П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/2475/18
Категорія: 2 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.
при секретарі -Поповій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання відкрити виконавче провадження,-
В травні 2018 року ОСОБА_5 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (надалі - відповідач, ДВС), в якому просив:
- визнати дії ДВС протиправними та такими, що порушують Конституційні права та інтереси позивача;
- зобов'язати ДВС у повній відповідності до Закону «Про виконавче провадження» відкрити виконавче провадження за виконавчим листом та здійснити його у повному обсязі у встановлений даним законом термін.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивач звернувся до ДВС із виконавчим листом, але ДВС протиправно відмовив йому у відкритті виконавчого провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 26.02.2018 року Одеський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист по справі №815/1425/17, яким зобов'язано керівника Котовської місцевої прокуратури Мельніченка В.І. здійснити особистий прийом позивача до 01.04.2018 року.
22.03.2018 року позивач надав виконавчий лист по справі №815/1425/17 до ДВС.
28.03.2018 року позивач поштовим листом отримав повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 22.03.2018 року за №091-2394.
Судом першої інстанції було встановлено, що підставою повернення виконавчого листа стало не надання позивачем підтвердження про сплату авансового внеску, яка при примусовому виконанні вищевказаного виконавчого документу, відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», є обов'язковою.
В позовній заяві позивач стверджує, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачена сплата авансового внеску за примусове виконання виконавчого документу, де боржником є посадова особа.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність дій державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно ч.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про:
- стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин;
- обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
- відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;
- стягнення аліментів;
- відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.
У разі виконання рішення Європейського суду з прав людини авансовий внесок не сплачується.
Отже, наведеними нормами встановлено обов'язок особи, яка звертається із заявою про примусове виконання рішення немайнового характеру до боржника юридичної особи, сплатити авансовий внесок, за винятком деяких випадків і кола осіб, до яких позивач та даний випадок не відносяться.
Твердження позивача, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачена сплата авансового внеску за примусове виконання виконавчого документу, де боржником є посадова особа, є безпідставними та ґрунтуються на помилковому розумінні норм вказаного Закону, оскільки по справі №815/1425/17 відповідачем є фізична особа - Мельніченко В.І., який одночасно є посадовою особою.
Згідно з п.8 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох днів з дня його пред'явлення якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.
Враховуючи наведене, колегія суддів робить висновок, що звертаючись до відповідача із заявою про примусове виконання рішення, позивач мав надати докази сплати авансового внеску або докази звільнення його від вказаного внеску відповідно до ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, судом першої інстанції правильно зазначено, що посилання на незадовільне матеріальне становище заявника не може бути підставою для звільнення його від сплати авансового внеску, оскільки норми чинного законодавства не передбачають можливості звільнення особи від сплати такого внеску з огляду на її майновий стан.
Таким чином, відповідач при поверненні виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання діяв у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 08 листопада 2018 року.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.