07 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/834/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О.І.,
суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,
з участю секретаря судового засідання - Федчук М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ужгородської місцевої прокуратури на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року у справі № 807/182/18 про залишення позовної заяви без розгляду за адміністративним позовом Ужгородської місцевої прокуратури до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "АВЕ Ужгород" про часткове скасування рішення,-
суддя в 1-й інстанції - Луцович М.М.
час ухвалення рішення - 09.07.2018 року, 09:18 год.,
місце ухвалення рішення - м. Ужгород,
дата складення повного тексту рішення - не зазначено,
Позивач - Ужгородська місцева прокуратура звернулася в суд з позовом до відповідача - Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВЕ Ужгород", в якому просила визнати незаконним та скасувати п.1 рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №264 "Про норми утворення твердих побутових відходів та тарифи на послуги з їх вивезення та захоронення".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року позовну заяву у цій адміністративній справі залишено без розгляду з підстав пропуску строків звернення до адміністративного суду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що відсутні правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки підставою для звернення прокурора з позовом до суду стало виявлення ознак порушення відповідачем законодавства під час вирішення питання у сфері житлово-комунальних послуг, що, на думку прокурора, свідчить про порушення інтересів держави. З'ясовуючи підстави представництва відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», Ужгородська місцева прокуратура повинна була пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави або робить це неналежним чином, або відповідний орган відсутній. На виконання цього обов'язку прокуратура надсилала до Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України лист від 24 січня 2017 року № 01-114/805вих.17. З метою з'ясування цього ж питання до виконкому Ужгородської міської ради надіслано також декілька листів. Таким чином, на думку апелянта, саме з цього моменту були встановлені обставини, передбачені ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" і у прокурора виникли підстави для звернення з самостійним позовом на захист інтересів держави. Просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Представник апелянта - Шимін Н.М. у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Інші учасники справи у судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати з таких підстав.
Залишаючи без розгляду позовну заяву Ужгородської місцевої прокуратури, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний позов подано з пропуском встановленого на час виникнення спірних правовідносин шестимісячного строку звернення до суду, оскільки такий строк обчислюється з дня прийняття оскаржуваного рішення - 20 липня 2011 року, а позов подано до суду лише 27 лютого 2017 року. При цьому, позивач не надав суду доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №264 "Про норми утворення твердих побутових відходів та тарифи на послуги з їх вивезення та захоронення" від 20 липня 2011 року в частині затвердження норм утворення твердих побутових відходів для населення та інших споживачів згідно з додатком 1 (п.1 рішення).
Оскаржуване рішення було оприлюднене на офіційному сайті Ужгородської міської ради, а також і опубліковане 23 липня 2011 року, що стверджується матеріалами справи (а.с.128-129).
Кодексом адміністративного судочинства України встановлені загальні та спеціальні норми щодо строку звернення до суду.
Так, ч.1 ст.122 КАС України передбачає, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Ст.264 КАС України визначені особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень.
Колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржуване рішення в розумінні приписів ст. 4 КАС України є нормативно-правовим актом, оскільки є актом управління (рішенням) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Таким чином, колегія суддів вважає, що на спірні правовідносини поширюються вимоги, передбачені ст.264 КАС України.
Відповідно до ч.3 ст.264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
Враховуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував усі ці обставини та не надав їм належної правової оцінки, а тому дійшов передчасного висновку про залишення позову без розгляду з підстав пропуску строків звернення до адміністративного суду.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, оскаржувана ухвала, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі скасуванню, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.242, 243, 246, 250, 264, 310, 315, 317, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Ужгородської місцевої прокуратури задовольнити.
Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року у справі № 807/182/18 про залишення позовної заяви без розгляду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий- суддя О.І. Мікула
Судді В.Я. Качмар
А.Р. Курилець
Повне судове рішення складено 09 листопада 2018 року.