Справа № 825/2092/18 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
07 листопада 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,
Суддів: Шелест С.Б.
Пилипенко О.Є.,
за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі,
До Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 із позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 19 квітня 2018 року № 370 о/с в частині звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції;
- поновити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (нагрудний знак НОМЕР_2) з 19 квітня 2018 року на службі в поліції у спеціальному званні старшого лейтенанта поліції та на посаді інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції по Чернігівській області.
Позовні вимоги мотивовані протиправним звільненням позивача зі служби в поліції, що полягає в тому, що у Витязі з наказу від 19.04.2018 р. № 370 о/с не визначено підстави для звільнення. Окрім того відповідачем не було враховано переважне право позивача на залишення на роботі.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 р. адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернеста,3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на службі, задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 19.04.2018 № 370 о/с в частині звільнення ОСОБА_3 зі служби. Поновлено ОСОБА_3 з 20.04.2018 на службі в поліції у спеціальному званні старшого лейтенанта поліції на посаді інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.04.2018 по 09.07.2018 в розмірі 21464,52 грн. без урахування обов'язкових податків та зборів. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що звільнення позивача відбулося у спосіб, передбачений чинним законодавством.
У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційним судом розглянуто справу в порядку письмового провадження згідно частини 2 ст. 313, п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
06.10.2017 р. старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 призначено інспектором роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у м. Чернігові, що підтверджується витягом з наказу Департаменту патрульної поліції № 405 о/с.
Наказом від 19.04.2018 р. № 370 о/с «По особовому складу» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 (НОМЕР_2), інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області відповідно до пункту 4 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем було порушено процедуру звільнення, зокрема, в попередженні про вивільнення не зазначено дату його видачі, а також те, що позивачу одночасно із попередженням про вивільнення не було запропоновано іншої роботи в структурі Департаменту патрульної поліції, а такі пропозиції надавалися в подальшому, що на думку суду першої інстанції свідчить про не дотримання відповідачем рівності трудових прав вивільнюваних працівників.
Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Стаття 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 43 Конституції України: Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб &? ;…&?в;. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом &? ;…&?ц;. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 58 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - №580-VIII): призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.
Пункт 5 частини 10 статті 62 Закону №580-VIII: поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.
Стаття 68 Закону України Закону №580-VIII: У разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.
Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.
Пункт 4 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII: поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Пункт 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України): трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частина 2 статті 40 КЗпП України: звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Стаття 49-2 КЗпП України: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Стаття 235 КЗпП України: При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
З аналізу норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства слідує такий правовий висновок, що гарантії захисту від незаконного звільнення розповсюджуються на поліцейських.
Так, у випадку перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні, звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо.
При цьому, саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів до і після реорганізації.
Суд звертає увагу на те, що Законом №580-VІІІ окремо не визначено процедуру здійснення пропозиції наявних вакантних посад поліцейському, який попереджається про можливе звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Отже, з огляду на відсутність в Законі №580-VІІІ спеціальних положень, які регулюють порядок пропонування поліцейському іншої вакантної посади, колегія суддів вважає, що в даному випадку підлягають застосуванню загальні положення Кодексу законів про працю України.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2018 р. наказом Національної поліції України від 06.02.2018 р. № 109 «Про організаційно-штатні зміни в Департаменті патрульної поліції Національної поліції» затверджено перелік змін у штатах Національної поліції, згідно якого в Управлінні патрульної поліції в Чернігівській області скорочено 386 посад, введено 356 посад, серед них у батальйоні введено 281 посаду.
Отже, відповідно до організаційно-штатного наказу НПУ від 06.02.2018 р. № 109 штатна чисельність управління патрульної поліції в Чернігівській області складала 386 посад, з них: 311 посад батальйон (301 посада інспекторів-поліцейських та 10 посад керівників) та 75 апарат управління.
Після проведення організаційно-штатних змін штатна чисельність управління склала 356 посад, з них: 281 батальйон (255 посад інспекторів/поліцейських та 26 посад керівників) та 75 апарат управління.
На момент персонального письмового попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення батальйон управління налічував 289 інспекторів/поліцейських. Скороченню підлягали 34 інспекторів/поліцейських.
19.02.2018 р. проведено оперативну нараду Управління патрульної поліції в Чернігівській області, на якій був присутній особовий склад УПП в Чернігівській області, до порядку денного якої було включено питання про стан реалізації наказу Національної поліції України від 06.02.2018 № 109 «Про організаційно-штатні зміни в Департаменті патрульної поліції Національної поліції» в частині персонального письмового попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення, про що складено протокол № 3802/41/22/01-2018.
Отже, 19.02.2018 р. позивача під особистий підпис було попереджено про реорганізацію та скорочення всіх посад в Управлінні та про можливе наступне вивільнення. Факт того, що саме 19.02.2018 р. позивач власноручно написав попередження та поставив свій підпис не заперечується позивачем.
Колегією суддів встановлено, що в порядку реалізації наказу Національної поліції № 109 від 06.02.2018 р. 27.02.2018 р. позивачу було запропоновано перелік вакантних посад по Управлінням, які є в наявності Департаменту патрульної поліції, протокол наради УПП в Чернігівській області № 4131/41/22-2018, разом із додатком № 1- перелік вакантних посад.
Позивач, ознайомившись зі списком запропонованих посад, написав рапорт на посаду заступника командира взводу № 2 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції.
Оскільки позивач під час проходження служби зарекомендував себе посередньо, що виражалося у недостатньому володінні наказами, інструкціями та іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність поліції, посередньо відносився до виконання своїх службових обов'язків, не мав почуття особистої відповідальності, не завжди був готовий працювати в найскладніших умовах, поступаючись особистим інтересам, що підтверджується службовою характеристикою, начальником Департаменту патрульної поліції Жуковим Є.О. було проставлено резолюцію на рапорті позивача «заперечую».
Не пройшовши відбір на посаду заступника командира взводу № 2 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, позивач був запрошений на нараду 06.04.2018 р., яка відбувалась об 11.00. Проте, позивач на нараду не з'явився, про що присутніми було складено відповідний акт.
Зважаючи на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем було вчинено всіх належних заходів щодо попередження та звільнення позивача із займаної посади.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VІІІ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Частиною третьою статті 235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.
Як вбачається оскаржуваний наказ від 19.04.2018 р. № 370 о/с про звільнення зі служби поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 містить лише посилання на п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» без зазначення підстави «у зв'язку із скороченням штату», що, на думку позивача, є протиправним, оскільки не дає можливості визначити конкретну підставу його звільнення зі служби в поліції.
Однак, колегія суддів не може погодитися із такими доводами позивача, оскільки в оскаржуваному наказі чітко зазначено норму закону на підставі якої його звільнено.
Зокрема, зазначено підстави для звільнення: попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції, подання начальника Управління патрульної поліції в Чернігівській області капітана поліції Леонова О.В. від 04.04.2018 р., наказ Національної поліції України від 06.02.2018 р. № 109, протоколи нарад Управління патрульної поліції в Чернігівській області від 19.02.2018 р. № 3802/41/22/01-2018, від 27.02.2018 р. № 4131/41/22-2018 та від 06.04.2018 р. № 6189/41/22-2018.
Отже, на думку колегії суддів, не зазначення в оскаржуваному наказі, що позивача звільнено саме «у зв'язку із скороченням штатів» за наявності посилання на вірну норму закону та інших документів, які свідчать, що саме ця обставина стала підставою для звільнення, не може бути безумовною підставою для визнання наказу протиправним та його скасування.
Окрім того, колегія суддів приймає до уваги той факт, що 10.04.2018 р. на адресу Департаменту патрульної поліції з ГУНП В Київській області надійшов запит за № 648/109/05/12-2018 від 06.04.2018 р. особової справи та переведення ОСОБА_3 для подальшого проходження служби в ГУНП в Київській області. Даний запит було виконано шляхом скерування до УПП в Чернігівській області ДПП та 13.04.2018 р. особова справа ОСОБА_3 УПП в Чернігівській області ДПП була направлена на ім'я т.в.о. начальника управління кадрового забезпечення Департаменту патрульної поліції Черствого М.А. для подальшого направлення до ГУНП в Київській області.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року скасувати та прийняте нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина
Судді: С.Б.Шелест
О.Є.Пилипенко