Справа № 822/2151/18
Головуючий у 1-й інстанції: Гнап Д.Д.
Суддя-доповідач: Франовська К.С.
08 листопада 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Франовської К.С.
суддів: Кузьменко Л.В. Іваненко Т.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Черняк А.В.,
позивача та представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року (час ухвалення рішення та дата складення повного тексту - не зазначені, місце ухвалення рішення- м.Хмельницький ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У червні 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у проведенні підвищення розміру призначеної та виплачуваної пенсії відповідно до прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018 у розмірі 1700,00 грн, та про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату такого підвищення до пенсії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року у позові ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій порушує питання про скасування рішення з прийняттям нового про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що встановлені соціальні гарантії є гарантованою виплатою для основних соціальних та демографічних груп з боку держави, а тому розмір пенсії не може бути нижчим за 1700 грн. При цьому, ОСОБА_2 посилається на висновки Європейського суду з прав людини , що викладені у рішенні у справі "Проніна проти України" ( заява № 63566/00) від 18 липня 2006 року, які, на його думку, підтверджують правомірність позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечує, посилаючись на те, що пенсія позивачу призначена відповідно до вимог закону і виплачується у розмірі, який не є меншим від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Для застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1700 грн., відсутні правові підстави.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких міркувань.
Апеляційним судом, з врахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_2 з січня 2011 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області і одержує пенсію за віком з 12.01.2011 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції від 09.07.2003 р. №1058-1У.
Статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-1У в редакції на дату призначення пенсії, було визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно матеріалів пенсійної справи, загальний страховий стаж ОСОБА_2 на дату призначення пенсії становив 26 років 1 місяць (повний стаж). Коефіцієнт страхового стажу становить 0,26083. Індивідуальний коефіцієнт для обчислення заробітку становить 1,29666.
Протягом 2017 року розмір призначеної ОСОБА_2 пенсії становив :
-з 01.01.2017 по 30.04.2017 - 1387,68 грн.
-з 01.05.2017 по 30.09.2017- 1452,68
-з 01.10.2017 1464,73 грн.
Не погоджуючись із визначеним розміром пенсії, 14.12.2017 ОСОБА_2 звернувся до Білогірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області щодо призначення йому пенсії рівної офіційно встановленому державою мінімальному рівню на кожний рік.
У відповідь на звернення, УПФУ в Хмельницькій області листом від 03.01.2018 №36/Г-9 відмовило ОСОБА_2 у такому перерахунку з посиланням на Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , із наведенням підстав та порядку обчислення розміру пенсії, вказавши на те, що визнечений розмір пенсії не є меншим від встановленого розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З прийнятим рішенням позивач не погодився і звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір та відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) та Закону України «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон №966-XIV) пенсія позивачу повинна виплачуватись у розмірі не нижчому, ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а тому дії відповідача щодо відмови у збільшенні розміру пенсії до 1700 грн., виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є правомірними.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сфері доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.99 р. № 966-XIV).
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто належить до основних соціальних і демографічних груп населення. Таких груп чотири: а) діти віком до 6 років (дошкільного віку); б) діти віком від 6 до 18 років (шкільного віку); в) працездатні особи; г) особи, які втратили працездатність.
До працездатних осіб належать особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку (Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.99 р. № 966-XIV).
До осіб, які втратили працездатність, належать особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані особами з інвалідністю в установленому порядку (Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.99 р. № 966-XIV).
Прожитковий мінімум як державний соціальний стандарт щорічно затверджується Верховною Радою України до початку розгляду Державного бюджету України і може переглядатися відповідно до зростання індексу споживчих цін разом з уточненням показників Державного бюджету України.
Зазначений прожитковий мінімум застосовується, серед іншого, і для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2148, з 1 жовтня 2017 року при призначенні та перерахунку пенсій застосовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 грн, тобто 1 452 грн.
Враховуючи, що зазначений показник вищий за розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановлений з 1 січня 2018 року, то мінімальний розмір пенсії за віком з 1 січня 2018 року становить 1452 грн і збільшиться лише з 1 грудня 2018 року до 1 497 грн.
У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного в постанові КМУ прожиткового мінімуму (Постанова КМУ від 18 вересня 2004 р. № 1215 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення»).
Що стосується посилання скаржника на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні у справі "Проніна проти України" ( заява № 63566/00) від 18 липня 2006 року, які, на його думку, підтверджують правомірність позовних вимог, то вони є помилковими, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
З аналізу практики Європейського суду з прав людини вбачається, що у випадку ухвалення рішення по суті спору органом, якому прямо не властива судова функція, ч. 1 ст. 6 Конвенції підлягатиме застосуванню у разі, якщо таке рішення підлягає подальшому контролю з боку «судового органу, який має повну компетенцію» (рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України»).
Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
У справі "Проніна проти України" заявниця зверталась до національних судів з вимогою вирішити її спір щодо пенсії з органами соціального забезпечення. Заявниця посилалася, зокрема, на положення статті 46 Конституції ( 254к/96-ВР ), заявляючи, що її пенсія не повинна бути нижчою за прожитковий мінімум.
Європейський Суд у висновках констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з тим, що національні суди не надали належного обґрунтування своїм рішенням, що призвело до порушення права заявниці на справедливий судовий розгляд.
Вирішуючи справу за позовом ОСОБА_2, суд першої інстанції постановив вмотивоване і обґрунтоване судове рішення, в якому правовий висновок суду ґрунтується на аналізі взаємозв'язку між наведеною правовою нормою та належними доказами, наданими сторонами у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.
Узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 09 листопада 2018 року.
Головуючий Франовська К.С.
Судді Кузьменко Л.В. Іваненко Т.В.