05 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/1376/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Іщук Л.П.,
суддів Кухтея Р.В., Обрізка І.М.,
за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року про забезпечення позову, ухвалену головуючим суддею Недашківською К.М. у м. Рівному, у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення адміністративного позову, поданого до пред'явлення адміністративного позову ОСОБА_2 до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1,
встановив:
До подання позову, ОСОБА_2 звернувся із заявою про забезпечення адміністративного позову шляхом зобов'язання управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області вчинити дії щодо зупинення виконавчого провадження ВП № 56192136 до набрання законної сили судовим рішенням у справі про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.04.2018 року ВП № 56192136.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року заяву задоволено та забезпечено позов шляхом зобов'язання управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області вчинити дії щодо зупинення виконавчого провадження ВП № 56192136.
ОСОБА_1 оскаржив ухвалу суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що невиконання Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області, керівником якого є заявник ОСОБА_2 постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 року у справі № 817/1347/17, яка набрала законної сили 10.01.2018 року, порушує законні права та інтереси ОСОБА_1 Забезпечення позову унеможливлює виконання зазначеного вище судового рішення, оскільки несплата штрафу начальником Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області ОСОБА_2 надає йому підстави не виконувати зазначене судове рішення. Таким чином, повністю нівелюється передбачена ст. 382 КАС України норма щодо накладення штрафу, як одного із законних засобів, що застосовуються за невиконання рішення суду, про що йдеться в ухвалі Рівненського окружного адміністративного суду від 30.03.2018 року, якою накладено штраф на начальника Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області ОСОБА_2 у розмірі 35 240 грн. за неподання звіту про виконання судового рішення.
Просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року про вжиття заходів забезпечення позову.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ст. 313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом апеляційної інстанції відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи з тих підстав, що обставини зайнятості представника позивача в іншому судовому засіданні не є поважними, так як представник позивача надав перевагу участі в судовому засіданні при розгляді іншої справи ніж цієї, тим більше позивач вправі бути на судовому засіданні при розгляді його позову самостійно. Крім того, справу може бути розглянуто на основі наявних в ній доказів.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.03.2018 року на начальника Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області ОСОБА_2 (заявника у даній справі) накладено штраф у розмірі 35 240 грн. 00 коп. за невиконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 року, яка набрала законної сили 10.01.2018 року у справі № 817/1347/17; стягнуто з начальника Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області ОСОБА_2 штраф в розмірі 17 620 грн. і встановлено Головному управлінню Держгеокадастру у Рівненській області новий строк подання звіту щодо виконання судового рішення.
Не погоджуючись з ухвалою суду від 30.03.2018 року про накладення штрафу, начальник Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30.03.2018 року та матеріали адміністративної справи № 817/1347/17 не були надіслані до Житомирського апеляційного адміністративного суду через витребування справи Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, у зв'язку з поданням Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області касаційної скарги на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2018 року.
Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Олексієвець І.В. розглянуто заяву про примусове виконання ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 30.03.2018 року у справі № 817/1347/17 та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56192136 від 17.04.2018 року щодо стягнення з начальника Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 штрафу у розмірі 17 620 грн. 00 коп.
Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання про забезпечення позову, виходив з того, що існують об'єктивні дані, з яких можливо зробити висновок про те, що до моменту ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, а захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення майбутнього позову, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Як зазначено судом першої інстанції, зупинення виконавчих дій з виконання ухвали суду від 30.03.2018 року не вплине на права та інтереси стягувача, оскільки після вирішення спору по суті та перегляду судового рішення в порядку апеляційного провадження виконавче провадження буде поновлено. Предметом стягнення є сума штрафу за невиконання рішення суду, що на думку суду першої інстанції, є додатковим майновим інтересом стягувача, а не основним.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його таким, що зроблений без належного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення питання про забезпечення позову та таким, що зроблений з порушенням норм процесуального права. Надаючи оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відтак, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Звертаючи увагу на перелічені в ч.1 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову, апеляційний суд зазначає, що такий захід забезпечення позову як встановлення обов'язку відповідача вчинити певні дії, можливий лише шляхом активної поведінки відповідача.
В той же час, таку поведінку відповідача визначає позивач шляхом вказівки в заяві про забезпечення позову на конкретні дії, які повинен вчинити відповідач в межах забезпечення позову. При цьому така поведінка відповідача стає можливою шляхом її санкціонування за рішенням суду.
Однак, аналізуючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вимоги заяви про забезпечення позову є абстрактними та не дають можливості конкретизувати дії, які повинен вчинити відповідач щодо зупинення виконавчого провадження про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.04.2018 року ВП № 56192136.
До такого аналізу не вдався і суд першої інстанції, задовольнивши відповідну заяву про забезпечення позову, не конкретизувавши, які певні дії повинен вчинити відповідач з метою зупинення виконавчого провадження щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.04.2018 року ВП № 56192136.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що невідповідність вимог заяви про забезпечення, заходам забезпечення позову визначених ч. 1 ст. 151 КАС України є самостійною підставою для відмови в задоволенні такої заяви.
Крім того апеляційний суд, звертає увагу на те, що передумовами звернення до суду з заявою про забезпечення позову є обставини, за яких заявник вважає, що такі можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
В обґрунтування існування таких обставин, заявник зазначає те, що стягнення з нього штрафу в сумі 17 620 грн. завдасть йому значних фінансових збитків, а відновлення порушеного права в подальшому потребуватиме значних зусиль і витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
А частиною 3 цієї статті визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Тобто, можливість пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи є правом суду, а не його обов'язком.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 296 КАС України, якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані. В іншому випадку, такі докази не беруться до уваги.
В контексті наведених норм, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що доказів, які б підтверджували доводи позивача щодо існування обставин, що можуть завдати йому значних фінансових збитків, а відновлення його порушеного права в подальшому потребуватиме значних зусиль і затрат, заявник не надав.
З цих мотивів, суд апеляційної інстанції вважає заяву ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову безпідставною.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що стороною виконавчого провадження є Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області в особі начальника ОСОБА_2, натомість заяву про вжиття заходів забезпечення позову подано ОСОБА_2 як фізичною особою.
Так само, представництво інтересів заявника та ведення справи в суді доручено адвокату Дяденчуку А.І. від імені ОСОБА_2 як фізичної особи, а не як керівника (посадової особи) державного органу.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В контексті цих статей відповідальною особою за неподання звіту про виконання судового рішення є керівник суб'єкта владних повноважень, який виступає від його імені.
Так визначено і в ухвалі Рівненського окружного адміністративного суду від 30.03.2018 року про накладення штрафу на посадову особу - керівника Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.
Таким чином, заяву про вжиття заходів забезпечення позову подано неналежною особою.
Виходячи з наведеного, вимоги апеляційної скарги є обґрунтованими, а заява про вжиття заходів забезпечення позову безпідставною.
Відповідно частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням того, що ухвалу суду прийнято із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для вирішення питання про забезпечення позову та з порушенням норм процесуального права, то така підлягає скасуванню з прийняттям постанови, якою слід відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 246, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року про забезпечення позову у справі № ЗД/817/15/18 скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову поданої до пред'явлення адміністративного позову.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді Р. В. Кухтей
І. М. Обрізко
Повне судове рішення складене 08.11.2018 року