08 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/182/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В. М.,
суддів Рибачука А. І., Старунського Д. М.,
з участю секретаря судового засідання Болюк Н. В.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року про відмову у відкритті провадження (ухвала постановлена у м. Львові суддею Мартинюком В. Я.) у справі № 1340/3643/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про зобов'язання визнати право користування земельною ділянкою,
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про зобов'язання визнати право користування земельною ділянкою.
Позивач просив зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області визнати право постійного користування земельною ділянкою площею 2,0 га на території Річківської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, що вказана у Державному акті на право постійного користування землею серії ЛВ, який зареєстрований у книзі записів державних актів на право користування землею за №37 за ОСОБА_1.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі , оскільки даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Ухвалу суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у зв'язку з тим, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки вважає, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, тому спір є публічно-правовим та підлягає розгляду адміністративним судом.
Скаржник просить скасувати ухвалу суду від 20 серпня 2018 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вислухавши суддю-доповідача, позивача та його представника, які апеляційну скаргу підтримали, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства визначає справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пункт 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовим спором визнає, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За правилами частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України ).
Таким чином, визначальною ознакою справи, на яку поширюється юрисдикція адміністративних судів є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб'єктів владних повноважень можуть бути підставою виникнення/припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання права.
Таким чином, при визначенні предметної юрисдикції справ потрібно виходити також із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Виходячи з системного аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд приходить до висновку, що правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають майновий, приватноправовий характер, позовна вимога про зобов'язання визнати право користування земельною ділянкою може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи (права користування земельною ділянкою).
Аналогічна правова позиція при вирішенні подібних спорів викладена в постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року про відмову у відкритті провадження у справі № 1340/3643/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. М. Багрій
судді А. І. Рибачук
Д. М. Старунський
Повний текст постанови виготовлений 09.11.2018.