" обґрунтовані тим, що відповідач з жовтня 2013 по липень 2016 не виконував грошове зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс" (далі - ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс", третя особа) з повернення грошових коштів, у зв'язку з чим позивач просить застосувати до відповідача міру відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, передбачену ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
2. ПАТ "Промінвестбанк" (далі - позивач за зустрічним позовом) звернулось до господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до ПП "Дніпровський краєвид 07" та ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги від 24.10.2013.
Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що за Договором відступлення права вимоги від 24.10.2013 предметом є правовідносини, які не існували та не існують між ПАТ "Промінвестбанк" та ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс".
3. ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" (третя особа з самостійними вимогами на предмет спору) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПАТ "Промінвестбанк" про стягнення 24 235 480,93 грн.
Позовні вимоги третьої особи із самостійними вимогами мотивовані тим, що ПАТ "Промінвестбанк" не визнає та оспорює Договір відступлення права вимоги від 24.10.2013, що змусило третю особу звернутись до суду із стягненням 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму грошового зобов'язання, яке було присуджено до стягнення рішенням суду, що не виконується відповідачем.
4. Рішенням господарського суду міста Києва від 07.11.2016 у справі №910/11965/16 первісні позовні вимоги задоволено частково:
стягнуто з ПАТ "Промінвестбанк" на користь ПП "Дніпровський краєвид 07" інфляційні втрати у розмірі 22 197 553,48 грн., 3% річних у розмірі 2 039 957,26 грн. та судовий збір у розмірі 206 181,99 грн., в іншій частині в задоволенні позову ПП "Дніпровський краєвид 07" відмовлено,
в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю,
в задоволенні позову ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" відмовлено повністю.
5. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 у справі №910/11965/16 рішення місцевого господарського суду скасовано частково, викладено резолютивну частину в редакції, відповідно до якої в задоволенні позовних вимог ПП "Дніпровський краєвид 07" відмовлено; в задоволенні позовних вимог ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відмовлено; в задоволенні позовних вимог ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" відмовлено.
6. Постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2017 касаційну скаргу ПП "Дніпровський краєвид 07" задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 у справі № 910/11965/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. За результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/11965/16 первісні позовні вимоги задоволені частково:
стягнуто з ПАТ "Промінвестбанк" на користь ПП "Дніпровський краєвид 07" інфляційні втрати у розмірі 22 197 553 грн. 48 коп., 3% річних у розмірі 2 039 957 грн. 26 коп., судовий збір за подання даного позову у розмірі 206 181 грн. 99 коп. та судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 248 040 грн. 40 коп.; в іншій частині в задоволенні позову ПП "Дніпровський краєвид 07" відмовлено;
в задоволенні зустрічного позову ПАТ "Промінвестбанк" відмовлено повністю;
в задоволенні позову ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" відмовлено повністю;
стягнуто з ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 206 700 грн. 00 коп.
8. Задовольняючи частково первісний позов суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання ПАТ "Промінвестбанк" з повернення грошових коштів ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" є грошовим, так як змістом такого зобов'язання є обов'язок відповідача повернути отримані грошові кошти та право позивача вимагати такого повернення від відповідача; законодавством не заборонено одночасне застосування положення ст. 1212 ЦК України та ст. 1073 ЦК України, а ч. 2 ст. 625 ЦК України застосовується до будь-якого грошового зобов'язання.
9. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий господарський суд вказав на те, що оскільки у ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" виникло право вимоги до ПАТ "Промінвестбанк" сплатити інфляційні втрати та 3% річних, то відповідно таке право могло бути передано ПП "Дніпровський краєвид 07" за Договором про відступлення права вимоги від 24.10.2013.
При цьому, суд першої інстанції вказав на те, що право вимагати від ПАТ "Промінвестбанк" виконання рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2013 у справі №910/1469/13 залишилось за ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс"; заявлені до стягнення ПП "Дніпровський краєвид 07" інфляційні втрати та 3% річних, нараховані у період з жовтня 2013 по липень 2016, тобто за період після винесення судового рішення, не входили до предмету розгляду у справі №910/1469/13; предметом Договору відступлення є право вимоги сплати інфляційних втрат, 3% річних від простроченої суми та неустойки (пені, штрафу), нарахованих у відповідності до Цивільного кодексу України у період з 12.09.2013 по 01.07.2016 на кошти у розмірі 24 696 000,00 грн.; неповідомлення ПАТ "Промінвестбанк" про перехід до нового кредитора прав у зобов'язанні, не тягне за собою втрату новим кредитором такого права та припинення обов'язку боржника, оскільки у відповідності до приписів ст. 517 Цивільного кодексу України на нового кредитора лише покладається ризик виконання боржником зобов'язання не новому, а колишньому кредитору.
10. Відмовляючи у задоволенні вимог третьої особи, господарський суд міста Києва вказав, що з огляду на відступлення ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" права вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат ПП "Дніпровський краєвид 07" за Договором про відступлення права вимоги від 24.10.2013, то власником такого права станом на дату розгляду справи є ПП "Дніпровський краєвид 07", що виключає правомірність заявлення аналогічної вимоги ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
11. Під час розгляду справи, місцевим господарським судом було встановлено:
11.1. 25.02.2009 між ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (Банк) та ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" (Вкладник) укладено Договір банківського депозиту №20-0349/2-2 (далі - Договір депозиту), за умовами якого Вкладник передає (шляхом перерахування у безготівковій формі з свого поточного рахунку у філії "Старокиївське відділення Промінвестбанку в м. Києві" протягом 3 банківських днів з дати підписання цього Договору), а Банк приймає від Вкладника на депозитний рахунок №2610830110353 в Промінвестбанку (далі - Депозитний рахунок), на умовах цього Договору, грошові кошти (далі - депозит) в сумі 24 696 000,00 грн.
Датою повернення депозиту сторони у п.1.4 Договору депозиту (з урахуванням Договору про внесення змін №20-0070/2-2 від 01.02.2010) визначили 01.03.2010.
При настанні дати повернення депозиту, згідно п. 1.4, Вкладник доручає Банку повернути депозит з Депозитного рахунку на Поточний рахунок вкладника (п. 2.2. Договору депозиту).
ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" за період з 01.03.2010 по 31.03.2010 грошові кошти у сумі 24 696 000,00 грн. перераховані із Депозитного рахунку (№2610830110353) на Поточний рахунок (№26006301301243), у зв'язку із закінченням терміну дії Договору №20-0349/2-2 від 25.02.2009.
11.2. 26.02.2009 між ЗАТ "Промінвестбанк" (Продавець) з однієї сторони, правонаступником якого є відповідач, ТОВ "КУА "Екосорб Інвест" (Покупець-1) та Українським консорціумом "Екосорб" (Покупець-2) з другої сторони, був укладений Договір №Д/27.2/090226-11 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупців, а покупці зобов'язались прийняти та оплатити на умовах договору цінні папери - безпроцентні (цільові) іменні облігації серії «Е» у бездокументарній формі, емітентом яких є Український консорціум "Екосорб", номінальною вартістю одного цінного паперу 4 250 грн., а покупці зобов'язались придбати та оплатити облігації в порядку та на умовах, визначених договором.
11.3. На забезпечення вказаного зобов'язання, 26.02.2009 між ЗАТ "Промінвестбанк" (кредитор, Заставодержатель) та ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" (Заставодавець) укладено Договір застави майнових прав №09-280/3-1 (далі - Договір застави), предметом застави визначені майнові права на грошові кошти по Договору банківського депозиту №20-0349/2-2 від 25.02.2009 (з урахуванням договорів про внесення змін та доповнень, що укладені та будуть укладені в подальшому до нього).
11.4. 05.03.2010 ПАТ "Промінвестбанк" було списано з Поточного рахунку ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" кошти у розмірі 24 696 000,00 грн., в оплату по Договору купівлі-продажу цінних паперів №Д/27.2/090226-11 від 26.02.2009 (виписка про рух коштів на особовому рахунку ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" за період з 01.03.2010 по 31.03.2010).
11.5. Рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.2013 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013) у справі №910/1469/13 вимоги ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Промінвестбанк" на користь ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" 24 696 000,00 грн. основного боргу та 57 732,91 грн. судового збору.
Рішення мотивоване тим, що зобов'язання сторін за Договором купівлі-продажу цінних паперів №Д/27.2/090226-11 від 26.02.2009 фактично невиконанні та припинилися 10.07.2011, на підставі вимог Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", положеннями якого встановлено пряму заборону вчиняти цивільно-правові угоди щодо цінних паперів після закінчення терміну їх обігу та погашення, відтак, в силу приписів п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, зобов'язання ПАТ "Промінвестбанк" та ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" за забезпечувальним зобов'язанням - Договором застави майнових прав №09-280/3-1 від 26.02.2009 - припинились 10.07.2011.
У рішенні господарського суду міста Києва від 27.05.2013 та постанові Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 у справі №910/1469/13 встановлено, що правова підстава на якій було списано Банком з рахунку ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" кошти у сумі 24 696 000,00 грн. відпала.
11.6. 24.10.2013 між ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" (Цедент) та ПП "Дніпровський краєвид 07" (Цесіонарій) укладено Договір про відступлення права вимоги (далі - Договір відступлення), відповідно до п. 1.1 якого Цедент відступає всі свої права вимоги до ПАТ "Промінвестбанк" (Боржник) на суму інфляційних збитків, 3% річних від простроченої суми, неустойки (пені штрафу), нарахованих у відповідності до положень ЦК України, процентів та усіх інших можливих нарахувань, передбачених законодавством України, на суму грошових коштів 24 696 000,00 грн., які були розміщені на депозитному рахунку Цедента за Договором банківського депозиту №20-0349/2-2 від 25.02.2009, укладеним між Цедентом і Боржником, перераховані на поточний рахунок Цедента та необґрунтовано (безпідставно) списані Боржником з рахунку Цедента по Договору застави майнових прав №09-280/3-1 від 26.02.2009 на грошові кошти за Договором банківського депозиту, укладеного між Цедентом та Боржником для забезпечення виконання зобов'язань Українського консорціуму "Екосорб" та ТОВ "Компанія з управління активами "Екосорб Інвест", що діяло в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду "Альфа-К" недиверсифікованого виду закритого типу, перед Боржником за Договором купівлі-продажу цінних паперів №Д/27.2/090226-11 від 26.09.2009, укладеного між Боржником, з однієї сторони, Українським консорціумом "Екосорб", з другої сторони, і ТОВ "Компанія з управління активами "Екосорб Інвест", що діяло в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду "Альфа-К" недиверсифікованого виду закритого типу, з третьої сторони, та про стягнення яких на користь Цедента прийнято рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2013 у справі №910/1469/13 (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013), надалі іменується "Основний Борг", збитків та шкоди, завданих порушенням прав Цедента (в тому числі, несвоєчасним поверненням Основного Боргу), процентів за Договором банківського депозиту №20-0349/2-2 від 25.02.2009, надалі усе разом (зокрема, інфляційні збитки, 3% річних, неустойка (пеня, штраф), проценти, збитки, шкода, інші нарахування) іменуються "Сума Боргу", судових витрат, понесених у зв'язку із стягненням Суми Боргу, а Цесіонарій приймає таке відступлення, надалі іменується "Відступлення".
Пунктом 2.1 Договору відступлення визначено, що за Відступлення за цим Договором Цесіонарій сплачує Цеденту винагороду, сума якої погоджується сторонами в Додатковій угоді до цього Договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору відступлення, Цедент передав Цесіонарію усі документи, їх копії, що підтверджують відступлене право вимоги до Боржника, зокрема (не обмежуючись цим): Договір купівлі-продажу цінних паперів №Д/27.2/090226-11 від 26.09.2009; Договір застави майнових прав №09-280/3-1 від 26.02.2009; Договір банківського депозиту №20-0349/2-2 від 25.02.2009 протягом 3 днів з моменту набрання чинності цим Договором.
За умовами п. 5.6, Договір відступлення набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
11.7. 02.07.2016 ПАТ "Промінвестбанк" перерахувало на користь ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" грошові кошти у розмірі 27 229 106,20 грн., у виконання свого зобов'язання з погашення заборгованості, підтвердженого рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.2016 у справі №910/1469/13.
11.8. 02.07.2016 ПП "Дніпровський краєвид 07" та ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" укладено Додаткову угоду №1 до Договору відступлення, за умовами якої Цедент відступає свої права вимоги до ПАТ "Промінвестбанк" (Боржник) на суму інфляційний збитків, 3% (трьох відсотків) річних від простроченої суми, неустойки (пені, штрафу), нарахованих у відповідності до ЦК України, процентів та усіх інших можливих нарахувань, передбачених законодавством України, за період з 12.09.2013 по 01.07.2016 на суму 24 696 000, 00 грн. … про стягнення яких на користь Цедента прийнято рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2013 у справі №910/1469/13, (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013), надалі іменується "Основний Борг", збитків та шкоди, завданих порушенням прав Цедента (в тому числі, несвоєчасним поверненням Основного Боргу), процентів за Договором банківського депозиту №20-0349/2-2 від 25.02.2009, надалі усе разом (зокрема, інфляційні збитки, 3% річних, неустойка (пеня, штраф), проценти, збитки, шкода, інші нарахування) іменуються "Сума Боргу", судових витрат, понесених у зв'язку із стягненням Суми Боргу, а Цесіонарій приймає таке відступлення, надалі іменується "Відступлення".
12. З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів неналежного виконання сторонами Договору депозиту, суд дійшов висновку, що правовідносини Банку та ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" за Договором депозиту припинилися 01.03.2010.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
13. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 у справі № 910/11965/16 апеляційну скаргу ПАТ "Промінвестбанк" задоволено; рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі скасовано частково, резолютивну частину викладено в наступній редакції:
"1. У задоволенні первісних позовних вимог відмовити повністю.
2. Зустрічний позов задовольнити повністю.
3. Визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 24.10.2013, укладений між ПП "Дніпровський краєвид 07" та ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс".
4. В задоволенні позову ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" відмовити повністю.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 206 700, 00 грн."
Стягнуто з ПП "Дніпровський краєвид 07" на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" - 1 378, 00 грн. судового збору за подання зустрічного позову, 228 885, 80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 1 378, 00 грн. судового збору за подання касаційної скарги, 362 400, 00 грн. судового збору за подання другої апеляційної скарги.
14. Апеляційний господарський суд, приймаючи постанову, вказав на те, що обов'язок ПАТ "Промінвестбанк" повернути ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" кошти виник не на підставі правочину, а на підставі положень ст. 1212 ЦК України, ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" не є "кредитором" відносно ПАТ "Промінвестбанк", в розумінні глави 47 ЦК України, жодного обсягу переданих прав не існувало та не могло існувати, враховуючи, що первинний обов'язок виник на підставі ст. 1212 ЦК України.
15. За висновками апеляційного суду, укладений 24.10.2013 між ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" та ПП "Дніпровський краєвид 07" Договір про відступлення права вимоги не відповідає вимогам чинного законодавства, та підлягає визнанню недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16. Не погоджуючись з постановою апеляційного суду від 19.03.2018 у справі № 910/11965/16, в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог та задоволенні зустрічного позову, ПП "Дніпровський краєвид 07" звернулося з касаційною скаргою про скасування постанови в оскарженій частині, з вимогою в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції від 13.12.2017 у справі № 910/11965/16.
17. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/11965/16 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Міщенко І.С., суддя - Суховий В.Г., суддя - Берднік І.С., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2018.
18. 20.04.2018 суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Міщенком І.С., Суховим В.Г. та Берднік І.С. подано Заяву про самовідвід, з посиланням на те, що спір у даній справі пов'язаний з банкрутством що є спеціалізацією судової палати для розгляду справ про банкрутство. Відтак, при здійсненні автоматизованого розподілу справи неправильно визначено категорію спору, у зв'язку з чим порушено порядок визначення суддів для розгляду цієї справи.
19. Ухвалою Верховного Суду від 20.04.2018 заяву суддів Касаційного господарського суду Міщенка І.С., Сухового В.Г. та Берднік І.С. про самовідвід у справі № 910/11965/16 задоволено.
20. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/11965/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2018.
Ухвалою Верховного Суду від 05.05.2018 Касаційну скаргу Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 у справі № 910/11965/16 залишено без руху. Надано Приватному підприємству "Дніпровський краєвид 07" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
21. Ухвалою Верховного Суду, у визначеному складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2018 прийнято справу № 910/11965/16 господарського суду м. Києва до провадження; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Дніпровський краєвид 07"; призначено розгляд справи на 31.07.2018.
22. 14.06.2018 до Верховного Суду від ПП "Дніпровський краєвид 07" надійшла Заява про зупинення виконання рішення Київського апеляційного господарського суду за постановою від 19.03.2018 у справі № 910/11965/16.
23. 20.06.2018 ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" до Суду подані Пояснення до касаційної скарги ПП "Дніпровський краєвид 07", в яких третя особа повністю підтримала вимоги та доводи касаційної скарги.
24. 26.06.2018 ПАТ "Промінвестбанк" надано Відзив на касаційну скаргу ПП "Дніпровський краєвид 07" з запереченнями проти вимог та доводів скаржника, з вимогою залишити в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018, як законну та обґрунтовану.
25. Ухвалою Верховного Суду від 26.06.2018, Заяву ПП "Дніпровський краєвид 07" про зупинення виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 у справі № 910/11965/16 відхилено.
26. 06.07.2018 ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" надано пояснення на Відзив ПАТ "Промінвестбанк", в яких третя особа з самостійними вимогами вказувала на необґрунтованість викладених у відзиві доводів відповідача за первісним позовом.
27. За розпорядженням В.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 30.07.2018 № 1655, у зв'язку з відпусткою судді Катеринчук Л.Й., для розгляду справи №910/11965/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Жуков С.В. (Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2018).
28. Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2018, у визначеному складі колегії суддів, справу № 910/11965/16 господарського суду м. Києва за касаційною скаргою ПП "Дніпровський краєвид 07" прийнято до провадження; вирішено здійснити розгляд касаційної скарги у раніше визначену дату (31.07.2018).
29. В судовому засіданні 31.07.2018 колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду оголошено перерву у справі №910/11965/16 до 02.08.2018, про що прийнято відповідну ухвалу та повідомлено представників сторін під розписку (в матеріалах справи).
30. У зв'язку з перебуванням судді Пєскова В.Г. на лікарняному, за розпорядженням В.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 01.08.2018 № 1750, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/11965/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Жуков С.В. (Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2018).
31. Ухвалою Верховного Суду, у визначеному складі колегії суддів, від 01.08.2018 касаційну скаргу ПП "Дніпровський краєвид 07" прийнято до провадження, вирішено здійснити розгляд касаційної скарги у раніше визначену дату (02.08.2018).
32. Ухвалою Верховного Суду від 02.08.2018 у справі №910/11965/16 оголошено перерву в судовому засіданні до 11.09.2018.
33. За розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 10.09.2018 № 2262, у зв'язку з відпусткою судді Білоуса В.В. та судді Жукова С.В., для розгляду справи №910/11965/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й. (Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2018).
34. Ухвалою Верховного Суду, у визначеному складі колегії суддів, від 10.09.2018 касаційну скаргу ПП "Дніпровський краєвид 07" у справі № 910/11965/16 прийнято до провадження, вирішено здійснити розгляд касаційної скарги у раніше визначену дату (11.09.2018).
35. 11.09.2018 від ПАТ "Промінвестбанк" надішли Додаткові пояснення до відзиву на касаційну скаргу та Заява про передачу справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, за змістом яких відповідач за первісним позовом просив суд касаційної інстанції застосувати правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.04.2018 у справі №914/868/17, а у випадку відступу від такого правового висновку - передати справу №910/11965/16 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду.
36. Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2018 в судовому засіданні у справі №910/11965/16 оголошено перерву до 13.09.2018, про що повідомлено представників сторін під розписку (в матеріалах справи).
37. 13.09.2018 до Верховного Суду від ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" подані Заперечення на заяву ПАТ "Промінвестбанк" про передачу даної справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду з підстав її необґрунтованості.
38. 13.09.2018 ПАТ "Промінвестбанк" подано Заяву про відвід суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Погребняка В.Я. Пєскова В.Г., Катеринчук Л.Й. від розгляду справи № 910/11965/16.
39. Ухвалою Верховного Суду від 13.09.2018, з підстав необґрунтованості заявленого відводу провадження у справі №910/11965/16, зупинено до вирішення питання про відвід суддів: Погребняка В.Я. Пєскова В.Г., Катеринчук Л.Й., в порядку ч. 3 ст. 39 ГПК України.
40. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви ПАТ "Промінвестбанк" про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., у справі №910/11965/16 було визначено суддю Верховного Суду Ткач І.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2018.
41. Ухвалою Верховного Суду від 19.09.2018 відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Промінвестбанк" про відвід колегії суддів у складі: Погребняк В.Я., Пєсков В.Г., Катеринчук Л.Й. у справі №910/11965/16, оскільки Судом не встановлено порушень при здійсненні 10.09.2018 автоматизованого розподілу судової справи № 910/11965/16 при визначенні складу суду.
42. Ухвалою Верховного Суду від 24.09.2018 поновлено касаційне провадження у справі №910/11965/16; розгляд касаційної скарги призначено на 18.10.2018.
43. 27.09.2018 від ПАТ "Промінвестбанк" надійшло Клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивоване тим, що правова позиція щодо застосування приписів ст.ст. 512, 514 ЦК України наведена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2012 по справі № 23/236, від 05.07.2017 по справі № 752/8842/14-ц, постанові Верховного Суду від 20.06.2018 по справі № 913/411/15.
44. Представник ПП "Дніпровський краєвид 07", в судовому засіданні 18.10.2018, повністю підтримав вимоги касаційної скарги, з підстав наведених у ній; просив Суд скасувати постанову апеляційного суду від 19.03.2018 у справі № 910/11965/16, в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог та задоволенні зустрічного позову, залишити в силі рішення суду першої інстанції від 13.12.2017 в оскарженій частині.
45. Представник ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс", в засіданні суду, повністю підтримав вимоги скаржника, з підстав наведених у касаційній скарзі та Відзиві на касаційну скаргу.
46. Представники ПАТ "Промінвестбанк", у судовому засіданні 18.10.2018, проти вимог та доводів касаційної скарги та письмових пояснень третьої особи із самостійними вимогами заперечив, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими; просив суд постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 у справі №910/11965/16 залишити без змін.
Водночас, представники Банку повністю підтримали подані Суду Заяви про передачу справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
47. В судове засідання 18.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тренд Інвест Груп" повноважних представників не направило. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги сторони були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників третьої особи 2.
48. Відповідно до ч. 2 ст. 302 ГПК України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Колегія суддів відхиляє Заяву ПАТ "Промінвестбанк" про передачу справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки правовідносини у справі № 914/868/17, на постанову Верховного Суду у якій посилається заявник, не є тотожними правовідносинам у справі, що розглядається. При цьому, Верховний Суд у справі № 914/868/17 щодо можливості відступлення майбутніх вимог вказав на те, що це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
49. Касаційним господарським судом було відхилено заяву ПАТ "Промінвестбанк" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на наступне.
За приписами ч.ч. 3, 4, 5 ст. 302 ГПК України, Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
При цьому, суд касаційної інстанції не вбачає виключної правової проблеми в даній справі, а висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 02.10.2012 та від 05.07.2017 та Верховного Суду від 20.06.2018, на які посилається ПАТ "Промінвестбанк" в дійсності являє собою правову оцінку судами сукупностей обставин і зібраних доказів у кожній конкретно взятій справі.
Доводи скаржника (ПП "Дніпровський краєвид 07")
50. Скаржник доводить невірне застосування судом апеляційної інстанції положень ст. ст. 509, 625, 1212 ЦК України, порушення приписів ст. 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, ч. 11 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України.
51. Скаржник вказує на взаємовиключність висновків Київського апеляційного господарського суду щодо суті правовідносин, які склались між ПАТ "Промінвестбанк" та ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс".
52. Скаржник зазначає, що, заперечуючи правомірність застосування до спірних правовідносин положень ст.ст. 536, 625 ЦК України, суд апеляційної інстанції фактично констатує, що ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" не може захистити своє порушене знеціненням гривні право власності жодним чином, що суперечить ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи відповідача за первісним позовом (ПАТ "Промінвестбанк")
53. ПАТ "Промінвестбанк" доводить, що правовідносини між ПАТ "Промінвестбанк" та ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" (остаточне судове рішення від 27.05.2013 у справі №910/1469/13, яким стягнуто грошові кошти на підставі ст. 1212 ЦК України) є деліктними, а не зобов'язальними, у зв'язку з чим до них не підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, що виключає виникнення вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, а отже й передачі ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" права такої вимоги, оскільки воно не існувало на момент передачі.
54. ПАТ "Промінвестбанк" доводить недійсність договору відступлення права вимоги від 24.10.2013 з тих підстав, що третьою особою фактично відступлено майбутні вимоги (які ще не виникли), що не відповідає положенням цивільного законодавства, а також з підстав відступлення невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог.
Доводи третьої особи із самостійними вимогами (ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс")
55. ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс", підтримуючи доводи касаційної скарги, доводить, що грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, в тому числі із позадоговірних грошових зобов'язань щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошових коштів, які виникли на підставі ст. 1212 ЦК України.
56. ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" доводить, що зміст Договору відступлення повністю відповідає вимогам законодавства України, яке діяло станом на дату укладення цього правочину, зокрема, ст. 203 ЦК України, а також не суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
57. Обґрунтовуючи правомірність відступлення права вимоги на нарахування 3% річних та інфляційних втрат на період, що слідує після укладення такого договору, третя особа із самостійними вимогами посилається на положення (п. 10 ст. 238) Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено право суду, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, тобто, на майбутнє.
58. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведені вище приписи, прохальну частину касаційної скарги, колегія суддів, під час даного касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в частині первісних позовних вимог (ПП "Дніпровський краєвид 07" до ПАТ " Промінвестбанк" про стягнення інфляційних втрат у розмірі 22 197 553,48 грн. та 3% річних у розмірі 2 100 851,51 грн., нарахованих за період з жовтня 2013 по липень 2016) та зустрічних позовних вимог (ПАТ "Промінвестбанк" до ПП "Дніпровський краєвид 07" та ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги від 24.10.2013).
59. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
59.1. Щодо суті правовідносин, які склались між ПАТ "Промінвестбанк" та ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс"
Судами попередніх інстанцій було встановлено, а учасниками справи не заперечується, що 05.03.2010 ПАТ "Промінвестбанк" було списано з поточного рахунку (№26006301301243) ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" грошові кошти у сумі 24 696 000,00 грн. в рахунок оплати по Договору купівлі-продажу цінних паперів №Д/27.2/090226-11 від 26.02.2009, на підставі Договору застави майнових прав №09-280/3-1 від 26.02.2009.
У рішенні господарського суду міста Києва від 27.05.2013 та постанові Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 у справі №910/1469/13 (п.п. 11.5 п.11 цієї Постанови) встановлено, що правова підстава на якій було списано Банком з рахунку ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" кошти у сумі 24 696 000,00 грн. відпала.
При цьому, судами у справі № 910/1469/13 встановлено, що зобов'язання сторін за Договором купівлі-продажу цінних паперів №Д/27.2/090226-11 від 26.02.2009 фактично невиконанні та припинилися 10.07.2011, в силу вимог Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", положеннями якого встановлено пряму заборону вчиняти цивільно-правові угоди щодо цінних паперів після закінчення терміну їх обігу та погашення.
Тобто, підстава набуття ПАТ "Промінвестбанк" належних ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" коштів у сумі 24 696 000,00 грн. відпала 10.07.2011, в силу вимог Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок".
Приписами ч. 1 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, як вірно було зазначено місцевим господарським судом, у зв'язку з тим, що правова підстава набуття ПАТ "Промінвестбанк" належних ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" коштів у сумі 24 696 000,00 грн. відпала, у відповідача за первісним позовом, в силу ст. 1212 ЦК України, виник обов'язок повернути третій особі із самостійними вимогами вказані кошти.
Наявність такого обов'язку підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.2013 у справі №910/1469/13 (п.п. 11.5 п.11 цієї Постанови).
Твердження ПАТ "Промінвестбанк" про те, що його обов'язок (з повернення грошових коштів) перед ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" виник з делікту та не є грошовим зобов'язанням, колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
З аналізу наведеної норми вбачається, що за своєю суттю зобов'язання складається із права вимоги кредитора та обов'язку виконання такої вимоги боржником. При цьому, є неможливим існування права вимоги без кореспондуючого такій вимозі обов'язку виконання.
Лише існування одночасно як права вимоги так і обов'язку виконання такої вимоги становить собою суть зобов'язання.
Частиною 3 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
За змістом ст.ст. 524, 533-535 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора (правова позиція Верховного Суду України у постанові від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12).
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 910/8399/17, від 03.09.2018 у справі № 910/5811/16.
Таким чином, будь-яке зобов'язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим (зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 № 6-113цс14).
Нормою ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено особа зобов'язана повернути майно, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі ст. 1212 ЦК України вказувала Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.
Так, як про це вже було позначено вище, у ПАТ "Промінвестбанк" виник обов'язок з повернення коштів ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України, що, й було підтверджено рішенням господарського суду №910/1469/13, яке набрало законної сили.
Таким чином, висновки Київського апеляційного господарського суду про те, що між ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" та ПАТ "Промінвестбанк" відсутні зобов'язальні правовідносини, є такими, що суперечать положенням ст. ч. 3 ст. 11, ст. 509 Цивільного кодексу України; висновки апеляційного господарського суду щодо можливості виникнення грошового зобов'язання лише на підставі договірних зобов'язань не ґрунтуються на нормах матеріального законодавства та мали наслідком невірне визначення Київським апеляційним господарським судом змісту правовідносин, які склались між ПАТ "Промінвестбанк" та ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс".
Водночас, судом першої інстанції було надано вірне визначення правовідносинам, які виникли між ПАТ "Промінвестбанк" та ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс", та встановлено, що між ними виникли грошові зобов'язання, в яких ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" є кредитором, а ПАТ "Промінвестбанк" - боржником.
59.2. Щодо застосування приписів ст. 625 ЦК України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Промінвестбанк" обов'язок з повернення ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" коштів у розмірі 24 696 000,00 грн. було виконано лише 02.07.2016, тобто, майже через 3 роки з моменту прийняття рішення у справі №910/1469/13 (27.05.2013).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України. Тому, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15, від 01.10.2014 № 6-113цс14 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18.
Отже, зважаючи на юридичну природу цих правовідносин між сторонами як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень ч.2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (така правова позиція викладена також Верховним Судом України у справі № 910/17078/15 (3-610гс16), а також Верховним Судом у постанові від 15.03.2018 у справі № 910/9978/15).
З огляду на те, що ПАТ "Промінвестбанк" порушив вказане грошове зобов'язання, у ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ст. 625 ЦК України.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.
Встановлення законодавцем права кредитора на одержання коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зумовлене специфічним видом такого як грошові кошти, якому незалежно від факторів природного середовища (форс-мажорним обставинам) притаманна властивість знецінюватись в більшій мірі ніж всім іншим видам майна (нерухомості, дорогоцінним металам, автомобілям тощо).
А тому, норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило б загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).
Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов'язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов'язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов'язання.
Отже, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України №6-49цс12 від 06.06.2012, №6-38цс11 від 24.10.2011, постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 11.05.2018 у справі № 922/3087/17).
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 09.11.2016 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) за змістом ч.2 ст.625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
У розумінні положень ст. 625 ЦК України, кредитором є будь-яка особа, в якої наявне право грошової вимоги.
Відтак, з огляду на те, що відповідачем за первісним позовом не виконано свого грошового зобов'язання перед третьою особою із самостійними вимогами, правомірними є висновки місцевого господарського суду про виникнення у ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" права на нарахування ПАТ "Промінвестбанк" інфляційних втрат та 3% річних та відповідно права вимоги їх сплати.
59.3. Щодо відступлення права нарахування (вимоги) інфляційних витрат та 3% річних.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.2013 у справі №910/1469/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013, було присуджено до стягнення з ПАТ "Промінвестбанк" на користь ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" кошти у сумі 24 696 000,00 грн. Тобто, фактично підтверджено, що строк виконання ПАТ "Промінвестбанк" своїх грошових зобов'язань перед ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" є таким що настав.
Отже, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що у період, який слідує після ухвалення рішення у справі №910/1469/13 та до дати фактичного перерахування коштів на користь ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" у розмірі 24 696 000,00 грн. (02.07.2016), ПАТ "Промінвестбанк" є таким що прострочило виконання свого грошового зобов'язання, а тому у третьої особи із самостійними вимогами виникло право нарахування інфляційних страт та 3% річних та вимоги їх оплати.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.10.2013 між ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" (цедент) та ПП "Дніпровський краєвид 07" (цесіонарій) укладено Договір про відступлення права вимоги, з урахуванням Додаткової угоди №1 (зміст та умови наведені у п.п. 11.6., 11.8. п. 11 цієї Постанови).
Відповідно до положень ст.ст. 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Як було вірно встановлено місцевим господарським судом, станом на дату укладення Договору відступлення (24.10.2013), право ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" на рахування ПАТ "Промінвестбанк" 3% річних та інфляційних втрат було дійсним.
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17.
Оскільки умови п. 1.1 Договору відступлення є чітко визначеними та унеможливлюють нерозуміння або виникнення сумнівів щодо предмету відступлення (яке саме право відступається цедентом цесіонарію), а законодавством не забороняється відступлення майбутніх вимог, то третьою особою із самостійними вимогами було відступлено позивачу дійсне право на нарахування за майбутній період та стягнення з відповідача за первісним позовом 3% річних та інфляційних втрат.
В той же час, доводи ПАТ "Промінвестбанк", викладені у поясненнях до відзиву та заяві про передачу справи на розгляд об'єднаній палаті Касаційного господарського суду, фактично зводяться до ототожнення понять "дійсне право вимоги" та "право вимоги, яке вже виникло".
Також не знайшли свого підтвердження доводи ПАТ "Промінвестбанк" про відступлення за оспорюваним правочином права вимоги виконання рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2013 р. у справі №910/1469/13, оскільки як вбачається із п.1.1 даного Договору про відступлення права вимоги предметом відступлення є право вимоги сплати інфляційних збитків, 3% річних від простроченої суми та неустойки (пені, штрафу), нарахованих у відповідності до Цивільного кодексу України у період з жовтня 2013 по липень 2016 на кошти у розмірі 24 696 000,00 грн. (тобто, за період, який слідував після винесення вказаного рішення суду).
Обґрунтованими є висновки місцевого господарського суду про те, що неповідомлення ПАТ "Промінвестбанк" про перехід до нового кредитора прав у зобов'язанні, немає наслідком втрату новим кредитором такого права та припинення обов'язку боржника, оскільки у відповідності до приписів ст. 517 Цивільного кодексу України на нового кредитора лише покладається ризик виконання боржником зобов'язання не новому, а колишньому кредитору.
З наведеного вбачається, що висновки суду апеляційної інстанції щодо того, що жодного обсягу переданих прав за Договором відступлення не існувало та не могло існувати, а відтак і наявності правових підстав для визнання Договору відступлення права вимоги, не ґрунтуються на положеннях цивільного законодавства та не відповідають дійсним обставинам.
59.4. Щодо дотримання приписів ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Частиною 4 статті 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Агрокомплекс проти України", "Воловік проти України", "Копецький проти Словаччини", "Грецькі нафтопереробні заводи "Стрен" і Стратіс Андреадіс проти Греції" Високий Суд вказує, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як встановлено господарським судом міста Києва у своєму рішенні, з дати набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва у справі №910/1469/13, яким підтверджено обов'язок банку і повернення спірних коштів, до дати фактичного виконання цього судового рішення національна валюта по відношенню до курсу долара США знецінилась більш ніж у три рази (згідно інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України за адресою https://bank.gov.ua/control/uk/curmetal/currency/search/form/day 1,00 долар США на дату набрання законної рішенням суду у справі №910/1469/13 - 11.09.2013, дорівнював 7,993 грн., а станом на 02.07.2016 - 24,821412 грн.).
З огляду на наведене та враховуючи практику Європейського суду з прав людини є обґрунтованим висновком місцевого господарського суду, що відмова у задоволенні заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих за період з 01.10.2013 по 30.06.2016 (тобто, за період після підтвердження остаточним судовим рішенням обов'язку Банку щодо сплати спірних коштів на користь ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс"), які є мірою відповідальності боржника за невиконання своїх грошових зобов'язань, які виникли в силу приписів закону (ст. 1212 Цивільного кодексу України) та остаточного судового рішення майже протягом 3 років (з 11.09.2013), фактично приводить до втручання у право власності ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" та має наслідком порушення приписів ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
59.5. Щодо порушення приписів ст. 129-1 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
За змістом статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони, яка поважає верховенство права, дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справах "Горнсбі проти Греції", "Бурдов проти Росії", "Ясіун'єне проти Литви", "Руйану проти Румунії", "Совтрансавто-Холдинг" проти України", "Шмалько проти України").
У рішенні у справі "Ромашов проти України" Європейський суд вказував, що важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "суду" (рішення у справі "Горнсбі проти Греції").
Таким чином, у відповідності до наведених норм законодавства та практики Європейського суду з прав людини є неприпустимим допустити ситуацію, за якої боржник, який не виконував остаточне судове рішення протягом 3 років, не лише не зазнає жодних негативних наслідків (не понесе відповідальності) за нехтування положеннями Конституції України щодо обов'язковості судового рішення (за відсутності будь-яких законних підстав на те, оскільки припущення апеляційного господарського суду стосовно неможливості застосування ст. 625 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України складно вважати законними підстави незастосування до боржника міри відповідальності за порушення свого грошового зобов'язання), а навпаки, фактично збагатиться за рахунок кредитора, оскільки виплатив суму коштів, купівельна спроможність яких зменшилась втричі.
Крім того, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, вказуючи у своїй постанові про неможливість застосування до спірних правовідносин як приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, так і приписів ст. 536 Цивільного кодексу України (при тому, що стягнення процентів на підставі ст. 536 Цивільного кодексу України не входить ні до предмету спору у даній справі, ні до предмету доказування), фактично вийшла за межі заявлених учасниками справи вимог та відповідно своєї компетенції, чим допустила порушення принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у ст.ст. 2, 14 Господарського процесуального Кодексу України.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У справі, що розглядається, Верховний Суд доходить висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
60. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Як вже було зазначено вище (п.7 цієї постанови), рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у цій справі первісні позовні вимоги задоволені частково, зокрема стягнуто з ПАТ "Промінвестбанк" на користь ПП "Дніпровський краєвид 07" інфляційні втрати у розмірі 22 197 553 грн. 48 коп., 3% річних у розмірі 2 039 957 грн. 26 коп., судовий збір за подання даного позову у розмірі 206 181 грн. 99 коп. та судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 248 040 грн. 40 коп.; в іншій частині в задоволенні позову ПП "Дніпровський краєвид 07" відмовлено; в задоволенні зустрічного позову ПАТ "Промінвестбанк" відмовлено повністю; в задоволенні позову ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" відмовлено повністю; стягнуто з ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 206 700 грн. 00 коп.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 у справі № 910/11965/16 (п.13 цієї постанови) апеляційну скаргу ПАТ "Промінвестбанк" задоволено; рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі скасовано частково, резолютивну частину викладено в наступній редакції:
"1. У задоволенні первісних позовних вимог відмовити повністю.
2. Зустрічний позов задовольнити повністю.
3. Визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 24.10.2013, укладений між ПП "Дніпровський краєвид 07" та ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс".
4. В задоволенні позову ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" відмовити повністю.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 206 700, 00 грн."
Стягнуто з ПП "Дніпровський краєвид 07" на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" - 1 378, 00 грн. судового збору за подання зустрічного позову, 228 885, 80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 1 378, 00 грн. судового збору за подання касаційної скарги, 362 400, 00 грн. судового збору за подання другої апеляційної скарги.
В мотивувальній частині постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 (т.5 а.с.221, сьомий абзац, сторінка 15 постанови) вказано: "Щодо позову третьої особи з самостійними вимогами - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Екомонтажсервіс", то апеляційний господарський суд погоджується прийнятим рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", а тому в цій частині оскаржуване рішення залишається без змін."
Такий же висновок [про залишення рішення без змін в частині відмови в задоволенні позову третьої особи та стягнення з неї судового збору] зазначений на сторінці 18 постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 (т.5 а.с.224, другий абзац).
Водночас, як вбачається зі змісту резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018, рішення господарського суду м. Києва від 13.12.2017 скасовано у тому числі і в частині відмови в задоволенні позову ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс" (всупереч власному висновку про залишення рішення місцевого господарського суду у вказаній частині без змін) з прийняттям за результатами розгляду апеляційної скарги та скасування такого ж рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс".
Відповідно до п.6 ч.2 ст.290 ГПК України, у касаційній скарзі має бути зазначено вимоги особи, яка подає скаргу.
Касаційна скарга Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07" містила вимогу про скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 у справі № 910/11965/16 в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог відмовити повністю та задоволенні зустрічного позову та залишення в цій частині рішення господарського суду м. Києва від 13.12.2017 в силі.
У відповідності до приписів п. 4 ч.1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Згідно зі ст. 312 ГПК України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З огляду на суперечливість висновків мотивувальної і резолютивної частин постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 у справі № 910/11965/16 в частині відмови в задоволенні позову ТОВ "ВКФ "Екомонтажсервіс", колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню повністю.
Враховуючи викладене, касаційна скарга ПП "Дніпровський краєвид 07" підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню повністю, а рішення місцевого господарського суду від 13.12.2017 підлягає залишенню в силі.
61. Судові витрати
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подачі касаційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції чинній на момент подання касаційної скарги).
Звертаючись з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 заявник сплатив 416 156, 00 грн., (200% від 206700 + 1378 = 416 156).
У зв'язку з задоволенням касаційної скарги ПП "Дніпровський краєвид 07" витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на ПАТ "Промінвестбанк".
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 312, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07" задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 у справі № 910/11965/16 скасувати.
3. Рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/11965/16 залишити в силі.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" ( 01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, ідентифікаційний код 00039002) на користь Приватного підприємства "Дніпровський краєвид 07" (04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 12-А, ідентифікаційний код 35130219) 416 156 (чотириста шістнадцять тисяч сто п'ятдесят шість гривень) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді Л.Й. Катеринчук
В.Г. Пєсков