07 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/1656/18
Категорія: 6.2 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Осіпова Ю.В.,
при секретарі Жигайлової О.Е.,
за участю представника апелянта - Лещенко Г.В.,
позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року, прийняте в порядку спрощеного позовного у відкритому судовому засіданні о 13:04 год. в м. Одесі, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та зобов'язання повторно розглянути заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, -
У квітні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправною відмову відповідача, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену в листі від 26.06.2017 року №23-15-0.16-7192/2-17; зобов'язати відповідача, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та прийняти відповідне законне рішення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що посадовими особами Головного управління Держгеокадастру в Одеській області порушено вимоги статті 19 Конституції України, оскільки законодавством встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену в листі від 26.06.2017 року № 23-15-0.16-7192/2-17. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Михайлопільської сільської ради Іванівського району Одеської області (за межами населених пунктів) ОСОБА_4. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 суму судового збору за подання адміністративного позову за: - квитанцією №46 від 02.04.2018 р. у сумі 704, 80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводами апеляційної скарги зазначено, що Головним управлінням попередньо була надана мотивована відмова у наданні дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Михайлопільської сільської ради Іванівського району Одеської області (за межами населених пунктів), з посиланням на норми ч.3 ст.136 Земельного кодексу України, яка є спеціальною нормою в даному випадку. Також апелянт зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановлений діючим законодавством України, на підставі чого нимим було заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Проте, ухвалою суду вказане клопотання залишено без задоволення. Також апелянт зазначає про наявність у Головного управліення Держгеокадастру в Одеській області виключних «дискреційних повноважень» на вирішення питання, щодо надання або відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не надано.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 10 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням в порядку ст. ст. 118, 121 Земельного кодексу України та просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Михайлопільської сільської ради Іванівського району Одеської області (за межами населених пунктів) (а.с.64).
До вказаного клопотання позивачем було додано (у копіях): 1) паспорт громадянина України; 2) ідентифікаційний номер; 3) графічний матеріал на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; 4) довіреність.
Клопотання зареєстроване Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області за №М-17426/0/5-16 від 10.11.2016 року.
28 листопада 2016 року листом №М-17426/0-7099/6-16 Головне управління Держгеокадастру в Одеській області на адресу ОСОБА_2 направило лист «Про розгляд заяви», яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та запропоновано позивачу придбати бажану земельну ділянку на земельних торгах.
Позивач не погоджуючись із рішенням ГУ Держгеокадастру в Одеській області звернувся до суду із позовом (справа №815/218/17).
Постановою суду від 18.05.2018 року визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену в листі від 28.11.2016 року №М-17426/0-7099/6-16.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та прийняти відповідне рішення.
Постанова суду по справі №815/218/17 набрала законної сили 30.06.2017 року.
Листом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 26.06.2017р. за вих. №23-15-0.16-7198/2-17 на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2017 у справі №815/218/17 було повторно розглянуто клопотання Позивача від 10.11.2016 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Михайлопільської сільської ради Іванівського району Одеської області.
За результатами повторного розгляду клопотання Головним управлінням з дотриманням вимог частини 7 статті 118 Земельного кодексу України позивачу надана відповідь, якою відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Михайлопільської сільської ради Іванівського району Одеської області.
Підставою для відмови зазначено:
«Відповідно до доручення Віце-премєр-міністра України - міністра регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08.10.2014 № 37732/0/1-14 та наказу Держземагентства України від 15.10.2014р. №328 «Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014», Головним управлінням Держземагентства в Одеській області наказом від 18.09.2014р. №77, із змінами, внесеними наказом від 01.08.2016 №130, затверджений перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами, і до якого вже включена земельна ділянка, яку бажає отримати у власність ОСОБА_2
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відмова Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі того, що Головним управлінням Держземагентства в Одеській області наказом від 18.09.2014 № 77, із змінами від 01.08.2016 №130, затверджений перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами, є неправомірною та такою, що не відповідає статті 118 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Стосовно доводів апелянта про те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановлений діючим законодавством України, на підставі чого ним було заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, колегія суддів зазначає наступне.
Приписами ч. 1 ст. 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року, якою клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду задоволено, поновлено строк для звернення до адміністративного суду та встановлено, що відповідь від 26.06.2017 року позивач отримав 07.03.2018 року. До суду позивач звернувся 12.04.2018 року.
З урахуванням викладеного, суд вважав доводи позивача, щодо причини пропуску строку звернення до суду через несвоєчасне отримання листа від 26.06.2017 року поважними, а строк таким, що підлягає поновленню.
Крім тогго, колегія суддів зазначає, що вищезазначена ухвала суду апелянтом на оскаржувалась.
При цьому, надаючи оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно з ч.1 ст.134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст.134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів; використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями; будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів; надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні; надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено; розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України; надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб; надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону; надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала; будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд); передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва; надання земельних ділянок суб'єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України "Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим" зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб'єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим; поновлення договорів оренди землі; передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності; надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків; надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з ч.1 ст. 136 Земельного кодексу України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.
У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.
Відповідно до ч.2 ст. 136 Земельного кодексу України добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.
Згідно з ч3 ст. 136 Земельного кодексу України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Колегія суддів, зазначає, що аналіз приписів статті 136 Земельного кодексу України свідчить про те, в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.
З матеріалів справи вбачається, що наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 01 серпня 2016 року № 130 «Про доповнення переліку земельних ділянок» перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами згідно додатку № 1, затвердженого наказом від 18 вересня 2014 року № 77, було доповнено земельними ділянками, визначеними додатком № 1 цього наказу, до якого, зокрема, включено земельну ділянку орієнтовною площею 41,00 га на території Михайлопільської сільської ради Іванівського району Одеської області (за межами населеного пункту).
Відповідно до графічних матеріалів, земельна ділянка орієнтовною площею 41,00 га на території Михайлопільської сільської ради Іванівського району Одеської області (за межами населеного пункту), яку включено до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 130 від 01.08.2016 року включає земельну ділянку щодо якої позивачем було подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Судом встановлено, що на час розгляду клопотання ОСОБА_2, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та прийняття Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області рішення про відмову у надання такого дозволу, земельну ділянку щодо якої позивачем було подано клопотання, було включено до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами.
Також колегія суддів зазначає про те, що оскільки наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 01 серпня 2016 року №133 «Про доповнення переліку земельних ділянок» не був оскаржений у встановленому законом порядку та був чинним на час прийняття оскаржуваного рішення, а правомірність даного наказу не є предметом розгляду у цій справі.
Таким чином, оскільки на момент розгляду клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та прийняття Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області рішення з цього питання, земельна ділянка щодо якої позивачем було подано клопотання наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 01 серпня 2016 року №133 «Про доповнення переліку земельних ділянок» була включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами, що в силу приписів частини третьої статті 136 Земельного кодексу України є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі № 815/3059/17.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем жодних порушень законодавства вчинено не було, доводи апеляційної скарги підтверджуються наявними у справі доказами, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню.
Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні постанови припустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 09.11.2018 року.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: Ю.В. Бойко
Суддя: Ю.В. Осіпов