07 листопада 2018 рокуЛьвів№857/1103/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,
при секретарі судового засідання: Дутка І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 23 серпня 2018 року у справі №353/640/18, постановлене головуючим суддею Мануляк Ю.В., проголошене о 08.52 год у м. Тлумач, повний текст складений 23.08.2018 р.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області (надалі відповідач) про скасування постанови № 53/1009/02-43/2017 від 12.04.2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 96 КУпАП (надалі постанова) та закриття справи про адміністративне правопорушення. Разом з позовом позивач звернулася до суду із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно постанови відповідача, позивач, будучи забудівником, без повідомлення про початок виконання будівельних робіт розпочала будівництво гаража (стіни, крівля) по АДРЕСА_1, чим порушила п. 1 ч. 1ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Проте, вважає оскаржувану постанову незаконною, оскільки вона прийнята з порушенням вимог Кодексу про адміністративні правопорушення України, зокрема, статтей 245, 251, 268 та 280 КУпАП. 06.04.2017 року проводилася перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил в господарстві по АДРЕСА_1 де проживає позивач із сім'єю, а будівлі якого належать батькові позивача ОСОБА_2. Інспектор Симчич М.В. у той день спілкувався фактично із сусідкою, за заявою якої було здійснено перевірку, а в позивача взяв паспорт та переписав її дані, не витребовуючи документи щодо права власності на домогосподарство та не відбираючи жодних пояснень у позивача. Також інспектор не ознайомлював позивача із актом перевірки та адміністративним протоколом, тому їх зміст позивачу невідомий. Однак ці документи лягли в основу оскаржуваної постанови. Про існування оскаржуваної постанови позивач дізналась, після того як отримала з Тлумацького районного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області постанову про відкриття виконавчого провадження відносно неї від 11.01.2018 року за № ВП № 55485952, згідно якої вона мала сплатити штраф на користь держави в сумі 8500 гривень та копію оскаржуваної постанови.
Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 23 серпня 2018 року позов задоволено. Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення від 12.04.2017 року № 53/1009/02-43/2017, винесену головним інспектором будівельного нагляду Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області Симичем Миколою Васильвочем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 4250грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 96 КУпАП, та закрито справу про адміністративне правопорушення.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Зокрема апелянт вказує на те, що суд першої інстанції лише після розгляду справи по суті, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог зазначив в кінці мотивувальної частини про поновлення пропущеного десятиденного строку позивачем на оскарження спірної постанови, при цьому судом не було перевірено коли саме позивач дізнався про її існування. Зазначає, що судове рішення є необґрунтованим, оскільки ухвалене на підставі неповного і необ'єктивного з'ясування обставин справи та із порушенням норм процесуального права, зокрема ухвалу про відкриття провадження від 15.08.2018 отримано 20.08.2018, що підтверджується супровідним листом №353/640/18/5303/18, також зазначеною ухвалою повідомлено про призначення справи до розгляду на 22.08.2018, чим вже порушено вимоги ч. 3 ст. 126 КАС України, зокрема обов'язок повідомлення про розгляд справи не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, крім випаду, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Крім цього, ухвалою суду визначено право на направлення відзиву. Згідно ч. 5 ст. 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі. Вважає, що суд позбавив відповідача можливості надання витребовуваних документів чи інших доказів, які б на думку відповідача мали вагоме значення для прийняття рішення у відповідності до норм чинного законодавства.
Що стосується оскаржуваної постанови, то позивач була присутня при проведенні позапланової перевірки про що свідчать особистий підпис забудовника у матеріалах перевірки, надала пояснення, що будівництво проводилось безпосередньо нею на підставі усного погодження. Також не відповідають дійсності посилання про відсутність інформації про час та дату розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки така зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення, який отримано ОСОБА_1 у день його складення. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони в судове не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що відповідно до копії постанови від 12.04.2017 року №53/1009/02-43/2017, винесеної головним інспектором будівельного нагляду Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області Симчичем М.В., позивача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 96 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 4250 грн.
Згідно постанови, позивач, будучи забудовником, без повідомлення про початок виконання будівельних робіт розпочала будівництво гаража (стіни, крівля) по АДРЕСА_1, чим порушила п.1 ч.1ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Суд першої інстанції поновив строк звернення до суду та позов задовольнив та з тих підстав, що позивач була відсутня при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення 12.04.2017 року, оскаржувана постанова не містить відомостей про вручення її копії позивачу особисто чи поштою, підпису позивача чи відмітки про відмову позивачем від підпису, а про винесення оскаржуваної постанови позивач дізналася лише 08.06.2018 року, тому не мала об'єктивної можливості оскаржити її у встановлений законом строк.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, проте судом було допущено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Як слідує з доводів апелянта та підтверджується матеріалами справи, ухвалу про відкриття провадження від 15.08.2018 відповідачем отримано 20.08.2018, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 КАС України, повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.
Крім цього, відповідно до ч. 5 ст. 162 КАС України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
З урахуванням того, що відповідач отримав ухвалу суду від 15.08.2018р. лише 20.08.2018р., він був фактично був позбавлений права на подання відзиву у даній справи та відповідно не повідомлений про дату судового засідання у строк встановлений ч. 3 ст. 126 КАС України.
Наведене вище, свідчить про наявність підстави, передбаченої п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України для скасування судового рішення.
Що стосується позовних вимог позивача, то апеляційний суд вважає, що такі підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до копії рішення Будзинської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської від 27.05.2010 року «Про розгляд заяви жителя села Будзин ОСОБА_2.», надано дозвіл не перебудову житлового будинку взамін старого на власній присадибній ділянці гр. ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_1.
Частиною 5 ст. 96 КУпАП передбачено відповідальність за виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинені щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), крім порушень, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву, а Законом України «Про архітектурну діяльність» визначено, що замовником є - фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.
Суду не надано доказів того, що позивач є власником або користувачем земельної ділянки чи будівель, які знаходяться по АДРЕСА_1, а тому, з аналізу норм вищевказаних законів, слідує, що позивач не може бути замовником і відповідно порушити вимоги п. 1 ч. 1ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яким передбачено, що саме замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпція, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
Статтею 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Що стосується доводів апелянта проте, що позивач пропустила строк звернення до суду, то суд першої інстанції вірно поновив позивачу вказаний строку, оскільки позивач була відсутня при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення 12.04.2017 року, оскаржувана постанова не містить відомостей про вручення її копії позивачу особисто чи поштою, підпису позивача чи відмітки про відмову позивача від підпису, а про винесення оскаржуваної постанови позивач дізналася лише 08.06.2018 року.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову з наведених вище підстав.
Судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення з підстав визначених п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про задоволення позову з наведених вище підстав.
Керуючись статтями 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України - задовольнити частково.
Рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 23 серпня 2018 року у справі №353/640/18 - скасувати та прийняти нове рішення, яким скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 12.04.2017 року №53/1009/02-43/2017, винесену головним інспектором будівельного нагляду Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області Симичем Миколою Васильовичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 4250 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 96 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді Н. В. Бруновська
В. С. Затолочний
Повний текст постанови складено 08.11.2018р.