Справа № 295/12539/17
Головуючий у 1-й інстанції: Зосименко О.М.
Суддя-доповідач: Охрімчук І.Г.
09 листопада 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Охрімчук І.Г.
суддів: Капустинського М.М. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 06 червня 2018 року (про задоволення заяви щодо звернення судового рішення до негайного виконання) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов'язання вчинити дії,
Позивач 01.11.2017 року звертався до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною відмову відповідача у здійсненні перерахунку пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії у відповідності до грошового забезпечення, визначеного у довідці про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №85/9292 від 17.05.2017 р. та постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», починаючи з 01.01.2016 року, забезпечити щомісячну виплату та виплату різниці. Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27.01.2018 року визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу пенсії відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу у відповідності до довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №85/9292 від 17.05.2017 р. та постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», починаючи з 01.01.2016 року. В решті позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь позивача судовий збір в сумі 640 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішення набрало законної сили , так як сторонами не оскаржувалось.
22.05.2018 року від позивача до суду першої інстанції надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та про допуск рішення до негайного виконання в повному обсязі задоволених вимог.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 06.06.2018 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Звернуто до негайного виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27.01.2018 року в частині перерахунку та виплати пенсії позивачу за один місяць. В решті вимог заяви відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та звернути до негайного виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27.01.2018 року в повному обсязі, а також встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати у 10 - денний термін строк, з моменту набрання ухвалою суду законної сили , звіт про виконання рішення суду.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Позивач перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача про відсутність підстав для перерахунку його пенсії на умовах зазначених у заяві.
Не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідача позивач оскаржив їх до суду.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27.01.2018 року визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу пенсії відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу у відповідності до довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №85/9292 від 17.05.2017 р. та постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», починаючи з 01.01.2016 року.
Таким чином судом апеляційної інстанції встановлено, що при винесенні рішення судом першої інстанції не було прийнято рішення про його негайне виконання та про встановлення судового контролю за його виконанням.
Вирішуючи питання поставленого у заяві позивача судова колегія зазначає наступне.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009р. №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Тобто, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подачі звіту про виконання рішення та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду у разі не подання звіту про виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 382 КАС України слідує, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, яка передбачає, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Зазначене свідчить про те, що позивач має право звернути рішення суду постановлене на його користь до примусового виконання після набрання ним законної сили. В матеріалах справи відсутні відомості про наявність виконавчого провадження.
В статті 246 КАС України зазначено, що крім іншого, в резолютивній частині рішення суд може зазначити у разі необхідності про: порядок і строк виконання рішення; надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції та визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні «Суханов та Ільченко проти України» заяви (№ 68385/10 та № 71378/10) від 26 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Суд зазначив, що ст. 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).
Щодо соціальних виплат, ст. 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом ст. 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року. Перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги що виконання рішення в даній справі вимагає від відповідача вчинення певних дій, а саме здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу, судова колегія з метою захисту прав позивача та належного виконання судового рішення вважає за необхідне зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду у трьохмісячний строк з дня набрання рішенням законної сили.
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.
Колегія суддів не погоджується з позицією відповідача щодо того, що виплата перерахованої пенсії з січня 2016 року позивачу буде здійснена ним у порядку, встановленому Постановою від 21 лютого 2018 року № 103 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у зв'язку з тим, що вказана постанова № 103 не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки її прийняття свідчить про запровадження Кабінетом Міністрів України загального заходу, спрямованого на усунення системної проблеми в державі.
В резолютивній частині рішення щодо позивача суд зобов'язав відповідача здійснити перерахунок і виплату призначеної йому пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» від 23 грудня 2015 року № 900, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», починаючи з 01 січня 2016 року.
Отже, вказана постанова КМУ № 103 не може регулювати правовідносини, спір у яких був вирішений судом прийняттям відповідного рішення, яким передбачений індивідуальний засіб відновлення порушеного права позивача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем всупереч ст. 129-1 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 14, 370 КАС України рішення суду повністю не виконано, оскільки лише здійснено перерахунок пенсії, проте заборгованість не виплачено, що свідчить про невиконання рішення суду по справі, яке набрало законної сили.
Зазначена позиція висловлена у постанові Верховного суду від 19.10.2018 року по справі № 206/3911/17, номер провадження (2-а/206/113/17).
Відповідно до ч.1 ст.371 КАС України слідує, що негайно виконуються рішення суду, крім іншого, про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення, крім іншого, у випадку: стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті;
Суд розглядає заяву про звернення рішення до негайного виконання в триденний строк у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає судовому розгляду (ч.3 ст.371 КАСУ).
В даному випадку суд першої інстанції враховуючи те, що рішенням суду зобов'язано здійснити перерахунок та здійснити виплату пенсії без зазначення суми, прийшов до висновку, що в порядку ст.371 КАС України слід задовольнити вимоги позивача частково та звернути до негайного виконання рішення у межах суми стягнення за один місяць.
Судова колегія погоджується з такою позицією суду першої інстанції оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України.
Зазначені обставини узгоджуються з позицією Верховного Суду викладеній у п.п.106-107 постанови від 03.05.2018 року у зразковій справі № 805/402/18-а (провадження № Пз/9901/20/18).
Таким чином вимога ОСОБА_2 про звернення рішення суду до негайного виконання у повному обсязі підлягала до задоволення частково, тому суд першої прийняв в цій частині законну ухвалу.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 06.06.2018 року задовольнити частково.
Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 06.06.2018 року в частині відмови у задоволенні заяви про встановлення судового контролю та звернення рішення суду до негайного виконання - скасувати та прийняти в цій частині нову постанову.
Заяву ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27.01.2018 року у справі № 295/12539/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати протягом трьох місяців з дати прийняття цієї ухвали звіт про виконання Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27.01.2018 року у справі № 295/12539/17.
В решті ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 09 листопада 2018 року.
Головуючий Охрімчук І.Г.
Судді Капустинський М.М. Мацький Є.М.