Справа № 806/1772/18 Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Наталія Володимирівна
Суддя-доповідач: Іваненко Т.В.
08 листопада 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Іваненко Т.В.
суддів: Кузьменко Л.В. Франовської К.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Київській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року (м. Вінниця, повний текст судового рішення виготовлено 30.07.2018) у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок" до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Світанок" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на звернення від 16.11.2017 СТОВ "Світанок" до ГУ Держгеокадастру у Київській області з клопотаннями про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення трьох земельних ділянок площею 6,3127 га, 4,8623 га та 4,3892 га під об'єктами нерухомості, які розташовані в межах Мотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області в оренду строком на 7 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, останнє отримало відмову відповідача (листи від 18.12.2017 за №№ 19-15581/0-19896/6-17, 19-15582/0-19895/6-17, 19-15580/0-19894/6-17) з посиланням на раніше надані рекомендації по вимогах земельного законодавства.
На переконання позивача, викладена у листах відмова суперечить ст. 134 Земельного кодексу України, в зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Вінницького окружного апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2018 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у наданні Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Світанок" дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 6,3127 га, що розташована в межах Мотивілівської сільської ради Фастівського району Київської області, в оренду строком на 7 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка викладена у формі листа від 18 грудня 2017 року №19-15582/0-19895/6-17.
Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у наданні Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Світанок" дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,8627 га, що розташована в межах Мотивілівської сільської ради Фастівського району Київської області, в оренду строком на 7 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка викладена у формі листа від 18 грудня 2017 року №19-15580/0-19894/6-17.
Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у наданні Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Світанок" дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,3892 га, що розташована в межах Мотивілівської сільської ради Фастівського району Київської області, в оренду строком на 7 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка викладена у формі листа від 18 грудня 2017 року №19-15581/0-19896/6-17.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Світанок" дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 6,3127 га, що розташована в межах Мотивілівської сільської ради Фастівського району Київської області, в оренду строком на 7 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Світанок" дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,8627 га, що розташована в межах Мотивілівської сільської ради Фастівського району Київської області, в оренду строком на 7 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Світанок" дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,3892 га, що розташована в межах Мотивілівської сільської ради Фастівського району Київської області, в оренду строком на 7 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог. Свої вимоги обґрунтував тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Позивачем необґрунтовано площі земельних ділянок зазначених на графічних матеріалах, які додані до позовної заяви позивачем, адже частина земельних ділянок не містить господарських будівель, споруд. Вимога щодо зобов'язання відповідач надати дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки порушує дискреційні повноваження Головного управління визначені земельним законодавством України.
В судове засідання сторони не прибули, та з урахуванням їх належного повідомлення про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів розглянула справу у письмовому провадженні, відповідно до приписів ч.2 ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що СТОВ "Світанок" зареєстроване як юридична особа 14.03.2000 та згідно з п. 1.8 Статуту СТОВ "Світанок" організовує свою діяльність на базі приватної власності засновників на майно та земельні паї, а також на орендованих земельних паях, переданих йому в оренду і є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства "Світанок" в частині взятих в оренду майнових паїв (а.с. 20-22).
Товариство є також власником іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законодавством (п. 10.1 Статуту).
Судом також встановлено, що СТОВ "Світанок" є правонаступником КСП "Світанок" по боргам останнього, якому на підставі п.п. 3, 4 Положення за складеним комісією Актом, який затверджений зборами співвласників майнових паїв від 15.10.2004, на погашення заборгованості реорганізованого підприємства, передано відповідне рухоме та нерухоме майно, в тому числі майно в с. В.Мотовилівка Фастівського району Київської області.
Право власності на вказане майно зареєстровано за СТОВ "Світанок", що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за 19381673 від 21.03.2014 (а.с. 18-19).
24.07.2017 позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області з клопотаннями про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду орієнтовною площею 4,8623 га, 6,2127 га, 4,3892 га, які розташовані на території Мотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області (а.с. 143-145).
За результатами розгляду вищезазначених клопотань відповідачем листами від 22.08.2017 за реєстраційними номерами 27-10295/0-14361/6-17, 27-10296/0-14357/6-17 та 27-10298/0-14359/6-17 було відмовлено СТОВ "Світанок" у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду орієнтовною площею 4,8623 га, 6,2127 га, 4,3892 га, які розташовані на території Мотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області (а.с. 146-148). Обґрунтовуючи викладену у листах від 22.08.2017 відмову ГУ Держгеокадастру у Київській області зазначило, що в поданих СТОВ "Світанок" графічних та технічних матеріалах містяться суперечливі відомості в частині об'єктів нерухомого майна, а тому позивачу слід надати уточнюючи обґрунтування розмірів бажаних земельних ділянок.
16.11.2017 позивач повторно звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області з клопотаннями про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду орієнтовною площею 4,8623 га, 6,2127 га, 4,3892 га, які розташовані на території Мотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області (а.с. 149-151).
За результатами розгляду вищезазначених клопотань відповідачем листами від 18.12.2017 за №№ 19-15582/0-19895/6-17, 19-15580/0-19894/6-17 та 19-15581/0-19896/6-17 відповідач відмовив у задоволенні клопотань позивача від 16.11.2017 посилаючись на раніше надані рекомендації по вимогах земельного законодавства (а.с. 152-154).
Не погоджуючись з вказаними відмовами відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення трьох земельних ділянок з підстав, які не передбачені законодавством. Оскільки позивач неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з одного і того ж питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 6,3127 га, 4,8627 га та 4,3892 га, які розташовані в межах Мотивілівської сільської ради Фастівського району Київської області, в оренду строком на 7 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за клопотаннями СТОВ "Світанок" від 16.11.2017.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
За змістом частин першої - третьої та п'ятої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У частинах першій та третій статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Статтею 123 Земельного кодексу України передбачено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Частиною 3 ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Інших підстав для відмови у наданні дозволу не передбачено.
Колегія суддів зазначає, що нормами законодавства визначено вичерпний перелік документів необхідних для отримання дозволу.
З матеріалів справи слідує, що у поданих клопотаннях СТОВ "Світанок" вказано розміри земельних ділянок, їх цільове призначення, місце розташування, знаходження на ній об'єктів нерухомості, що належать відповідачу.
Таким чином, СТОВ "Світанок" подало відповідачу не тільки документи, передбачені ст. 123 ЗК України, а і документи на підтвердження належності заявнику об'єктів нерухомого майна, що знаходиться на вказаних земельних ділянках.
Відповідачем відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою СТОВ "Світанок" у зв'язку з тим, що в поданих товариством графічних та технічних матеріалах містяться суперечливі відомості в частині об'єктів нерухомого майна, а тому позивачу слід надати уточнюючи обґрунтування розмірів бажаних земельних ділянок.
Однак, Головне управління Держгеокадастру в Київській області не зазначено, які саме суперечливі відомості містяться в поданих товариством графічних та технічних матеріалах в частині об'єктів нерухомого майна.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення трьох земельних ділянок з підстав, які не передбачені законодавством.
Більше того, колегія суддів зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов'язані з неправомірністю його прийняття.
З приводу посилань відповідача про втручання суду в дискреційні повноваження, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.
Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява №23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
Отже, як вбачається з наведених судових рішень, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права.
Колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові №21-1465а15 від 16.09.2015 року.
У даному рішенні Верховний Суд України наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ту обставину, що суд зобов'язавши Управління надати в оренду земельну ділянку строком на 7 років, тим самим передчасно зазначив істотну умову договору оренди, колегія суддів вважає безпідставними, так як суд першої інстанції зобов'язав відповідача надати позивачу дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою, а не зобов'язав сторони укласти договір оренди.
З урахуванням викладеного належним та ефективним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Київській області надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 6,3127 га, 4,8627 га та 4,3892 га, які розташовані в межах Мотивілівської сільської ради Фастівського району Київської області, в оренду строком на 7 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за клопотаннями СТОВ "Світанок" від 16.11.2017.
Також, суд звертає увагу, що Вінницьким окружним адміністративним судом при складанні рішення по справі допущено описку в резолютивній частині рішення, а саме не вірно вказано відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, замість вірного - Головне управління Держгеокадастру в Київській області.
Частиною 1 ст. 253 КАС України передбачено, що суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішення цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
Питання виправлення описок у рішенні суду може бути вирішено тільки судом, який ухвалив це рішення, що виключає можливість розгляду питання виправлення описки у рішенні суду першої інстанції судом апеляційної інстанції.
Наведені в апеляційній скарзі доводи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які привели до неправильного вирішення спору по суті не знайшли свого підтвердження, а тому рішення суду першої підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Київській області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 09 листопада 2018 року.
Головуючий Іваненко Т.В.
Судді Кузьменко Л.В. Франовська К.С.