06 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/170/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцького прикордонного загону на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року, головуючий суддя - Волдінер Ф.А., ухвалене у м. Луцьку, у справі за адміністративним позовом Заступника військового прокурора Луцького гарнізону Західного регіону України до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
В травні 2018 року позивач - Заступник військового прокурора Луцького гарнізону Західного регіону України звернувся із позовом в суд до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо оформлення права користування земельними ділянками у межах прикордонної смуги між лінією державного кордону та лінією основних інженерних споруд на території Любомльського та Шацького районів Волинської області та зобов'язати вжити заходи, передбачені статтями 92, 116, 123, 125-126 Земельного кодексу України з метою набуття права користування земельними ділянками у межах прикордонної смуги між лінією державного кордону та лінією основних інженерних споруд на території Любомльського та Шацького районів Волинської області.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що військовою прокуратурою Луцького гарнізону у ході вивчення стану дотримання вимог земельного законодавства та нормативно-правових актів у сфері використання земель оборони при розпорядженні землями державної форми власності встановила істотні порушення режиму та порядку використання земель оборони - прикордонних смуг на території Волинської області. Зокрема, встановлено факт надання земельних ділянок прикордонної смуги вздовж лінії кордону у приватну власність та користування, що є грубим порушенням вимог статті 84 Земельного кодексу України, статті 3 Закону України «Про використання земель оборони», інших законодавчих та підзаконних нормативних актів. Водночас, органи державної прикордонної служби в особі Луцького прикордонного загону не вживали та не вживають дієвих заходів щодо оформлення документів на право користування землями прикордонної смуги, що безумовно створює умови для незаконного розпорядження органами місцевого самоврядування і державної влади земельними ділянками у межах прикордонної смуги та суміжних землях і ставить під загрозу безперешкодне виконання функцій по охороні державного кордону.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо оформлення права користування земельними ділянками у межах прикордонної смуги між лінією державного кордону та лінією основних інженерних споруд на території Любомльського та Шацького районів Волинської області; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) вжити заходи, передбачені статтями 92, 116, 123, 125-126 Земельного кодексу України з метою набуття права користування земельними ділянками у межах прикордонної смуги між лінією державного кордону та лінією основних інженерних споруд на території Любомльського та Шацького районів Волинської області.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Луцький прикордонний загін оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що нормами чинного законодавства не передбачено будь-яких норм прямої дії, які б зобов'язували відповідача набути у постійне користування та зареєструвати речове право на всі земельні ділянки в межах прикордонної смуги.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та протиправним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.
Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Військовою прокуратурою Луцького гарнізону вивчено стан дотримання земельного законодавства при розпорядженні землями державної власності, та встановлено істотні порушення режиму та порядку використання земель оборони на території Волинської області, а саме - прикордонних смуг. Відповідно до інформації наявної у публічній кадастровій карті до сфери відання та охорони Луцького прикордонного загону належать земельні ділянки прикордонних смуг на території Любомльського та Шацького районів Волинської області.
На підставі опрацьованих даних публічної кадастрової карти України прокурорами військової прокуратури Луцького гарнізону встановлено факти надання земельних ділянок уздовж прикордонної смуги у приватну власність та користування, що є порушенням вимог статті 84 Земельного кодексу України, статті 3 Закону України «Про використання земель оборони» та інших законодавчих та підзаконних нормативних актів.
04.10.2017 року Військовою прокуратурою Луцького гарнізону направлено запит начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), яким відповідача просили надати інформацію про вжиті Луцьким прикордонним загоном заходи щодо виготовлення та оформлення документів на право користування земельними ділянками уздовж лінії державного кордону (прикордонної смуги) (а. с. 11).
Листом Луцького прикордонного загону від 10.10.2017 року надано відповідь на вказаний запит. З даного листа вбачається, що усі звернення командування до голови Волинської обласної державної адміністрації з проханням надати дозвіл для виконання робіт з оформлення права постійного користування для розміщення та постійної діяльності Державної прикордонної служби стосуються площ земельних ділянок безпосередньо під інженерно-технічними комунікаціями. Рішенням Волинської ОДА від 22.07.2016 року №322 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок для облаштування даного рубежу на українсько-польській ділянці кордону (а.с. 12-13).
22.05.2018 року позивачем було направлено запит до відповідача з метою перевірки здійснення заходів щодо виготовлення та оформлення документів на право користування земельними ділянками уздовж лінії державного кордону
01.06.2018 року Військова частина НОМЕР_1 та ТзОВ «ЛЮВІНА» уклали договір №101-18 на виготовлення проектної документації із землеустрою. Предметом даного договору є виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок під лінію інженерних прикордонних споруджень шириною 20 метрів в межах Пульмівської, Грабівської сільських рад Шацького району за кодом згідно ДК 021:2015-79131000-1.
Таким чином, Луцьким прикордонним загоном до травня 2018 року не здійснювалися заходи для оформлення права користування земельними ділянками поза межами інженерних комунікацій до лінії кордону.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що заступником військового прокурора доведено правомірність звернення з позовом до суду, доведено протиправну бездіяльність Луцького прикордонного загону щодо оформлення права користування земельними ділянками у межах прикордонної смуги між лінією державного кордону та лінією основних інженерних споруд на території Любомльського та Шацького районів Волинської області.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до частини 5 статті 20 Земельного кодексу України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони».
Статтею 1 Закону України «Про використання земель оборони» передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).
Згідно зі статтею 2 вказаного закону правовий режим земель оборони Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України
Відповідно до статті 3 Закону України «Про використання земель оборони» уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об'єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.
Отже, оскільки землі в межах прикордонної смуги надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України такі землі визнаються землями оборони і вони використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони».
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України «Про державний кордон України» охорона державного кордону України є невід'ємною складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у здійсненні Державною прикордонною службою України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а також Збройними Силами України у повітряному та підводному просторі відповідно до наданих їм повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності державного кордону України.
Відповідні підрозділи Державної прикордонної служби зобов'язані практично реалізовувати відповідно до вимог закону встановлення прикордонної смуги на державному кордоні як зони особливого режиму використання земель.
Зміст вказаної норми вказує на те, що Державна прикордонна служба України має не лише права щодо постійного користування землями в межах прикордонної смуги, але й відповідні обов'язки щодо охорони державного кордону України та реалізації відповідно до вимог закону встановлення прикордонної смуги на державному кордоні як зони особливого режиму використання земель.
Частина 4 статті 84 ЗК передбачає, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі оборони.
Проте, у цій справі встановлено факти надання земельних ділянок прикордонної смуги вздовж лінії кордону у приватну власність та користування, що є порушенням вимог ст. 84 Земельного кодексу України, ст. 3 Закону України «Про використання земель оборони».
Згідно зі статтями 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Проте, Луцький прикордонний загін не звертався у передбаченому статтями 92, 116, 123, 125, 126 Земельного кодексу України порядку в органи місцевого самоврядування або органи виконавчої влади для набуття права користування земельними ділянками прикордонної смуги поза межами інженерних комунікацій до лінії кордону.
Вказана бездіяльність, стала умовою, зробила можливим, неправомірне надання земельних ділянок прикордонної смуги вздовж лінії кордону у приватну власність, а тому не узгоджується з вимогами частини 4 статті 2 Закону України «Про державний кордон України» щодо реалізації відповідно до вимог закону встановлення прикордонної смуги на державному кордоні як зони особливого режиму використання земель.
У зв'язку з вказаними обставинами, суд вважає протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), яка полягає у не оформленні права користування земельними ділянками у межах прикордонної смуги уздовж лінії державного кордону України.
Проте, Луцьким прикордонним загоном не оформлено у користування жодної земельної ділянки із земель прикордонної смуги. Відповідач не вчиняв ніяких дій щодо оформлення права користування земельними ділянками прикордонної смуги.
Крім цього, відповідно до частини 4 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заступником військового прокурора доведено правомірність звернення з позовом до суду, доведено протиправну бездіяльність Луцького прикордонного загону щодо оформлення права користування земельними ділянками у межах прикордонної смуги між лінією державного кордону та лінією основних інженерних споруд на території Любомльського та Шацького районів Волинської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Луцького прикордонного загону залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року у справі №803/861/18 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. М. Довгополов
В. В. Святецький
Повний текст постанови складено 09.11.2018 року.