Іменем України
08 листопада 2018 року
Київ
справа №816/86/18
адміністративне провадження №К/9901/59829/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Бутенківської сільської ради
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 (суддя - Канигіна Т.С.)
та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2018 (судді - Бегунц А.О., Старостін В.В., Рєзнікова С.С.)
у справі № 816/86/18
за позовом ОСОБА_2
до Бутенківської сільської ради
про визнання протиправним та скасування рішення,
У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Бутенківської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення Бутенківської сільської ради від 15.12.2017 «Про затвердження бюджету Бутенківської сільської ради на 2018 рік».
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що він є депутатом сільської ради. Рішення про затвердження бюджету відповідачем прийнято з порушенням вимог чинного законодавства щодо процедури підготовки проекту рішення, Регламенту Бутенківської сільради та порядку голосування.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2018, позов задоволено: визнано протиправним та нечинним рішення Бутенківської сільської ради (Бутенківської сільської об'єднаної територіальної громади 2 сесії сьомого скликання) другої сесії сьомого скликання від 15.12.2017 № 1 "Про бюджет Бутенківської об'єднаної територіальної громади на 2018 рік"; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Бутенківської сільської ради на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 27 683,32 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн.
Не погодившись із судовими рішеннями, Бутенківська сільська рада звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку щодо протиправності дій відповідача під час прийняття оскаржуваного рішення та не врахували, що позивач не обґрунтував, яким чином рішенням сільради порушуються його права та інтереси.
Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій цим вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 є депутатом Бутенківської сільської ради сьомого скликання та брав участь у розгляді питань, визначених порядком денним, затвердженим на засіданні сільради 15.12.2018, на якому, крім іншого, було прийнято рішення про затвердження бюджету Бутенківської сільської ради на 2018 рік.
Адміністративний позов ОСОБА_2 обґрунтовував посиланням на те, що оскаржуване рішення сільської ради прийнято з порушенням вимог Регламенту Бутенськівської сільської ради, оскільки депутатів сільської ради не було ознайомлено у встановлений Регламентом строк із проектом бюджету; проект бюджету перед передачею на розгляд комісій не проходив розгляд виконкомом Бутенківської сільської ради; розгляд та прийняття рішення здійснено не в приміщенні сільської ради, а на вулиці; голосування проведено шляхом підняття рук, а не опитування депутатів.
З огляду на зміст статей 2, 4, 5, 19 Кодексу адміністративного судочинства України задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.
Для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи дійсно особа має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушено відповідачем саме в спірних публічно-правових відносинах.
Відтак, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.
Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо, позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
Крім того, відповідно до частини другої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Відтак, процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження нормативно-правового акта позивач, з-поміж іншого, обґрунтував свою належність до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт. Таке ж правило має застосовуватись і до оскарження правових актів індивідуальної дії.
Наведене відповідає правовим позиціям викладеним в постанові Верховного Суду України від 7 лютого 2017 року у справі № 800/45/16 та постанові Верховного Суду від 11 травня 2018 року у справі справа №766/7172/17.
В той же час, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду, відповідач обґрунтовував свої заперечення щодо адміністративного позову, крім іншого, посиланням на те, що ОСОБА_2, який є депутатом до Бутенківської сільської ради та брав у засіданні, на якому прийнято оскаржуване рішення, не зазначив, які саме права та інтереси позивача порушують дії сільської ради щодо розгляду та прийняття оскаржуваного рішення від 15.12.2018.
Попри це судами не з'ясовано, які охоронювані законом права та інтереси позивачів реально порушено прийняттям рішення Бутенківської сільської ради 15.12.2018; чи звернувся позивач з адміністративним позовом до суду як член територіальної громади з приводу змісту рішення сільради про затвердження бюджету Бутенківської сільської ради на 2018 рік, чи як депутат сільської ради, якого діями відповідача було обмежено у реалізації повноважень, наданих депутатам місцевих органів самоврядування Законом України «Про місцеве самоврядування в України», тощо.
Таким чином судами не забезпечено повного і всебічно з'ясування обставин в адміністративній справі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.
Частиною першої статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Бутенківської сільської ради задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2018 скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова