П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
31 жовтня 2018 р. м. ОдесаСправа № 814/1428/18
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Яковлєва О.В.,
суддів - Градовського Ю.М., Крусяна А.В.
при секретарі - Кучмій І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року, у справі № 814/1428/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області, а саме: визнання протиправними дій щодо ненарахування позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасністю пенсійних виплат, у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року; зобов'язання здійснити та нарахувати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасністю пенсійних виплат, за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, у сумі 7674,99 грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позивних вимог, так як пенсійним органом протиправно не виплачено позивачу компенсацію втрат частини доходів у зв'язку з несвоєчасністю пенсійних виплат, у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
При цьому, апелянтом зазначено, що несвоєчасність таких виплат підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили, тоді як необхідність виплати компенсації встановлена чинним законодавством та підтверджена судовою практикою.
В свою чергу, відповідачем подано відзив на вказану апеляційну скаргу, відповідно до якого вбачається, що судом першої інстанції прийнято правомірне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, так як компенсація втрати частини доходів здійснюється у разі затримки виплати на один і більше місяця вже нарахованої пенсії.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подані апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугою років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 січня 2018 року, у справі №487/5949/17, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсію, за період з 01 січня 2016 року.
На виконання вищезазначеного рішення суду пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії та у березні 2018 року виплачено позивачу відповідну різницю пенсії.
В свою чергу, 22 березня 2018 року позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасністю пенсійних виплат на підставі ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Проте, листом від 04 квітня 2018 року пенсійним органом відмовлено позивачу у виплаті компенсації втрати частини доходів.
Не погоджуючись з отриманою відмовою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок, з яким погоджується судова колегія, про відмову у здійсненні компенсації позивачу втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно ст. 2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Згідно ст. 7 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Судовою колегією встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності відмови пенсійного органу у нарахуванні позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати.
В даному випадку, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про отримання відповідної компенсації у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати пенсії, що перерахована на підставі рішення суду.
Так, колегія суддів зазначає, що дія вищезазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
В свою чергу, основною умовою для відповідної виплати громадянину є порушення встановлених строків виплати нарахованих, проте не виплачених доходів.
В даному випадку, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 січня 2018 року, яким зобов'язано пенсійний фонд виплатити суму перерахованої пенсії, набрало законної сили 06 лютого 2018 року, внаслідок чого у пенсійного орану виник обов'язок з виплати відповідних коштів лише з відповідної дати.
При цьому, у зв'язку з виплатою нарахованої судом різниці у березні 2018 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не отримав права на отримання спірної компенсації.
Крім того, колегія суддів не приймає посилань на існування певної судової практики, так як відповідні рішення приймались за інших фактичних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.
Головуючий: О.В. Яковлєв
Судді: Ю.М. Градовський
А.В. Крусян