Справа № 826/3680/16 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.
07 листопада 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузьмишиної О.М.,
суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,
за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» Савельєвої Анни Миколаївни на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» Савельєвої Анни Миколаївни про визнання протиправними дій, бездіяльності та рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_4 звернувся у суд із позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» Савельєвої А.М. (далі - відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач 2), у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії та рішення відповідача 1 щодо визнання нікчемними договору банківського рахунку №18335/П-1-980 від 09.07.2015 р., укладеного між ним та ПАТ «Радикал Банк», та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору;
- визнати протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо не включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Радикал Банк», за договором банківського рахунку №18335/П-1-980 від 09.07.2015 р. за рахунок коштів відповідача 2;
- визнати протиправною бездіяльності відповідача 2 щодо не включення його до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Радикал Банк», за договором банківського рахунку за рахунок коштів відповідача 2;
- зобов'язати відповідача 1 включити його дані до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Радикал Банк» за рахунок відповідача 2;
- зобов'язати відповідача 2 відшкодувати кошти у розмірі 200 000,00 грн. за його вкладом.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачами не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для не включення його до переліку та загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок відповідача 2.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2018 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Радикал Банк» Савельєвої Анни Миколаївни щодо не включення ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Радикал Банк», за договором банківського рахунку №18335/П-1-980 від 09.07.2015 р. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» Савельєву А.М. надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_3, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Радикал Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором банківського рахунку №18335/П-1-980 від 09.07.2015 р., укладеним з ПАТ «Радикал Банк». Позов в іншій частині залишено без задоволення.
Судове рішення умотивовано тим, що твердження Уповноваженої особи Фонду щодо нікчемності спірної транзакції є виключно припущенням, яке не доведено належними доказами у встановленому законом порядку, та припущення про можливе дроблення рахунків інших вкладників банку не може бути причиною позбавлення позивача його законного права на отримання відшкодування за вкладом. Також, місцевий суд дійшов висновку, що проведення спірної транзакції у комп'ютерній системі ПАТ «Радикал Банк» одночасно з іншими операціями одним касиром не свідчить про те, що зазначена операція є такою, що фактично не відбулася чи є нікчемною.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що місцевим судом порушено норми матеріального та процесуального права, а також не ураховано, що при дослідженні обставин вчинення спірного правочину та здійснення на його підставі операції щодо зарахування коштів відповідачем 1 було виявлено відсутність ознак фактичного проведення касової операції з отримання від позивача коштів та зарахування їх на його рахунок
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції установлено, що між ПАТ «Радикал Банк» та ОСОБА_3 укладено договір банківського рахунку від 09.07.2015 р. №18335/П-1-980. Згідно з квитанцією від 09.07.2015 р. №9835, позивачем внесено на власний банківський рахунок, відкритий у ПАТ «Радикал Банк», 200000,00 грн.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 09.07.2015 №452/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 09.07.2015 №130 «Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «Радикал Банк», згідно з яким з 10.07.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Радикал Банк».
Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Радикал Банк» запроваджено строком на 3 місяці з 10.07.2015 до 09.10.2015 включно.
У подальшому виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 08.10.2015 №184 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Радикал Банк» до 09.11.2015 включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації .
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 09.11.2015 №769 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Радикал банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 09.11.2015 №203 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Радикал Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Радикал Банк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Радикал Банк».
Листом від 21.12.2015 №5034/15 позивача повідомлено, що транзакція ПАТ «Радикал Банк» щодо перерахування на користь позивача грошових сум з призначенням платежу «Поповнення поточного рахунку клієнта власними коштами» на суму 200000,00 грн., дата вчинення трансакції 09.07.2015, час вчинення трансакції 13:02, є нікчемною у силу ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Уважаючи, рішення та дії відповідачів протиправними, позивач звернувся у суд із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами визначені Законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.12р. № 4452-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 4452-VI).
Відповідно до статті 3 Закону № 4452-VI, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
У свою чергу, згідно із частиною першою статті 4 цього ж Закону, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділений відповідними функціями, що визначені частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI. Серед таких функцій є здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку і навіть застосування до банків та їх керівників відповідно фінансових санкцій і накладення адміністративні штрафів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований статтею 27 Закону № 4452-VI, відповідно до якої уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр" або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За загальним правилом недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст.215 ЦК України ).
Згідно із ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Також згідно ч. 3 ст. 36 Закону № 4452-VI є нікчемними правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду.
Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду (ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI).
Отже, за Законом № 4452-VI Уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.
Судом установлено, що наказом Уповноваженої особи від 08.11.2015 року №204 транзакція ПАТ «Радикал Банк» щодо перерахування на користь позивача грошових сум з призначенням платежу «Поповнення поточного рахунку клієнта власними коштами» на суму 200 000,00 грн., дата вчинення транзакції 09.07.2015, час вчинення транзакції 13:02, визнана нікчемною відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.
Разом із тим, колегія суддів звертає увагу на те що, здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492, та договорами з відповідними клієнтами. банку.
Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 04 липня 2018 року у справі №826/1476/15.
Окрім того, як убачається із змісту вказаного наказу, у останньому не визначено, відповідно до якого саме пункту частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочини позивача визначені як нікчемні.
Разом із тим, відповідачем не надано доказів наявності підстав, які наведені у ст. 38 Закону № 4452-VI, для визнання нікчемним правочину у випадку, який розглядається.
Зокрема, апелянтом не доведено, що банк: уклав правочин з позивачем, умови якого передбачають платіж з метою надання переваг (пільг), прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У силу вимог ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно із частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Разом з тим, відповідачем - 1 не наведено, а судом не встановлено, доказів наявності підстав для визнання нікчемним договору у досліджуваному випадку. Відповідачем - 1 також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
За таких обставин твердження Уповноваженої особи щодо нікчемності правочинів щодо перерахування коштів є припущенням, яке не доведено належними доказами у встановленому законом порядку.
Таким чином, ураховуючи викладене, а також за обставин відсутності у розпорядчому рішенні посилань на передбачені Законом підстави визнання правочину нікчемним, таке рішення суб'єкта владних повноваження не є обґрунтованим.
Слід зазначити, що доводи відповідача 1 про нікчемність правочину у зв'язку із тим, що кошти на ім'я позивача надійшли внаслідок виконання умов договору, що суперечить вимогам законодавства, є безпідставними, оскільки зазначене не свідчить про нікчемність укладеного правочину, а факт знаходження на рахунках позивача грошових коштів у вказаному розмірі відповідачами не спростовано.
Посилання скаржника на інші обставини, які на думку апелянта, вказують на те, що укладення та виконання договору не відбулося або було здійснене з порушеннями вимог закону, колегія суддів не приймає до уваги. Позаяк, правова оцінка доводів, які можуть вказувати на недійсність правочину з інших підстав, ніж у зв'язку з його нікчемністю, не може бути надана під час розгляду та вирішення даної справи, оскільки юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вирішення спорів про визнання договору недійсним.
Доказів визнання у встановленому законом порядку недійсним договору або відповідного вироку суду, який набрав законної сили, Уповноважена особа не надала.
При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, припущення відповідача 1 про можливе дроблення рахунків інших вкладників банку не бути причиною позбавлення позивача його законного права на отримання гарантованого відшкодування за вкладом. До того ж, проведення спірної транзакції у комп'ютерній системі ПАТ «Радикал Банк» одночасно з іншими операціями одним касиром не свідчить про те, що зазначена операція є такою, що фактично не відбулася чи є нікчемною.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач 1, стверджуючи про нікчемність договору банківського рахунку, посилається саме на неправомірність дій працівників банку. Проте, дані обставини не можуть бути самостійною підставою для сумніву в добросовісності позивача як вкладника при виконанні умов договору банківського рахунку.
Звернення до правоохоронних органів також не свідчить про протиправність дій позивача, чи доведеність протиправних дій інших осіб.
Відповідачем 1 не надано вироку по кримінальній справі, порушеній за зверненням уповноваженої особи, а відтак, доводи відповідача про неправомірність дій позивача по справі або працівників банку щодо вчинення спірної трансакції, є необґрунтованими.
Фактично всі докази та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі, лише вказують на наявність сумнівів щодо правочину, але не доводять його нікчемності.
Посилаючись на Положення про організацію роботи щодо ведення та обліку касових операцій в ПАТ «Радикал Банк», відповідач 1 стверджує, що за умови дотримання касовим працівником алгоритму дій щодо ведення та обліку касових операцій, неможливо одночасно здійснити декілька операцій через один рахунок каси банку за короткий проміжок часу.
Однак, це свідчить лише про можливе порушення співробітником банку обов'язкових правил проведення касових операцій і не є передбаченою законом підставою для відмови особі у виплаті гарантованої суми вкладу.
Таким чином, жоден із наданих Уповноваженою особою доказів прямо не вказує на будь-які протиправні дії позивача, що могло б свідчити про його наміри отримати протиправне відшкодування суми вкладу за рахунок Фонду.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновок суду першої інстанції про те, що Уповноваженою особою не доведено наявності визначених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI підстав, які б свідчили про нікчемність укладеного правочину позивача з банком, а тому не доведено й наявності законних підстав для невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Покликання апелянта на те, що рішення суду першої інстанції встановлює обов'язки виключно у відношенні особи, яка не була залучена до участі у справі (Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Радикал Банк» Савельєвої Анни Миколаївни), є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» Савельєвої Анни Миколаївни залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Кузьмишина
суддя О.Є. Пилипенко
суддяС.Б. Шелест
(Повний текст постанови складений 08 листопада 2018 року.)