вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" листопада 2018 р. Справа № 911/1890/18
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Москалика О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР"
(02125, м. Київ, вул. Старосільська, б. 1, код 38013854)
до товариства з обмеженою відповідальністю "БЗВК"
(07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 4, код 41638471)
про стягнення 51310,11 гривень
за участю представників:
позивача - Гордійчук О.А.;
відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР" звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "БЗВК" про стягнення 51310,11 гривень.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 27.09.2018.
Розгляд справи відкладався.
Ухвалою господарського суду Київської області від 18.10.2018 постановлено закрити підготовче провадження у справі № 911/1890/18, призначено розгляд справи по суті на 01.11.2018.
Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвали Господарського суду Київської області від 03.09.2018, 27.09.2018 та 18.10.2018 направлялись відповідачу з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Відповідно до правої позиції, викладеної в п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи те, що нез'явлення відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
04.05.2018 ТОВ «БЗВК» направив на електрону адресу ТОВ «Будівельна компанія-ВР» комерційну пропозицію №04/05. Відповідно до умов вказаної комерційної пропозиції вартість послуг складає 63822,90 гривень; термін виготовлення - 45 днів з моменту попередньої оплати; умови доставки - EXW; порядок розрахунків - 80% авансовий платіж; 20% по факту виготовлення виробу.
10.05.2018, на виконання вищезазначених домовленостей ТОВ «БК-ВР» перерахували на банківський рахунок ТОВ «БЗВК» згідно виставленого рахунку-фактури №41 від 03 травня 2018 року, попередню оплату 80% вартості виробів у розмірі 51058,32 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №10150 від 10.05.2018.
Враховуючи умови комерційної пропозиції від 04.05.2018 №04/05, ТОВ «БЗВК» повинен був виготовити та передати ТОВ «Будівельна компанія-ВР» виготовлені вироби не пізніше 24.06.2018.
19.09.2018, позивач направив на електронну адресу відповідача лист №4041 від 19.06.2018 про повернення коштів за невиконання робіт щодо виготовлення металоконструкцій.
06.07.2018, позивач направив на адресу відповідача рекомендованим листом претензію №4076 від 06.07.2018 про повернення суми попередньої оплати у зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань.
Після цього, 18.07.2018, позивач направив на адресу відповідача рекомендованим листом претензію №4222 про повернення коштів за непоставлений товар.
Відповідач на претензії не відреагував, кошти у сумі 51058,32 гривень не повернув.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача 51058,32 гривень основного боргу та 251,79 гривень 3% річних.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач направляв відповідачеві листи з вимогою про повернення перерахованих коштів, однак відповідач коштів не повернув.
Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з повернення коштів у сумі 51058,32 гривень на день прийняття рішення у справі.
Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 251,79 гривень.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Розмір 3% річних, заявлених до стягнення позивачем, 251,79 гривень, нарахованих на прострочену заборгованість, є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оскільки відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 51058,32 гривень основного боргу та 251,79 гривень 3% річних обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 237-239, 240 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БЗВК" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 4, код 41638471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ-ВР" (02125, м. Київ, вул. Старосільська, б. 1, код 38013854) 51058,32 гривень основного боргу, 251,79 гривень 3% річних та 1762,00 гривень судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 01.11.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 09.11.2018.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Т.Д. Лилак