Іменем України
08 листопада 2018 року
Київ
справа №554/888/17
провадження №К/9901/3574/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 554/888/17
за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Полтаві капітана поліції Гнітько Дмитра Олександровича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Октябрського районного суду міста Полтави, прийняту 05 вересня 2017 року, у складі судді Струкова О.М., та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду, прийняту 09 листопада 2017 року, у складі колегії суддів: головуючого - Мінаєвої О.М., суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.
І. Суть спору
1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора патрульної поліції роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Полтаві капітана поліції Гнітько Дмитра Олександровича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив суд скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серія АР №673306 від 04 лютого 2017 року та провадження по справі закрити, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим що 04 лютого 2017 року інспектором патрульної поліції було винесено постанову АР № 673306 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень за те, що він 04 лютого 2017 року керував автомобілем «Toyota Hilux» з вимкненим ближнім світлом фар. Позивач вважає, що його дії кваліфіковано невірно, відповідальність за таке порушення передбачена статтею 125 КУпАП у вигляді попередження, а тому просив суд скасувати вказану постанову, провадження по справі закрити.
2.1. Вважаючи постанову серії АР №673306 від 04 лютого 2017 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень неправомірною, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про скасування постанови про адміністративне правопорушення, а також закриття провадження у справі.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. 04 лютого 2017 року інспектором роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Полтаві Гнітько Д.О. було винесено постанову серії АР №673306, якою визнано позивача винним у порушенні вимог п.9.8. Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) та притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень.
4. З постанови про адміністративне правопорушення вбачається, що позивач 04 лютого 2017 року близько 16 години 20 хвилин, керуючи автомобілем «Toyota Hilux» ВІ 9866СЕ на 174 км. автодороги Суми-Полтава, під час руху поза населеним пунктом не ввімкнув ближнє світло або денні ходові вогні, передбачені конструкцією автомобіля, чим порушив п.9.8. ПДР України.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
5. Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 05 вересня 2017 року по справі № 554/888/17 адміністративний позов задоволено.
5.1. Постанова серії АР №673306 від 04 лютого 2017 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною статті 122 КУпАП, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень скасована, провадження по справі закрито.
6. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з безпідставності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.
7. Харківський апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову. Стосовно закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції зазначив, що повноваженнями щодо закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення наділені органи Національної поліції, що розглядають справу про адміністративне правопорушення. При цьому адміністративний суд, розглядаючи адміністративну справу про незаконність рішення органів Національної поліції про притягнення особи до адміністративної відповідальності не вирішує питання притягнення особи до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, а перевіряє таку постанову на відповідність приписам частини третьої статті 2 КАС України, тобто чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чи є вона законною, обґрунтованою, при цьому у суду відсутні повноваження вирішувати питання щодо закриття провадження у такій справі.
Таку позицію Ленінського районного суду міста Запоріжжя підтримав і Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.
IV. Касаційне оскарження
8. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити у позові.
9. В обґрунтування касаційної скарги вказує на помилковість висновку судів попередніх інстанцій, оскільки факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом без увімкнення світла фар за межами населеного пункту, позивач не заперечував. Посилання суду першої інстанції на не вірну кваліфікацію вчиненого адміністративного правопорушення є безпідставними, оскільки дотримання вищевказаного правила слід тлумачити як порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами, що передбачено диспозицією частини другої статті 122 КУпАП, у зв'язку з чим діяння Позивача за вказаною нормою інспектором поліції кваліфіковано вірно. Відповідач зазначив, що суд апеляційної інстанції зовсім не приділено увагу даному спірному питанню щодо кваліфікації дій позивача. Також відповідач не згоден, з позицією апеляційного суду стосовно протиправності розгляду справи про адміністративне правопорушення на місце зупинки транспортного засобу.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
10. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
11. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
12. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
13. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
14. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
15.1. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
16. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
17. Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
18. Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
19. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
20. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).
21. Відповідно до пункту 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
22. В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
23. У відповідності до вимог частини третьої статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
24. Згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
24.1. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
25. Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене статтею 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
26. Так, пунктом 9.1.Правил дорожнього руху обумовлено, що попереджувальними сигналами є:
a) сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою;
б) звукові сигнали;
в) перемикання світла фар;
г) увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби;
ґ) увімкнення аварійної сигналізації, сигналів гальмування, ліхтаря заднього ходу, розпізнавального знака автопоїзда;
д) увімкнення проблискового маячка оранжевого кольору.
27. За приписами п.9.8., з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
28. Частиною другою статті 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність, зокрема, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
29. Відповідно до статті 52 Закону України "Про дорожній рух" контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
30. За змістом статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
31. Статтею 251 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
32. Згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
VI. Позиція Верховного Суду
33. Аналіз положень статті 258 КУпАП дає підстави для висновку про надання Національній поліції права не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
34. Відповідно на ці правовідносини поширюється положення частини четвертої статті 258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
35. Таким чином під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, в тому числі, передбачених статтями 122, 126 КУпАП, у працівників Національної поліції відсутній обов'язок складати протокол про адміністративне правопорушення.
36. З оскаржуваної постанови вбачається, що 04 лютого 2017 року близько 16 години 20 хвилин, керуючи автомобілем «Toyota Hilux» на 174 км. автодороги Суми-Полтава, під час руху поза населеним пунктом не ввімкнув ближнє світло або денні ходові вогні, передбачені конструкцією автомобіля, чим порушив п.9.8. ПДР України. Інспектором роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Полтаві Гнітько Д.О. було винесено постанову серії АР №673306, якою визнано позивача винним у порушенні вимог п.9.8. ПДР України та притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
37. Водночас, незважаючи на те, що судом першої інстанції було встановлено, що відповідач не вірно кваліфікував дії позивача. А саме, суд першої інстанції зазначив, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.
38. Суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки доводам відповідача стосовно спірного питання кваліфікації дій позивача, які були викладені у апеляційній скарзі.
39. Зважаючи на приписи пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, Верховний Суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції не перевірив усі обставини справи, не надав належної оцінки доводам відповідача, що потягло за собою винесення не обґрунтованого рішення, оскільки ці обставини мають значення для правильного вирішення спору та обґрунтованості рішення по справі. Тому, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
40. При цьому суд зазначає, що діє в межах повноважень, визначених статтею 341 КАС України, частиною другою якої встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
41. Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України.
42. За таких обставин справу необхідно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
VII. Судові витрати
43. З огляду на результат касаційного розгляду, питання про розподіл судових витрат в порядку частини шостої статті 139 КАС України судом касаційної інстанції не вирішується.
Керуючись статтями 3, 195, 341, 345, 349, п. 3 ч. 2 ст. 353, 355, 356, 359 КАС України, суд
1. Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити частково.
2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. В. Білоус
Т. Г. Стрелець