08 листопада 2018 року
Київ
справа №815/5621/17
адміністративне провадження №К/9901/65178/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С. С.,
суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,
розглянувши касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2018 у справі №815/5621/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення, вимоги,
У листопаді 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.04.2017 №0001681305 на суму 26998,40 гривень, №0001711305 на суму 1655,07 гривень, №0001721305 на суму 413,77 гривень, №0001691305 на суму 510 гривень, №0001741305 на суму 17291,63 гривень, №0001751305 на суму 4322,91 гривень, вимогу про сплату боргу/недоїмки від 03.04.2017 №Ф-0001621305 на суму 35104,43 гривень, рішення від 03.04.2017 №0001631305 на суму 6477,55 гривень.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2017 позов задоволено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду першої інстанції виготовлено 29.12.2018.
Зі змісту матеріалів касаційної скарги, а також ухвал, постановлених у даній справі судом апеляційної інстанції, та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається наступне.
09.01.2018, тобто у межах строку апеляційного оскарження, відповідач вперше подав апеляційну скаргу, яка, однак була оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 КАС України, зокрема в частині надання документа про сплату судового збору.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018, постановленою відповідно до приписів частини другої статті 298, статті 169 КАС України, апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишено без руху та встановлено десятиденний з моменту отримання копії ухвали строк для усунення вказаних недоліків.
У межах встановленого судом строку відповідач не усунув недолік щодо надання документа про сплату судового збору, у зв'язку з чим та згідно з положеннями частини другої статті 298, пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2018 апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
В подальшому відповідач повторно подав апеляційну скаргу, яка ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018 була повернута особі, яка її подала, у відповідності з положеннями пункту першого частини четвертої статті 298 КАС України, яким встановлено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Повертаючи апеляційну скаргу на підставі вказаної правової норми КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов такого висновку з огляду на ненадання відповідачем оформлених у відповідності з вимогами процесуального закону документів на підтвердження повноважень представника, який її підписав від імені податкового органу (було подано виготовлену за допомогою засобів копіювальної техніки копію довіреності від 18.12.2017 року № 146/9/15-32-10-02-30, яка засвідчена самим представником й у матеріалах справи містились жодним чином незасвідчені копії довіреностей).
19.07.2018 відповідач втретє подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, в якому, як на поважні підстави для цього, посилався на відсутність фінансування видатків бюджету, призначених для сплати судового збору, а відтак і можливості своєчасно виконати вимоги процесуального закону стосовно надання документа про сплату такого збору.
Втім наведені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження визнані неповажними, у зв'язку з чим та відповідно до приписів частини третьої статті 298 КАС України ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишено без руху і встановлено десятиденний з дня отримання копії ухвали строк, упродовж якого податковий орган мав право вказати інші підстави для поновлення цього строку.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд виходив з того, що відповідачем не було надано до суду жодних доказів або пояснень, які б свідчили про неможливість сплати судового збору безпосередньо при первинному зверненні до суду, а також виправдовували зволікання податкового органу при повторному поданні апеляційної скарги.
Копію ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вручено відповідачу 15.08.2018.
У межах встановленого судом строку відповідач не навів інших підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, у зв'язку з чим та відповідно до приписів пункту четвертого частини першої статті 299 КАС України ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Головне управління ДФС у Одеській області звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2018 як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що пропуск строку апеляційного оскарження при зверненні втретє до суду апеляційної інстанції було обумовлено наявністю об'єктивних причин, таких як неоднакове правозастосування Одеським апеляційним адміністративним судом положень КАС України, якими врегульовані питання представництва в адміністративному процесі, та неможливість своєчасної сплати судового збору з огляду на відсутність у податкового органу належного фінансування видатків, призначених для цієї мети, а тому суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, помилково відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі, до того ж не врахував викладеної в ухвалах Вищого адміністративного суду України правової позиції, де наведені підстави визнані поважними для поновлення строку касаційного оскарження.
Водночас за приписами пункту п'ятого частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
В свою чергу згідно з пунктом другим частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі, Одеський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що відповідач пропустив строк апеляційного оскарження і наведені ним підстави для поновлення цього строку визнані судом неповажними.
Із такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується й Верховний Суд.
Так, статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт шостий частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.
Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.
Зокрема статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
У відповідності з положеннями частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).
Перелік документів, що підтверджують повноваження представників і вимоги стосовно їх оформлення визначені у статті 59 КАС України, за змістом частини першої, третьої та шостої якої повноваження представників сторін та інших учасників справи - юридичних осіб мають бути підтверджені довіреністю юридичної особи, яка від її імені видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Отже у разі участі юридичної особи у судовому процесі через представника, на підтвердження повноважень останнього має бути подано оригінал довіреності або ж її копія, засвідчена у визначеному саме законом порядку.
Також статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги і документів, що підтверджують повноваження представників.
Для цього відповідач як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак, кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.
З огляду на наведене відповідач не позбавлений можливості протягом усього бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору.
Окрім цього пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже держава в особі органів влади (податкових органів зокрема), що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Що ж до доводів Головного управління ДФС в Одеській області стосовно неоднакової правозастосовчої практики апеляційного суду і посилань на судові рішення Вищого адміністративного суду України, ухвалених у справах, де вирішувалось питання поновлення строків, то такі не нівелюють обов'язкові для учасників справи вимоги правових норм КАС України і не стосуються конкретних обставин, які у даному випадку зумовили пропуск встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги
До того ж Вищий адміністративний суд України, постановляючи ухвали, що згадуються у касаційній скарзі відповідача, керувався нормами процесуального закону, які стосувались питання поновлення строку на касаційне, а не апеляційне оскарження й, при цьому, зазнали істотних змін та з 15.12.2017 викладені у новій редакції.
Більше того відповідач у межах встановленого судом строку не скористався своїм правом вказати інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наданого йому частиною третьою статті 298 КАС України.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі, правильно застосував норми процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку визнані неповажними.
За таких обставин касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту п'ятого частини першої та частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 333 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2018 у справі №815/5621/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення, вимоги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва ,
Судді Верховного Суду