Справа № 676/5949/18
Головуючий у 1-й інстанції: Бондар О.О.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
01 листопада 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2018 року (повний текст якої складено в м. Кам'янець-Подільський) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції, Інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області лейтенант поліції Жупана В'ячеслава Олександровича про скасування постанови,
Позивач звернувся до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Департаменту патрульної поліції, Інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області лейтенант поліції Жупана В'ячеслава Олександровича про скасування постанови.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року вказану адміністративну справу призначено на 01 листопада 2018 року на 10:00 год.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №563348 від 28.08.2018 року, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-2 КУпАП, у виді штрафу в сумі 170 гривень в зв'язку з тим, що 28 серпня 2018 року о 9 год. 03 хв. керуючи автобусом «Богдан» А 09201, державний номерний знак НОМЕР_1, здійснюючи перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті Кам'янець - Подільський - Слобідка Рихтівська перевозив на 15 пасажирів більше ніж передбачено в реєстраційному документі на транспортний засіб.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, відповідно до копії технічної характеристики транспортного засобу автобус Богдан А 09201, вбачається, що повна пасажировмісткість даного автобуса становить 43 місця, в тому числі 22 сидячих місця, а тому вказана постанова підлягає скасуванню. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 222 КУпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
При цьому, уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Крім того, Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, п. 4 якої визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Також, визначено, що постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Відповідно до ч. 8 ст. 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» на приміських маршрутах дозволяється перевозити стоячих пасажирів автобусами, які за своєю конструкцією мають місця для стоячих пасажирів, у кількості, передбаченій технічною характеристикою транспортного засобу та визначеній у реєстраційних документах на цей транспортний засіб.
При цьому, ч. 1 ст. 121-2 КУпАП України визначено, що перевезення водіями транспортних засобів, що працюють у режимі маршрутних таксі, пасажирів понад максимальну кількість, передбачену технічною характеристикою транспортного засобу або визначену в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, а також перевезення водіями транспортних засобів, що здійснюють міжміські чи міжнародні перевезення, пасажирів, кількість яких перевищує кількість місць для сидіння, передбачену технічною характеристикою транспортного засобу або визначену в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Посилання суду першої інстанції на те, що відповідно до копії технічної характеристики транспортного засобу автобус Богдан А 09201, вбачається, що повна пасажировмісткість даного автобуса становить 43 місця, в тому числі 22 сидячих місця, а тому позивач не порушив ПДР України, зокрема ч. 8 ст. 35 Закону України «Про автомобільний транспорт», являється безпідставним та необґрунтованим у зв'язку з наступним.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до копії свідоцтва про реєстрації транспортного засобу «Богдан» А 09201, державний номерний знак НОМЕР_1, яке міститься в матеріалах справи зазначено, що кількість сидячих місць 22, а в графі кількість стоячих місць не зазначено (а.с.15). Тому, у даному випадку саме у транспортному засобі «Богдан» А 09201, державний номерний знак НОМЕР_1 повна пасажировмісткість становить 22.
Враховуючи вищезазначене колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем порушено ч. 8 ст. 35 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки здійснюючи перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті Кам'янець - Подільський - Слобідка Рихтівська на 15 пасажирів більше ніж передбачено в реєстраційному документі на транспортний засіб.
При цьому, згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі "Алене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
У відповідності до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 жовтня 2016 року по справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
Щодо вимоги про стягнення судових витрат на правову допомогу суд апеляційної інстанції зазначає слідуюче.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем додано до матеріалів справи лише витяг з Угоди про надання правової допомоги, зі змісту якого не можливо встановити обсяг наданих послуг та механізм обрахунку їхньої вартості, а також позивачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним конкретних витрат, необхідних для надання правничої допомоги із врахуванням ч. 7 ст. 139 КАС України. Крім того, зазначені "орієнтовні витрати" на правничу допомогу абсолютно не співмірні зі складністю та ціною позову, оскільки відповідно до ст. 288 КУпАП особа звільняється від сплати державного мита за оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.
А тому враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що відповідно до ст.139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області задовольнити повністю.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції, Інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області лейтенант поліції Жупана В'ячеслава Олександровича про скасування постанови скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Курко О. П. Матохнюк Д.Б.