Справа № 274/2743/18
Головуючий у 1-й інстанції: Вдовиченко Т.М.
Суддя-доповідач: Франовська К.С.
08 листопада 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Франовської К.С.
суддів: Іваненко Т.В. Кузьменко Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 червня 2018 року (час і місце ухвалення рішення, дата складання повного тексту- не зазначені) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до поліцейського сектору реагування Патрульної поліції Бердичівського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Житомирській області сержанта поліції Бондара Дмитра Михайловича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
У червні 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до поліцейського сектору реагування Патрульної поліції Бердичівського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Житомирській області сержанта поліції Бондара Д.М. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 26.05.2018 року серії НК № 869915.
Ухвалою суду від 05.06.2018 р. позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених у мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом викладення обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, обгрунтування порушення оскаржуваним рішенням, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Крім того, суд зазначив в ухвалі, що зі змісту позовної заяви незрозумілі обставини справи, їх опис повністю відсутній, як і відсутні будь-які посилання на докази на підтвердження вимог позивача, та не зазначено, в чому полягає порушення його прав.
На виконання вимог цієї ухвали позивач подав заяву на усунення недоліків.
Ухвалою суду від 23.06.2018 року позовну заяву ОСОБА_2 повернуто у зв'язку з тим, що позивачем вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху виконано не у повному обсязі, зокрема позивачем не наведено фактичних обставин справи.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що ухвала прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що вимоги ухвали про залишення позовної заяви виконано. Просить скасувати оскаржувану ухвалу і направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати з таких підстав.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не в повному обсязі виконав вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Вимоги, що пред'являються до змісту позовної заяви, чітко визначені у ст.160 КАС України.
Суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
При вирішенні питання про відкриття провадження в адміністративній справі суду слід також визначитися з такими питаннями: які саме права, свободи чи інтереси позивача порушені, в чому саме вони полягають і якими саме рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень вони порушені; чи належать спірні правовідносини до публічно-правових; чи не підлягають порушені права чи інтереси фізичної або юридичної особи захисту в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Таким чином, якщо позивач не дотримав якоїсь із вимог до позовної заяви і відсутність певної інформації не дає можливості суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі та виконати обов'язок з повідомлення про це осіб, які беруть участь у справі, суд залишає позовну заяву без руху і пропонує позивачеві виправити виявлені недоліки.
Ст.160 КАС України стандартизує структуру позовної заяви - містить перелік загальних для всіх позовних заяв елементів (реквізитів), які дають необхідну інформацію для вирішення судом питання про відкриття провадження в адміністративній справі.
Разом з тим, суд не повинен тлумачити положення статті у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, а також, застосовуючи положення ст.160,161 КАС України, формально підходити до цих норм, у зв'язку з чим позовні заяви безпідставно залишати без руху та повертати.
Характерною помилкою щодо застосування статей 160, 161 КАС України є формальний підхід до цих норм, внаслідок чого позовні заяви безпідставно залишаються без руху та повертаються.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом пункту 3 частини першої, частини другої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як зазначалось, позивач, вважаючи свої права порушеними, подав до суду позов, в якому заявив вимоги про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Наведене свідчить, що обраний позивачем спосіб захисту у повній мірі відповідає завданню адміністративного судочинства, що спрямоване на ефективний захист прав особи від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, та способам захисту, встановленим КАС.
Викладення обставин, за яких, на думку позивача, було порушено його права, правова оцінка цих обставин, з посиланням на докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом, допускається на власний розсуд позивача, у довільній формі.
Окрім того, адміністративний суд у випадку встановлення порушених прав позивача не обмежений вимогами позовної заяви та в силу частини другої статті 9 КАС для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень вправі вийти за межі позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що позивачем виконано вимоги пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС в частині викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Варто звернути увагу, що оцінку зазначеним обставинам, а також оцінку доводів інших учасників справи, суд надає при вирішенні спору по суті, тобто при ухваленні рішення суду. Таким чином, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі передчасно надав оцінку обставинам, якими позивач обґрунтовує позов .
Враховуючи усі наведені правові норми та аналізуючи матеріали справи, колегія суддів вважає, що така підстава повернення є передчасною, оскільки неусунутий недолік позовної заяви має формальний характер і не перешкоджає суду вчинити дії, необхідні для відкриття провадження у справі, а тому за наведених обставин відсутні підстави для повернення позовної заяви з викладених в ухвалі про повернення позовної заяви підстав.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити перетворення судового процесу у безладний рух.
Разом із тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
З врахуванням усіх наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, оскаржувана ухвала, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі скасуванню, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до поліцейського сектору реагування Патрульної поліції Бердичівського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Житомирській області сержанта поліції Бондара Дмитра Михайловича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі скасувати.
Справу направити до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова складена в повному обсязі 09 листопада 2018 р.
Головуючий Франовська К.С.
Судді Іваненко Т.В. Кузьменко Л.В.