Справа № 822/1624/18
Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
06 листопада 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Совгири Д. І. Курка О. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
в травні 2018 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.06.2018 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, зазначаючи наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, позивач - ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу. Вони проживали до його смерті однією сім'єю та ОСОБА_1 перебувала на утриманні чоловіка, вдруге заміж не виходила.
У 1988 році ОСОБА_2 як військовозобов'язаного, було призвано на військові збори, для виконання військового обов'язку по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також у період з 07.05.1988 по 24.09.1988 року у складі військової частини НОМЕР_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження.
Згідно довідки МСЕ від 12.10.2006 року та експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії № 07 від 21.09.2006 року ОСОБА_2 отримав ІІ групу інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Відповідно до експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії № 20 від 29.12.2014 року, ОСОБА_2 помер внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Позивач перебуває на обліку та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 21.09.2007 року та на день смерті чоловіка 04.12.2014 року була непрацездатною за віком.
02.02.2018 року ОСОБА_1 звернулася до управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому із заявою про призначення їй пенсії по втраті годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2
12.02.2018 року управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому розглянуло заяву позивача та надало відповідь на її звернення, в якій зазначило, що до кола осіб, які мають право на призначення пенсії за нормами статті 3 пункту "г" Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" віднесені військовозобов'язані, призвані на навчальні, спеціальні або перевірочні збори, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків у період проходження цих зборів, та членів їх сімей. Оскільки дія Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" на осіб, які брали участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС як військовозобов'язаних, призваних на військові збори і ставших інвалідами внаслідок захворювання отриманого під час виконання службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не поширюється. А тому, враховуючи зазначене, призначити пенсію по втраті годувальника згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" немає законних підстав.
Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців (тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань), працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 року військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення", військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-ХІІ від 25.03.1992 року щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Коло осіб, які мають право на призначення пенсії за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено статтею 3 цього Закону. Зокрема, пункт "г" цієї статті передбачає, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, встановлені цим Законом для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей, поширюються також (якщо не передбачено інше) на військовозобов'язаних, призваних на навчальні, спеціальні або перевірочні збори, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків у період проходження цих зборів, та членів їх сімей.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що дія Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на осіб, які брали участь в ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС як військовозобов'язаних, призваних на військові збори і стали інвалідами внаслідок захворювання отриманого під час виконання службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не поширюється.
Так, нормами даного закону чітко визначено перелік осіб, які мають право на пенсійне забезпечення на його умовах.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частина перша статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому, ч. 1 ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Встановлено, що ОСОБА_2 не перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області як одержувач пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Окрім того, позивач не зверталась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії по втраті годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника в розмірі 70% грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї, оскільки згідно ст. 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії в зв'язку з втратою годувальника призначаються в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії.
Разом з тим, задовольняючи частково позовні вимоги позивача, щодо призначення пенсії в розмірі 70% грошового забезпечення, що врегульовано ст. 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" посилається на ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою визначено лише умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, що суд апеляційної інстанції вважає помилковим.
Таким чином, підстав для задоволення позову щодо зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника з 01.02.2018 року в розмірі 70% грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї, немає.
На підставі викладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню з прийняття нового рішення відмову в задоволенні позову.
Згідно із п. 2 ч. 1ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Совгира Д. І. Курко О. П.