і м е н е м У к р а їн и
08 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 404/1100/18
провадження №2-а/404/333/18
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу інспектора роти №1 батальону УПП в Кіровоградській області ДПП Шеремета Артема Сергійовича
на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 червня 2018 року (суддя - Панфілова А.В.) у справі №404/1100/18 (провадження №2-а/404/333/18) за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №1 батальону УПП в Кіровоградській області ДПП Шеремета Артема Сергійовича, третя особа: Управління патрульної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову серії ВР №046389 від 14.02.2018р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що патрульним інспектором порушено процедуру притягнення до адміністративної відповідальності в частині винесення спірної постанови на місці зупинки автомобіля позивача, а не за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати таку справу, у зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості скористатися у повному обсязі своїми процесуальними правами, передбаченими ст.268 КУпАП. Крім цього, позивач вказував на те, що ним було здійснено зупинку транспортного засобу у зв'язку з погіршенням самопочуття, з метою запобігання аварійної ситуації на дорозі, але на вказані пояснення відповідачем до уваги прийняті не були.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 червня 2018 року позов задоволено. Задовольняючи позов, суд першої інстанції фактично виходив з того, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, що свідчить про необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Доводи заявника апеляційної скарги фактично зводяться до того, що під час винесення оскаржуваного рішення інспектор патрульної поліції діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом та з огляду на встановлений
факт скоєння позивачем ПДР, обгрунтовано виніс постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності. При цьому заявник апеляційної скарги вказує на безпідставність доводів позивача щодо його стану здоров'я, оскільки надані позивачем докази не дають підстав для висновку про те, що ним отримано травму (перелом ребра) саме в день, коли ним були порушені ПДР.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити без змін рішення суду першої інстанції з огляду на його законність і обґрунтованість.
Справу розглянуто в письмовому провадженні з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 14.02.2018р. інспектором роти №1 батальону УПП в Кіровоградській області ДПП Шеремет А.С. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР №14.02.2018р., згідно з якою позивач 14.02.2018р., керуючи автомобілем Форд Фокус, здійснив зупинку на проїзній частині у другому ряді, що створило перешкоди дорожнього руху, чим порушив п.15.4 ПДР України.
Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.
За наслідками перегляду справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову виходячи із наступного.
З приводу доводів позивача щодо неправомірності розгляду відповідачем справи на місці зупинки автомобіля, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 258 КУпАП визначено перелік правопорушень для фіксації яких не складається протокол, а справи, відносно вказаних правопорушень, розглядаються на місці вчинення правопорушення.
Так, ч.2 ст.258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
За приписами частини 4 статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Розділ ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (надалі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853 визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення (п.1 розділу).
Пункт 2 Розділу ІІІ Інструкції конкретизує, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами 1-3 статті 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, посилання позивача на неправомірність розгляду справи на місці зупинки транспортного засобу, є необґрунтованими.
Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015р. (справа №5-рп/2015), яким надано тлумачення словосполученням «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», суд апеляційної інстанції також вважає необґрунтованими, оскільки вже після прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення, норми КУпАП та, зокрема, ст.258 цього Кодексу зазнали змін, в результаті чого на справи, які віднесено до компетенції Національної поліції розповсюджуються вимоги ч.4 ст.258 - постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місці вчинення правопорушення.
Щодо правомірності та обґрунтованості притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.3 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із п.15.4 ПДР України транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди. Велосипеди, мопеди і мотоцикли без бокового причепа дозволяється ставити на проїзній частині не більше ніж у два ряди.
Таким чином, порушення правил зупинки, що створюють перешкоди дорожньому руху, створює склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.122 КУпАП.
У свою чергу, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, перелік джерел яких наведено в ст.251 КУпАП.
В статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення наведено перелік джерел доказів у справах про адміністративні правопорушення, до яких, зокрема,
належать показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів скоєння позивачем правопорушення, обставини якого викладені в оскарженій постанові. З наданого відповідачем відеозапису нагрудної камери неможливо встановити обставин, які зазначені в оскарженій постанові.
З огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, що свідчить про необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання заявника апеляційної скарги на те, що під час винесення оскаржуваного рішення інспектор патрульної поліції діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначений Законом, оскільки вказані доводи не можуть бути підставою для висновків щодо обґрунтованості оскарженого рішення, так як виконання патрульним поліцейським своїх обов'язків у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», не позбавляє останнього обов'язку обґрунтувати належними доказами прийняті ним рішення. При цьому, про наявність таких доказів в обов'язковому порядку повинно бути відображено у постанові по справі про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу інспектора роти №1 батальону УПП в Кіровоградській області ДПП Шеремета Артема Сергійовича залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 червня 2018 року у справі №404/1100/18 (провадження №2-а/404/333/18) - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ч.3 ст.272 Кодексу адміністративного судочинства України касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 08.11.2018р.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк