Справа № 802/1594/18-а Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.
Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.
06 листопада 2018 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Загороднюка А.Г.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
позивача: ОСОБА_2,
представників відповідача: Пенської О.Ю., Козлачкової Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Вінницької області про визнання протиправним та скасування наказу,
відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року позовну заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідач вказав, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а ухвалу суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм процесуального права.
Позивач в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Залишаючи позовні вимоги без розгляду, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Колегія суддів враховує, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після спливу таких строків відносини вважаються стабільними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Згідно з частиною 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Більше того, поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач дізнався про існування оскаржуваного наказу 25 квітня 2018 року, що підтверджується підписом позивача на аркуші доведення, а також не заперечується самим позивачем у апеляційній скарзі, тоді як до суду позивач звернулась лише 01 червня 2018 року.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на поважність пропуску строку звернення до суду через довготривалу доставку Альтернативною службою доставки "ACD експрес" з наступних підстав.
Як вбачається із декларації № 14-0691689 відправлення здано позивачем до Альтернативної служби доставки "АСD експрес" 24 травня 2018 року о 17:00, для доставки за адресою м.Вінниця, вул. Брацлавська, 14, а отримано відділом документального забезпечення (канцелярією суду) 01 червня 2018 року.
Тобто, до суду документи в рамках одного міста доставлялися вісім календарних днів.
У судовому засіданні представником відповідача зазначено, що на адресу Альтернативної служби доставки "АСD експрес" направлено запит для з'ясування чи відбувалася доставка вказаного відправлення та по якій причині зайняла так багато часу.
На звернення ДФС від 14 червня 2018 року № 6438/10/02-32-10-04 надано пояснення від 15 червня 2018 року, зі змісту яких вказано, що Альтернативною службою доставки "АСD експрес" в межах міста здійснюється два види доставки:
1. "Експрес" - доставка здійснюється протягом доби;
2. "Стандарт" - доставка здійснюється на наступний день до 18:00.
Вказано, що ОСОБА_5 як представник "А.С.Д.- Експрес" не здійснював кур'єрську доставку документів по декларації № 14-0691689. Зазначено, що дані документи не доставлялися до суду та не могли доставлятися враховуючи 7-денний термін доставки.
Крім того, суду не надано будь-яких доказів, які б підтверджували оплату позивачем послуг Альтернативної служби доставки "АСD експрес" щодо доставки згідно декларації № 14-0691689.
Таким чином, в силу статті 75 КАС України декларація № 14-0691689 не є достовірним доказом надання позивачу послуг з доставки кореспонденції, а тому судом до уваги не береться.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не наведено жодних об'єктивних обставин, які не залежали від її волевиявлення у підтвердження пропуску строку звернення до адміністративного суду з поважних причин.
Таким чином, колегія суддів вважає, що адміністративний позов подано позивачем із пропуском строку звернення до адміністративного суду, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення без розгляду адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 09 листопада 2018 року.
Головуючий Загороднюк А.Г.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.