П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 листопада 2018 р. м. ОдесаСправа № 520/3953/18
Категорія: 3.7.1 Головуючий в 1 інстанції: Пучкова І.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.
при секретарі Кучмій І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 червня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до інспектора патрульної поліції 4-ї роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Мукана Ярослава Володимировича, за участі третьої особи - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, про визнання дій протиправними та скасування рішення,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги інспектору патрульної поліції 4-ї роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Мукану Ярославу Володимировичу, а саме: визнання протиправними дії інспектора патрульної поліції; скасування постанови серії ЕАА №331006 від 20 березня 2018 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 червня 2018 року відмолено у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позивних вимог, так як в постанові про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення відповідачем, всупереч вимогам КУпАП, не вказано технічний засіб, яким поліцейські здійснювали відеозапис.
При цьому, із наданого відеозапису, на думку апелянта, неможливо встановити факт вчинення спірного правопорушення, а також ідентифікувати його транспортний засіб.
Крім того, апелянт зазначає, що відповідачем порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, так як під час виявлення спірного порушення не складено протокол про адміністративне правопорушення.
В свою чергу, відповідачем подано відзив на вказану апеляційну скаргу, відповідно до якого вбачається, що судом першої інстанції прийнято правомірне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, так як факт вчинення позивачем спірного адміністративного правопорушення підтверджено наданим відеозаписом.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 20 березня 2018 року позивач, керуючи автомобілем марки «Skoda-Fabia», державний номер ВН6308ЕC, проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, внаслідок чого постановою інспектора патрульної поліції серії ЕАА № 331006 від 20 березня 2018 року притягнуто його до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення, у вигляді штрафу, на суму 425,00 грн.
Не погоджуючись з постановою про накладення адміністративного стягнення позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, так як суб'єктом владних повноважень доведено факт вчинення спірного правопорушення належними доказами, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 ЗУ «Про дорожній рух», порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 1.1. Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, вони встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Колегією суддів встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ПДР за наслідком встановлення факту здійснення останнім проїзду на червоний (заборонений) сигнал світлофору.
Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання вказаного обов'язку та з метою доведення правомірності оскаржуваного рішення суб'єктом владних повноважень надано до суду відеозапис з відеореєстратора поліцейських, з якого вбачається момент проїзду позивача на червоний сигнал світлофору.
В даному випадку, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч. 1.ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Так, з вищевказаних положень вбачається обов'язок суб'єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову належними доказами, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
В свою чергу, з метою встановлення всіх обставин справи та дослідження зібраних судом доказів, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, колегією досліджено наданий апелянтом відеозапис.
При цьому, зі вказаного відеозапису вбачається, що позивачем дійсно здійснено проїзд на червоний (заборонений) сигнал світлофору
Крім того, колегія суддів вважає, що для провадження у справах про адміністративні правопорушення характерним є специфічний вид доказу, а саме безпосередні спостереження осіб, уповноважених на складання протоколу (постанови) про адміністративне правопорушення.
В даному випадку, обставини скоєння позивачем адміністративного правопорушення зафіксовані постановою про накладення адміністративного стягнення та підтверджені відповідними поясненнями суб'єкта владних повноважень.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на необхідність складання протоколу про адміністративне правопорушення під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Частиною 4 вказаної статті зазначено, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне
Вказані положення також дублюються Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованими не в автоматичному режимі, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 4 вказаної Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1,статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
В даному випадку, відповідно до положень КУпАП та вказаної інструкції, правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, відноситься до правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху.
Тому, колегія суддів вважає, що внаслідок виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейським правомірно винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, без складання відповідного протоколу.
При цьому, зазначені позивачем порушення процедури розгляду справи, а також технічні недоліки постанови у справі про адміністративне правопорушення, в частині відсутності назви відеореєстратора на який здійснювався запис порушення, жодним чином не спростовують сам факт вчиненого позивачем правопорушення.
Внаслідок чого, колегія суддів вважає правомірною оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 червня 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Яковлєв О.В.
Судді: Градовський Ю.М. Крусян А.В.