Іменем України
08 листопада 2018 року
Київ
справа №807/189/16
адміністративне провадження №К/9901/18924/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Білоуса О.В.,
суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року (головуючий суддя - Гаврилко С.Є.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року (головуючий суддя - Затолочний В.С., судді - Матковська З.М., Шавель Р.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Свалявської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, Управління Держгеокадастру у Свалявському районі Закарпатської області про визнання протиправним та скасування висновку,
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Свалявської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - Свалявська ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області), Управління Держгеокадастру у Свалявському районі Закарпатської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати Висновок Свалявської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області від 29 лютого 2016 року № 80/10/1700 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» (далі - Висновок), яким встановлено, що позивачем у Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік вказано достовірні відомості щодо наявності майна, набутого ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», які відповідають наявній податковій інформації про майно. Проте, вартість майна, вказаного позивачем у Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, набутого ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», не відповідає наявній податковій інформації про доходи отримані позивачем із законних джерел.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок, складений відповідачем є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки надана ним копія боргової розписки підтверджує факт отримання ОСОБА_1 від свого знайомого ОСОБА_2 коштів у розмірі 150 000 грн, а отже джерело походження доходів є законним.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано оскаржуваний Висновок Свалявської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області від 29 лютого 2016 року № 80/10/1700. Присуджено на користь позивача судові витрати у ромірі 275 грн за рахунок бюджетних асигнувань Свалявської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Свалявська ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
ОСОБА_1 скористався своїм правом та надіслав до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 8 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 18 травня 2013 року прийнятий на державну службу до Управління Держгеокадастру у Свалявському районі Закарпатської області, що підтверджено записами у трудовій книжці.
31 грудня 2015 року ОСОБА_1 написав та подав директору Управління Держгеокадастру у Свалявському районі Закарпатської області заяву про надання згоди на проходження перевірки, оприлюднення відомостей щодо себе відповідно до Закону України «Про очищення влади». Разом із заявою ним було подано копію декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік.
На виконання вимог Закону України «Про очищення влади», Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563 та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 листопада 2014 року № 1100, Свалявською ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області проведено перевірку, відносно позивача.
Відповідачем під час проведення перевірки встановлено наявність у ОСОБА_1 нерухомого майна, у зв'язку з чим останньому надіслано лист від 1 лютого 2016 року № 858/10/1700, яким запропоновано позивачу надати письмові пояснення та документи, що підтверджують вартість придбаного за час перебування на посадах в органах державної влади та органах місцевого самоврядування нерухомого майна та її відповідність доходам, отриманих із законних джерел.
12 лютого 2016 року позивачем до Свалявської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області надано письмові пояснення щодо походження нерухомого майна, копію договору купівлі-продажу квартири від 5 грудня 2013 року та копію боргової розписки від 25 грудня 2011 року.
У наданих письмових поясненнях від 12 лютого 2016 року позивачем зазначено, що квартиру у м. Одесі ним придбано 5 грудня 2013 року за кошти, які отримані у борг ще у 2011 році, тобто до того, як був прийнятий на державну службу. Отримання у борг грошових коштів у розмірі 150000 грн підтверджено розпискою від 25 грудня 2011 року.
Відповідно до розписки, яка датована 25 грудня 2011 року та написана власноручно позивачем, надана останнім громадянину ОСОБА_2, про те, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2, у борг гроші у розмірі 150000 грн. Позика є безвідсотковою. Позивач зобов'язується повернути позику (частинами або всю суму одразу) у строк до 25 грудня 2025 року.
29 лютого 2016 року контролюючим органом складено Висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» № 80/10/1700, в якому зафіксовано, що позивачем у Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік вказано достовірні відомості щодо наявності майна, набутого ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», які відповідають наявній податковій інформації про майно. Разом з тим, вартість майна, вказаного позивачем у Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, набутого ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», не відповідає наявній податковій інформації про доходи отримані позивачем із законних джерел.
В обґрунтування вказаного Висновку, відповідачем зазначено, що надана позивачем боргова розписка від 25 грудня 2011 року не засвідчує, що громадянином ОСОБА_2 надана позичка, оскільки не містить підпису вказаної особи.
Вважаючи протиправним вказаний Висновок податкового органу, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості оскаржуваного висновку.
Зазначена позиція підтримана і Львівським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів і вважає їх такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Визначення очищення влади (люстрація) міститься у частині першій статті 1 Закону України «Про очищення влади» та означає встановлену цим Законом або рішенням суду заборону окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
Заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел (частина восьма статті 3 Закону України «Про очищення влади»).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про очищення влади» заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо:
1) Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністра України, а також міністра, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, Голови Національного банку України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, їх перших заступників, заступників;
2) Генерального прокурора України, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Управління державної охорони України, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, керівника податкової міліції, керівника центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, їх перших заступників, заступників;
3) військових посадових осіб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації;
4) членів Вищої ради юстиції, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, професійних суддів, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника;
5) Глави Адміністрації Президента України, Керівника Державного управління справами, Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, їх перших заступників, заступників;
6) начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту;
7) посадових та службових осіб органів прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Національного банку України;
8) членів Центральної виборчої комісії, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, голів та членів національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв'язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг;
9) керівників державних, у тому числі казенних, підприємств оборонно-промислового комплексу, а також державних підприємств, що належать до сфери управління суб'єкта надання адміністративних послуг;
10) інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування;
11) осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у пунктах 1 - 10 цієї частини.
Згідно з частиною п'ятою статті 5 Закону України «Про очищення влади» перевірці підлягають:
1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону;
2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону про очищення влади, зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1-11 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», у деклараціях, за формою, встановленою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», визначено Порядком № 1100, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 3 листопада 2014 року.
В силу підпункту 3 пункту 3 цього Порядку проведення перевірки фактично полягає в:
аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;
порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;
порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
За правилами частини десятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що органи ДФС здійснюють перевірку осіб, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади» за двома критеріями:
1) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру;
2) відповідність вартості майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
При цьому, під час проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», контролюючим органом має бути встановлена не лише невідповідність відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, а й також врахований час набуття майна та незаконність джерел таких доходів.
Орган, що проводить перевірку відповідності вартості майна (майнових прав) доходам, отриманим із законних джерел, повинен узяти до уваги всю наявну інформацію в особи, стосовно якої проводиться перевірка, оцінити її на предмет правомірності отримання таких доходів і підставності використання з метою набуття майна (майнових прав) та здійснити проведення порівняльного аналізу на предмет відповідності вартості майна (майнових прав) особи, стосовно якої проводиться перевірка, її доходам.
Висновок про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) або невідповідність вартості майна (майнових прав) отриманим доходам, з урахуванням пояснень особи стосовно якої здійснюється перевірка, повинен бути обґрунтованим та зробленим на підставі документів, які достовірно підтверджують такі недостовірність або невідповідність.
Як уже зазначено, у справі, що розглядається, підставою для висновку Свалявської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області про невідповідність задекларованого позивачем майна доходам, отриманим із законних джерел, слугувало твердження податкового органу про невідповідність такого майна наявній податковій інформації про майно (майнові права) позивача.
Однак, з оскаржуваного висновку неможливо встановити, яким чином установлена така невідповідність. Висновок не містить порівняння вартості майна та отриманих позивачем із законних джерел доходів під час проходження публічної служби, як того вимагають положення наведеного вище законодавства. А відповідачем у висновку лише зазначено, що боргова розписка від 25 грудня 2011 року подана позивачем до пояснень не засвідчує, що громадянином ОСОБА_2 надана позичка, оскільки не містить підпису вказаної особи.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що вказаний висновок не містить жодного обґрунтування, з якої причини контролюючим органом не враховані доводи позивача, наведені у наданих ним поясненнях.
Верховний Суд зауважує на тому, що відсутність у прийнятому суб'єктом владних повноважень рішенні посилання на докази чи обставини, покладені в його основу, свідчить про невідповідність такого рішення критерію обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність посилання Свалявської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області щодо визнання розписки нікчемною тільки з тих підстав, що остання не підписана позикодавцем, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно частини другої статті 1047 вказаного кодексу на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
З аналізу вказаних норм вбачається, що вимога про обов'язкове підписання позикодавцем розписки відсутня.
А отже, відсутність підпису позикодавця ОСОБА_2 у розписці, наданій позивачем до пояснень не свідчить про його нікчемність.
Щодо посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що оскільки позивач у пункті 57 «Погашення основної суми позики (кредиту)» Розділі VІ «Відомості про фінансові зобов'язання» Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік не зазначив « 0», то цим підтвердив, що на день подання декларації у нього не було жодних зобов'язань фінансового характеру перед третіми особам, то колегія суддів, вважає їх безпідставними.
Оскільки зазначений пункт Розділу VІ Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік передбачає його заповнення лише у випадку понесення відповідних витрат за фінансовими зобов'язаннями.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у 2014 році не поніс ніяких витрат з повернення боргу, а отже і були відсутні підстави для заповнення таких відомостей у Декларації.
Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про протиправність оскаржуваного висновку Свалявської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області, як необґрунтованого та наявність підстав для його скасування.
Доводи касаційної скарги такого висновку судів не спростовують.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, судами не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді І.Л.Желтобрюх
Т.Г.Стрелець