Справа № 806/1855/18
Головуючий у 1-й інстанції: Лавренчук О.В.
Суддя-доповідач: Франовська К.С.
08 листопада 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Франовської К.С.
суддів: Іваненко Т.В. Кузьменко Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року (час ухвалення рішення та дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції - не зазначено, місце ухвалення рішення - м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Начальника слідчого відділу Коростишівського відділу поліції головного управління національної поліції в Житомирській області Данилюка С.В. про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Начальника слідчого відділу Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області Данилюка С.В. про:
- визнання протиправною відмову начальника СВ Коростишівського відділу поліції ГУНП в Житомирській області Данилюка С.В. у ненаданні можливості ознайомитись з матеріалами кримінального провадження № 12017060190000020, та зобов'язати начальника СВ Коростишівського відділу поліції ГУНП в Житомирській області Данилюка С.В. надати ОСОБА_2 можливість ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12017060190000020.
Справа розглянута судом за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим, прийнятим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що ухвалою слідчого судді від 24 лютого 2017 року було зобов'язано слідчого вирішити питання щодо ознайомлення його, ОСОБА_2 з матеріалами кримінального провадження № 12017060190000020, а ухвалою від 08.08.2017 р. розглянути питання, порушені в клопотанні від 31.07.2017 року, одним з яких є ознайомлення ОСОБА_2 з матеріалами кримінального провадження.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких міркувань.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує наступне.
05 березня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Коростишівського відділу поліції ГУНП в Житомирській області , як до розпорядника інформації, із запитом на інформацію №4, в якому просив відповідно до ст. 34 Конституції України, ст. 10, пп. 1 частини 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" надати можливість ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12017060190000020 (а.с. 7)
За результатами розгляду запиту від 05.03.2017, Коростишівський відділ поліції ГУНП в Житомирській області надав відповідь від 12.03.2018 ,якою ОСОБА_2 повідомлено, що слідче відділення Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області не може надати для ознайомлення матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017060190000020 від 06.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, так як у даному кримінальному провадженні було визначено процесуальний статус ОСОБА_2, як заявника, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 55 Кримінально-процесуального кодексу України позивач не єпотерпілою стороною у кримінальному провадженні, а є відповідно до ст. 60 КПК України заявником , який має право лише на отримання інформації про закінчення досудового розслідування (а.с. 7 на звороті).
Вважаючи таку відповідь на запит протиправною, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції в позові відмовив з тих підстав, що порядок отримання будь-яких відомостей, здобутих в ході досудового розслідування визначено спеціальним законодавством, тобто кримінально-процесуальним законодавством. Враховуючи те, що КПК України чітко визначає коло інформації по кримінальному провадженні на отримання якої має право ОСОБА_2 як заявник у кримінальному провадженні, суд дійшов висновку, що інформація, викладене у відповіді від 12.03.2018 на запит на інформацію №4 від 05.03.2018 є повною, а позовні вимоги необґрунтованими.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно статті 12 Закону України «Про звернення громадян», дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про засади запобігання і протидії корупції» та «Про виконавче провадження».
Відповідно до приписів ст.60 КПК України Заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.
Так, згідно з ч. 2 ст. 60 КПК України заявник має право: отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття та реєстрацію; подавати на підтвердження своєї заяви речі та документи; отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
Позивач є заявникому кримінальному провадженні №12017060190000020 в розумінні ст. 60 Кримінального процесуального кодексу України, який може оскаржити дії, рішення та бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що законність процесуальних актів, дій чи бездіяльності, вчинених при здійсненні процесуальних повноважень, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
Намагання здійснити контроль за процесуальною діяльністю поза межами відповідного процесуального регулювання є протиправним втручанням у діяльність особи, наділеної в установленому порядку процесуальними правами, та є посяганням на її процесуальну незалежність.
Коростишівський відділ поліції ГУНП в Житомирській області, як розпорядник інформації зобов'язаний використовувати інформацію щодо кримінального провадження лише з метою та у спосіб, визначений КПК України та вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до інформації інших осіб.
Враховуючи те, що КПК України чітко визначає коло інформації по кримінальному провадженні на отримання якої має право ОСОБА_2, як заявник у кримінальному провадженні, суд дійшов обгрунтованого висновку, що інформація, викладене у відповіді від 12.03.2018 на запит на інформацію №4 від 05.03.2018 є повною, а позовні вимоги необґрунтованими.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу і на таке.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 8 цього ж Закону таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.
Пунктом 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту про надання публічної інформації у разі, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Відповідно до ст.ст. 20, 21 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 р. будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Відповідно, загальнодоступний документ не може містити інформацію з обмеженим доступом.
До загальнодоступного документу можна віднести документ, який може бути отримано із загальнодоступних державних реєстрів, мережі Інтернет або в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 цього Закону запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє й не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом
відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст. 21 Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону.
Для визначення можливості обмеження доступу до інформації застосовується трискладовий тест за ч. 2 ст. 6 Закону: якщо розпорядником інформації встановлено, що запитувана інформація є інформацією з обмеженим доступом, такий розпорядник інформації має встановити вид інформації з обмеженим доступом, за якою звернувся запитувач (конфіденційна, таємна або службова). Наступний крок - потрібно визначити, чи запитувана інформація стосується інтересів національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, чи можливі заворушення або злочини при наданні доступу до запитуваної інформації, чи в інтересах охорони здоров'я населення обмеження доступу до цієї інформації, чи не постраждає репутація або права інших людей у результаті надання доступу до цієї інформації, чи отримана запитувана інформація конфіденційно, чи стосується дана інформація питання авторитету й неупередженості правосуддя. Якщо на всі поставлені питання відповідь негативна, розпорядник інформації надає доступ до запитуваної інформації.
Якщо хоча б на одне з поставлених вище питань є позитивна відповідь - розпорядник інформації має визначити, чи не буде розголошенням запитуваної інформації завдана істотна шкода зазначеним інтересам, наявність яких у запитуваній інформації він встановив.
Якщо відповідь на це питання негативна - розпорядник інформації надає запитувачу доступ до зазначеної інформації. Якщо відповідь на це питання позитивна - розпорядник інформації визначає: чи переважає шкода від оприлюднення такої інформації над суспільним інтересом в її отриманні. При позитивній відповіді на питання запитувачу інформації буде відмовлено в наданні доступу до запитуваної інформації. При негативній відповіді - розпорядник інформації надає запитувачу доступ до запитуваної інформації .
Отже, при прийнятті рішення в кримінальному провадженні про можливість віднесення документу до загальнодоступного, необхідно враховувати не тільки його знаходження в загальнодоступних державних реєстрах, у вільному доступі в мережі Інтернет, а й потенційну можливість його отримання шляхом направлення запиту за Законом України "Про доступ до публічної інформації" з урахуванням положень ч. 2 ст. 6 Закону, відповідно до якої обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету й неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. За такої можливості слідчий, прокурор не можуть відмовити особі в ознайомленні з документом.
Загальнодоступний документ визначити - матеріальний об'єкт, спеціально створений з метою збереження інформації, який не містить іншої інформації, окрім тієї, що не належить до відомостей досудового розслідування (даних, що були отримані поза досудовим розслідуванням), або такої, що не може бути обмеженою .
Якщо документ знаходиться в матеріалах кримінального провадження, він вже не може вважатися таким, що отриманий поза досудовим розслідуванням, оскільки він долучається до матеріалів у ході досудового розслідування.
Для реалізації права на захист до матеріалів, які мають бути надані в порядку ст. 221 КПК, слід віднести матеріали, якими обґрунтовується: повідомлення про підозру; застосування запобіжного заходу. Питання про те, чи може ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, що зібрані після повідомлення про підозру, зашкодити досудовому розслідуванню, має вирішуватися на розсуд слідчого, прокурора (за винятком загальнодоступного документу).
Загальнодоступним документом можна вважати створений не у зв'язку зі здійсненням досудового розслідування матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, що можуть бути отримані із загальнодоступних державних реєстрів, мережі Інтернет або в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 р., і не належать до інформації з обмеженим доступом.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками Житомирського окружного адміністративного суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 09 листопада 2018 року.
Головуючий Франовська К.С.
Судді Іваненко Т.В. Кузьменко Л.В.