Іменем України
08 листопада 2018 року
Київ
справа №2а/0470/7378/12
адміністративне провадження №К/9901/3983/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2013 (суддя - Дєєв М.В.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 (судді - Чепурнов Д.В., Поплавський В.Ю., Сафронова С.В.)
у справі № 2а/0470/7378/12
за позовом Іноземного підприємства «АГБОР ІНЖИНІРІНГ ЛТД»
до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У липні 2012 року Іноземне підприємство «АГБОР ІНЖИНІРІНГ ЛТД» (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2012.
Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної перевірки ОДПІ дійшла помилкового висновку про порушення Підприємством вимог чинного законодавства при формуванні податкових зобов'язань, відтак відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 19.06.2012 № 0104062301 та № 0104052301.
Не погодившись із судовими рішеннями, ОДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову, невірно оцінивши докази, що містяться у матеріалах справи.
Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому вважає судові рішення законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу просить залишити без задоволення.
15.01.2018 справу, в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017), передано до Верховного Суду.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що за наслідками документальної планової виїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства складено акт від 06.06.2012.
В акті перевірки викладено висновки контролюючого органу про наявність в діяльності позивача порушень:
- п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 135.5.1 п. 135.5, п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 15 009,00 грн.;
- п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 222217,00 грн.
На цій підставі відповідачем 19.06.2012 прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0104062301, яким донараховано суму грошового зобов'язання з платежу податок на додану вартість, яка включає основний платіж - 222 217,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 43 667,75 грн.;
- № 0104052301, яким донараховано суму грошового зобов'язання з платежу податок на прибуток приватних підприємств, яка включає основний платіж - 15 009,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 357,25 грн.
Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ мотивує тим, що під час перевірки позивачем не надано належних доказів пов'язаності врахованих ним витрат на мобільний зв'язок із господарською діяльністю Підприємства.
З огляду на приписи статей 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статей 14, 44, 135, 198 Податкового Кодексу України господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, водночас суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.
Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову, оскільки висновки ОДПІ щодо порушення Підприємством вимог податкового законодавства та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» спростовано під час розгляду справи.
Так, залученими до матеріалів справи доказами, зокрема, договором про надання телекомунікаційних послуг, укладеним між Підприємством та ПрАТ «МТС Україна», наказами позивача від 03.03.2008 щодо використання мобільного зв'язку та від 03.01.2012 щодо впровадження мобільного зв'язку, Правилами використання мобільного зв'язку, впроваджених на підприємстві, належним чином підтверджено, що понесені Підприємством витрати на оплату телекомунікаційних послуг, використаних працівниками позивача під час виконання ними своїх функціональних обов'язків, безпосередньо пов'язані із веденням господарської діяльності Підприємства.
Натомість у порушення приписів частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежне.
З огляду на це, судами обґрунтовано зроблено висновок про правомірність формування позивачем своїх податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість з урахуванням результатів здійснення вищезгаданих господарських операцій.
Касаційна скарга ОДПІ не спростовує правильності доводів, якими мотивовані судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова