Справа № 129/2478/17
Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
05 листопада 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Совгири Д. І. Боровицького О. А.
за участю:
секретаря судового засідання: Черняк А.В.,
представника відповідача: Козій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2018 року (повний текст якого складено 23 червня 2018 року у м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, Головного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
в вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до Гайсинського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, Головного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 13 лютого 2018 року адміністративну справу № 129/2478/17 за позовом ОСОБА_3 до Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, Головного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії передано до Вінницького окружного адміністративного суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач зазначає, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за пунктом "д" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Відповідач наголошує на тому, що позивачем не надано документів які б підтверджували виконання встановлених норм обслуговування, що є обов'язковою умовою для призначення пенсії за пунктом "д" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь позивача в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_3 з 1982 року по 01 квітня 2006 року працювала в колгоспі ім. Леніна с. Мелешків дояркою.
В період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2017 року працювала дояркою в ТОВ "Продовольча компанія "Зоря Поділля".
Листом ГУ ПФУ у Вінницькій області № 974/09-35/02 від 24 квітня 2017 року повідомлено ОСОБА_3, що комісією зараховано період роботи з 01.02.1982 року по 31.12.1991 рік до стажу роботи, який дає право пільгового пенсійного забезпечення відповідно до п. "д" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Період роботи з 01.01.1992 року по 31.03.2006 року зарахувати до пільгового стажу неможливо, оскільки відсутні підтверджуючі документи про встановлення в даному господарстві норм обслуговування та їх виконання заявницею.
04 травня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "д" Закону України "Про пенсійне забезпечення" та розділу XV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
01.08.2017 р. Гайсинським об'єднаним управління Пенсійного фонду України Вінницької області у розглянуто заяву позивача від 04 травня 2017 року та зазначено, що відповідно до п. "д" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком на пільгових умовах, не залежно від місця останньої роботи мають жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не меньше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.
Згідно рішення Комісії від 19.04.2017 року період роботи в колгоспі ім. Леніна с. Кіблич з 01.02.1982 року по 31.12.1991 року зараховано до пільгового стажу роботи, період роботи з 01.01.1992 року по 31.03.2006 року не зараховано до пільгового стажу, оскільки відсутні підтверджуючі документи про встановлення в даному господарстві норм обслуговування та їх виконання.
Листом № 892/09-31/02 від 08 серпня 2017 року Гайсинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області направило на адресу ОСОБА_3 копію протоколу № 722 від 01 серпня 2017 року про відмову у призначенні пенсії.
Позивач вважає, що має право на пільгову пенсію саме на підставі пункту "д" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та вважає відмову відповідача у призначенні такої пенсії протиправною, а тому звернулась до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні документи, які підтверджують виконання позивачем встановлених норм обслуговування, що є обов'язковою умовою для призначення пенсії за пунктом "д" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Положеннями п. "д" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками - операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.
Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої цієї статті;
Відповідно до абз. 2, 5 п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними, зокрема, такого віку: 51 рік з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року.
Згідно з ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за №637, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, як передбачено і в ст. 62 Закону № 1788-XII, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Розглядаючи доводи апелянта стосовно наявності правових підстав для призначення позивачу пільгової пенсії, колегія суддів враховує наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до записів у трудовій книжці 01.02.1982 р. позивач була прийнята на роботу дояркою, 13.03.1993 р. переведена на роботу дояркою в КСП ім. О. Дмитрука; 15.02.2000 р. переведена на роботу дояркою в СК ім. О. Дмитрука та 31.03.2006 р. звільнена з роботи за згодою сторін.
Суд апеляційної інстанції враховує ту обставину, що колегією Міністерства сільського господарства Української РСР 30.01.1973 року прийнято Рекомендації, які були надіслані відділам агропромислового розвитку районів, відповідно до яких в кожному сільськогосподарському підприємстві мали бути розроблені свої норми обслуговування тварин в залежності від умов праці та обслуговування, а рекомендовані Міністерством норми виробітку і обслуговування тварин, в залежності від механізації, зокрема корів 16-30 голів. Нормативно-правових документів щодо встановлення єдиних норм обслуговування тварин не існує. Вони встановлювалися самостійно господарствами.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів встановлення в колгоспах, де працювала позивач, норм обслуговування тварин. Окрім того, доказів притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності за невиконання норм обслуговування відповідачем не надано, також такі відомості відсутні і в трудовій книжці позивача.
А відтак, посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_3 не виконувала норми обслуговування є безпідставними та є такими, що не грунтуються на матеріалах справи.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Натомість, відповідачем не надано жодних доказів на спростування позиції позивача.
Як вбачається з архівної довідки комунальної установи "Гайсинський районний трудовий архів" від 19.01.2017 р. № 52 у вищезазначених колгоспах були встановлені мінімуми відпрацьованих людино-днів за рік, а також зазначено кількість відпрацьованих людино-днів ОСОБА_3 та заробітну плату позивача за період з 1980 р. по 2006 р.
Так, архівною довідкою № 52 підтверджено, що позивач перевищувала встановлений мінімум трудової участі в колгоспах майже двічі, а саме:
1992 р. - кількість відпрацьованих людино-днів за рік - 370 при нормі 220;
1993 р. - кількість відпрацьованих людино-днів за рік - 309 при нормі 220;
1994 р. - кількість відпрацьованих людино-днів за рік - 375 при нормі 200;
1995 р. - кількість відпрацьованих людино-днів за рік - 344 при нормі 200;
1996 р. - кількість відпрацьованих людино-днів за рік - 379 при нормі 180;
1997 р. - кількість відпрацьованих людино-днів за рік - 361 при нормі 180;
1998 р. - кількість відпрацьованих людино-днів за рік - 393 при нормі 180;
1999 р. - кількість відпрацьованих людино-днів за рік - 354 при нормі 180;
2000 р. - кількість відпрацьованих людино-днів за рік - 353 при нормі 180;
2001 р. - кількість відпрацьованих людино-днів за рік - 337 при нормі 180;
2002 р. - кількість відпрацьованих людино-днів за рік - 294 при нормі 180;
2003 р. - кількість відпрацьованих людино-днів за рік - 310 при нормі 180;
2004 р. - кількість відпрацьованих людино-днів за рік - 303 при нормі 180;
2005 р. - кількість відпрацьованих людино-днів за рік - 354 при нормі -;
2006 р. - кількість відпрацьованих людино-днів за рік - 74 (за 3 місці) при нормі -;
Таким чином, ОСОБА_3 відпрацювала в повному обсязі кількість відпрацьованих людино-днів за рік.
На посаді доярки позивач працювала протягом усіх календарних днів з повним робочим тижнем, отримуючи повну заробітну плату за виконану роботу.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає необгрунтованими посилання суду першої інстанції на відсутність в матеріалах справи доказів щодо відсутності підстав зарахувати позивачу до пільгового стажу період роботи з 01.01.1992 року по 31.03.2006 року.
Посилання апелянта на пункт 6 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, яким встановлено, що при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами є безпідставними, оскільки з трудової книжки позивача в повному обсязі можливо було встановити, що позивач працювала повний робочий день протягом 1992-2006 р., а відтак вона виконувала річний мінімум трудової участі в господарстві.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 24.04.2017 року № 974/09-35/02 у частині відмови у підтвердженні ОСОБА_3 періоду роботи на посаді доярки передбаченої п. "д" Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 01.01.1992 р. по 31.03.2006 р., про визнання протиправним та скасування рішення Гайсинського об'єднаного управління пенсійного фонду України Вінницької області оформлене у формі Протоколу № 722 від 01.08.2017 р. про відмову у призначені ОСОБА_3 пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. "д" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; про зобов'язання Гайсинське об'єднане управління здійснити перерахунок пільгового стажу роботи ОСОБА_3, призначити і виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "д" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги стосовно підтвердження роботи ОСОБА_3 на посаді доярки в колгоспі ім. Леніна (реорганізовано в колгосп ім. О. Дмитрука, КСП "ім. О.Дмитрука; СК ім. О. Дмитрука") с. Мелешків, Гайсинського району, Вінницької області, то вона не підлягає задоволенню, оскільки підтвердження факту роботи позивача не входить до повноважень суду згідно ст. 245 КАС України.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач при поданні апеляційної скарги сплатила 1920 грн судового збору. Таким чином, понесені скаржником судові витрати в сумі 1920 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити повністю.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2018 року - скасувати.
Прийняти нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 24.04.2017 року № 974/09-35/02 у частині відмови у підтвердженні ОСОБА_3 періоду роботи на посаді доярки передбаченої п. "д" Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 01.01.1992 р. по 31.03.2006 р.
Визнати протиправним та скасувати рішення Гайсинського об'єднаного управління пенсійного фонду України Вінницької області оформлене у формі Протоколу № 722 від 01.08.2017 р. про відмову у призначені ОСОБА_3 пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. "д" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зобов'язати Гайсинське об'єднане управління здійснити перерахунок пільгового стажу роботи ОСОБА_3, призначити і виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "д" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області понесені судові витрати в сумі 1920 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 08 листопада 2018 року.
Головуючий Курко О. П.
Судді Совгира Д. І. Боровицький О. А.