ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
06 листопада 2018 року справа №826/9483/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.)
доМіністерства закордонних справ України (далі по тексту - відповідач, МЗС України)
прозобов'язання відповідача надати у письмовому вигляді повну інформацію, що запитувалася згідно заяв від 08 грудня 2016 року та 20 грудня 2016 року відносно: 1) причини винесення позивачу попередження про неповну службову відповідність згідно наказу від 21 січня 2014 року №118-ос; 2) переліку дій та/або бездіяльності позивача, на підставі яких відповідачем зроблено висновок про неналежне виконання ОСОБА_1 службових обов'язків, що стало підставою для винесення наказу від 15 серпня 2014 року №1869-ос; 3) переліку положень Закону України "Про державну службу", які було порушено ОСОБА_1, та що стало підставою для винесення наказів від 21 січня 2014 року №118-ос та від 15 серпня 2014 року №1869-ос
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом, у зв'язку з тим, що вважає протиправною бездіяльність Департаменту менеджменту персоналу МЗС України, яка полягає у ненаданні відповіді на його звернення від 08 грудня 2016 року та 20 грудня 2016 року, оскільки відповідачем проігноровано та не надано відповіді на всі питання позивача, чим порушено вимоги Закону України "Про звернення громадян".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/9483/17; закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідач у письмовому відзиві на позов зазначив про відповідність своїх дій вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем порушено місячний строк на подання скарги на дії МЗС України, а тому такі скарги розгляду не підлягають.
В судовому засіданні 12 квітня 2018 року позивач позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 08 грудня 2016 року, у якій просив надати інформацію про причини винесення йому попередження про неповну службову відповідність та про причини дострокового відкликання з довготермінового відрядження "за неналежне виконання службових обов'язків", а також вказати пункти статей Закону України "Про державну службу", які ним порушено.
За результатами вказаного звернення, відповідач листом від 17 лютого 2016 року №201/71-091-5683 повідомив про те, що рішення про застосування щодо позивача дисциплінарних стягнень/заходів дисциплінарного впливу приймалось згідно із законодавством, а також рекомендовано сконцентруватися на роботі у Центральному апараті, та у подальшому, у разі виявлення бажання взяти участь у конкурсі на заміщення посад у ЗДУ, звертати більше уваги на вакансії у державах із важкими кліматичними умовами та/або складною політичною ситуацією.
20 грудня 2016 року, позивач повторно звернувся до відповідача із заявою, у якій просив надати відповіді на конкретні запитання, поставлені у зверненні від 08 грудня 2016 року.
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить з наступних міркувань.
Відповідно до статті 40 Конституції України, кожному гарантовано право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно статті 5 Законом України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Законом України "Про звернення громадян".
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Частиною першою статті 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Згідно частин третьої, четвертої статті 15 Закону України "Про звернення громадян" відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно абзацу сьомого статті 18 Закону України "Про звернення громадян" громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Статтею 19 Закону України "Про звернення громадян" зокрема передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Аналізуючи докази наявні в матеріалах справи, суд звертає увагу, що в даному випадку виконання наведених вище приписів чинного законодавства України, щодо розгляду звернення позивача від 08 грудня 2016 року та надання на нього відповіді носило виключно формальний характер, оскільки лист відповідача від 17 лютого 2016 року №201/71-091-5683, не ґрунтується на ретельному дослідженні обставин і питань, які порушує заявник у своєму зверненні, не містить відповідей з належним обґрунтуванням на всі поставлені у зверненні питання, а саме: про причини винесення позивачу попередження про неповну службову відповідність згідно наказу від 21 січня 2014 року №118-ос; переліку дій та/або бездіяльності позивача, на підставі яких відповідачем зроблено висновок про неналежне виконання ОСОБА_1 службових обов'язків, що стало підставою для винесення наказу від 15 серпня 2014 року №1869-ос; переліку положень Закону України "Про державну службу", які було порушено ОСОБА_1, та що стало підставою для винесення наказів від 21 січня 2014 року №118-ос та від 15 серпня 2014 року №1869-ос.
Як зазначає позивач та підтверджується відповідачем, відповідь на звернення від 20 грудня 2016 року не надавалась.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення зі скаргою, з огляду на наступне.
Статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Частиною другою статті 8 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про звернення громадян" скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.
Зі змісту заяв ОСОБА_1 вбачається, що останній просить надати йому інформацію про причини винесення йому попередження про неповну службову відповідність та про причини дострокового відкликання з довготермінового відрядження "за неналежне виконання службових обов'язків", вказати пункти статей Закону України "Про державну службу", які ним порушено, а також просить внести зміни до його професійної біографічної довідки.
При цьому будь-яких вимог про поновлення прав і захист законних інтересів, чи оскарження рішень, дій (бездіяльності) відповідача звернення позивача не містять, а тому суд приходить до висновку, що вказані звернення не можуть вважатися скаргами, відповідно строки на подання звернення, передбачені статтею 17 Закону України "Про звернення громадян" застосуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про порушення відповідачем процедури розгляду звернень позивача, що у свою чергу є підставою для зобов'язання його розглянути звернення позивача від 08 грудня 2016 року повторно та надати обґрунтовану відповідь на всі поставлені у зверненні питання, у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян", а саме: про причини винесення позивачу попередження про неповну службову відповідність згідно наказу від 21 січня 2014 року №118-ос; переліку дій та/або бездіяльності позивача, на підставі яких відповідачем зроблено висновок про неналежне виконання ОСОБА_1 службових обов'язків, що стало підставою для винесення наказу від 15 серпня 2014 року №1869-ос; переліку положень Закону України "Про державну службу", які було порушено ОСОБА_1, та що стало підставою для винесення наказів від 21 січня 2014 року №118-ос та від 15 серпня 2014 року №1869-ос.
У свою чергу в частині позовних вимог про зобов'язання надати інформацію на звернення позивача від 20 грудня 2016 року, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки у вказаному зверненні порушено питання щодо розгляду звернення від 08 грудня 2016 року та не містить інших питань, які підлягають розгляду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства закордонних справ України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Зобов'язати Міністерство закордонних справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 грудня 2016 року з урахуванням висновків даного рішення та надати обґрунтовану відповідь за результатами її розгляду.
3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 320,00 грн. (триста двадцять гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства закордонних справ України.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 (02140, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий);
Міністерство закордонних справ України (01018, м. Київ, Михайлівська площа, 1; ідентифікаційний код 00026620).
Суддя В.А. Кузьменко