Справа № 825/1746/18 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
07 листопада 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
Суддів: Епель О.В.,
Степанюка А.Г.,
при секретарі: Мідянці А.А.,
за участю:
представників позивача Кічі В.В., Берези О.П.,
представника відповідача Шепель О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля» до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області №000042001400 від 20.12.2017, яким йому визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 834 300 грн.
Адміністративний позов обгрунтовано тим, що головною і визначальною причиною прийняття фіскальним органом спірного повідомлення-рішення слугувала відсутність документів первинного бухгалтерського обліку під час проведення перевірки у суб'єкта господарювання. Однак, позивач зазначає, що неможливість надання вказаних документів була зумовлена тим, що в результаті проведеного обшуку всі документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля» були вилучені та направлені до СВ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві для приєднання до матеріалів кримінального провадження № 32016100050000055. Про відсутність документів у підприємства на момент проведення перевірки товариство повідомило фіскальний орган, проте, в порушення ст. 85 ПК України термін проведення перевірки фіскальним органом не було продовжено. Також не було вчинено відповідних процесуальних заходів щодо витребування документів первинного бухгалтерського обліку в органах досудового слідства. Крім того, позивач наголошує на тому, що у вироку Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10.05.2016 року, про якій, серед іншого, йдеться в акті перевірки, немає жодного посилання на ТОВ «ІБМ за охорону довкілля».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам, викладеним в позові. Крім того апелянт наголошує, що судом першої інстанції некоректно застосовано практику Верховного суду України.
В судовому засіданні представники позивача доводи апеляційної скарги підтримали і просили її задовольнити, в той час, як представник відповідача проти цього заперечувала, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що на підставі направлення на перевірку від 21.11.2017 №2405, наказу від 20.11.2017 № 1818 та на виконання ухвали Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24.10.2017 Головним управлінням ДФС у Чернігівській області була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період 01.01.2015 по 31.12.2016 при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Веструм», TOB «Тристар ЛТД», TOB «Пассадо», TOB «ВКФ Укрінвестсервіс», ТОВ «Фороил - ЛТД», за результатами якої складено акт №15/14/37308215 від 05.12.2017 та прийнято податкове повідомлення - рішення від 20.12.2017 №00004201400.
Перевіркою встановлено, що ТОВ «ІБМ за охорону довкілля» порушено вимоги п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 834 300,00 грн.
При проведенні перевірки була встановлена відсутність документів первинного бухгалтерського обліку у ТОВ «ІБМ за охорону довкілля», які були вилучені та направлені до СВ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві для приєднання до матеріалів кримінального провадження. Згідно протоколу обшуку від 15.12.2016, який було проведено старшим слідчим відділу фінансових розслідувань ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві Люліним І.В. 15.12.2016, було виявлено та вилучено документи фінансово-господарської діяльності за переліком.
Податковим органом було зроблено запит до ТОВ «ІБМ за охорону довкілля», в якому на підставі пп.16.1.5, пп..16.1.8, п.16.1.9, п.16.1.12, п.16.1.13 п.16.1 ст. 16, пп.20.1.2, 20.1.6 п.20.1 ст.20, ст.85 ПКУ, ГУ ДФС у Чернігівській області вимагалось від позивача надати пояснення та підтверджуючі первинні документи по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "ВЕСТРУМ", ТОВ "ТРИСТАР ЛТД", ТОВ "ПАССАДО", ТОВ "ВКФ УКРІНВЕСТСЕРВІС", ТОВ "ФОРОИЛ-ЛТД" за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, що використовуються в бухгалтерському обліку, а саме: 1) договори купівлі-продажу, надання послуг; виконання робіт; оренди; перевезення вантажів; зберігання, доповнення до угод, специфікації, тощо; 2) первинні бухгалтерські документи, які підтверджують виконання договорів купівлі-продажу, надання послуг, виконання робіт (акти надання послуг, робіт, рахунки-фактури, інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій; 3) документи, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів: договори перевезення, транспортного експедирування та документи про їх виконання (товарно-транспортні накладні, міжнародні товарно-транспортні накладні, тощо), договори зберігання товару, довіреності; 4) податкові накладні на придбання та продаж товарів (робіт, послуг), розрахунки коригування; 5) розрахункові документи - платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки (їх корінці), банківські виписки, касові книги, видаткові та прибуткові касові ордери, квитанції; 6) документи з обліку основних засобів (рах.10, 104,105,109,15); відомості нарахування амортизації; 7) відомості нарахування заробітної плати, накази по працівникам підприємства (рах.66), відрядження, звіти про витрачені кошти підзвітними особами; 8) регістри бухгалтерського обліку, до яких перенесено інформацію із запитуваних первинних документів, журнали-ордери, оборотної-сальдові відомості (зокрема, по рахункам 301,31, 361, 37, 372, 631, 685); 9) відомості про дебіторську та кредиторську заборгованість в розрізі відповідних звітних періодів; 10) регістри бухгалтерського обліку по рах.40, протоколи зборів засновника щодо формування та розміру статутного капіталу, первинні документи, які підтверджують зміни у статутному капіталі; 11) фінансову і статистичну звітність; 12) документи дозвільного характеру та ліцензії на певні види господарської діяльності.
На вказаний запит позивач повідомив ГУ ДФС у Чернігівській області, що виконання запиту на даний час є неможливим у зв'язку з тим, що згідно з протоколом обшуку від 15 грудня 2016 року всі документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «ІБМ за охорону довкілля» вилучені в ході обшуку та направлені до СВ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві для приєднання до матеріалів кримінального провадження № 32016100050000055.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомленням-рішенням №000042001400 від 20.12.2017, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 834 300 грн.
Вказане податкове повідомленням-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, проте, скарга була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач як суб»єкт владних повноважень, довів суду правомірність своїх дій, однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до п. 14.1.36. Податкового кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п. 44.1 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п. 134.1. ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Так, судом установлено, що 19 жовтня 2015 року між ТОВ «ФОРОИЛ-ЛТД» (покупець) та ТОВ «ІБМ» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу №000047, згідно умов якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним Договором, передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити паливно-мастильні матеріали.
Предметом поставки за даним договором є газовий конденсат та конденсат газовий стабільний.
Згідно з виписками по особовому рахунку ТОВ «Фороил ЛТД» №26009013040082, МФО 320627, ПАТ «Сбербанк» за реалізований товар на банківський рахунок ТОВ «Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля» № 26006297910100, відкритий в ПАТ «Укрсиббанк», перераховано в 2015 році грошові кошти в сумі 4 635 000 грн. Факт оплати за поставлений товар визнається відповідачем.
На підтвердження поставки товару до перевірки надано товарно-транспортні накладні типової форми №1-ТТН (нафтопродукт), відповідно до яких вантажоодержувач: ТОВ «Фороил ЛТД», вантажовідправник: ТОВ «ІБМ за охорону довкілля», автопідприємство в особі ТОВ «КАЇР- 1».
Як наголошує позивач, надати інші документи на підтвердження реальності господарських операцій не було можливості, оскільки всі документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «ІБМ за охорону довкілля» вилучені в ході обшуку та направлені до СВ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві для приєднання до матеріалів кримінального провадження № 32016100050000055.
Зазначена обставина була відома контролюючому орган.
Водночас, відповідно до п. 85.9 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.
Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.
У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.
Однак, положення вказаної норми ПК України не були дотримані відповідачем під час проведення перевірки суб'єкта господарювання - позивача.
При цьому, посилання суду першої інстанції та відповідача на вирок Сєверодонецького міського суду Луганської області по справі №428/1898/16-к (кримінальне провадження № 1-кп/428/456/2016), яким ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні фіктивного підприємства ТОВ «Фороил ЛТД», передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, є помилковим, оскільки у вказаному вироку відсутні будь-які посилання на ТОВ «Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля» та правовідносини з ним.
Як вбачається з вказаного вироку суду (а.с.67-82), між підозрюваними у справі, в тому числі, ОСОБА_7, та прокурором Сєвєродонецької міської прокуратури Луганської області була укладена мирова угода про визнання винуватості відповідно до вимог ст.ст.468,469,472 Кримінально-процесуального кодексу України.
Колегія суддів вказує на те, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів в рамках такої кримінальної справи, а так само, визнання ними своєї вини та наступного їх засудження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентом.
Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 27.01.2016 по справі 2а-4842/11/2670, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента, за відсутності доказів протиправної змови учасників операції з метою отримання позивачем (продавцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою висновку про порушення саме продавцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.01.2018 у справі №826/1244/13-а, від 20.02.2018 у справі 826/6280/13-а.
Крім того, помилковими є посилання суду першої інстанції на правові позиції Верховного Суду України щодо допустимості прийняття документів, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, оскільки, в даному випадку продавцем товару виступав позивач, за що отримав грошові кошти, що підтверджено представником відповідача в суді апеляційної інстанції, при цьому, посилання представника на ту обставину, що позивачем не надано доказів на підтвердження використання товару в подальшій господарській діяльності взагалі не є доречними, позаяк, позивач (продавець) не повинен відповідати за дії свого контрагента щодо подальшого використання товару останнім.
Окрім того, слід також зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги) або реалізувати їх останньому, незважаючи на те, що контрагенти, можливо, і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17.
Висновки відповідача ґрунтуються лише на припущеннях, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, на підставі первинних документів, які податковим органом взагалі не досліджувались у повному обсязі.
Крім того, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
В разі порушення контрагентом податкової дисципліни, відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, за подання адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 12 514,50 грн та за подання апеляційної скарги - 18 772,50 грн, всього 31 287, що підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля» - задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року - скасувати.
Ухвалити постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля» - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області №000042001400 від 20.12.2017.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 31 287 (тридцять одна тисяча двісті вісімдесят сім) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Постанова в повному обсязі складена 09.11.2018.
Головуючий-суддя Л.В.Губська
Судді О.В.Епель
А.Г.Степанюк