П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 766/10218/18
Категорія: 3.7 Головуючий в 1 інстанції:
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Димерлія О. О.,
- Кравченка К. В.,
за участю: секретар судового засідання - Ніцевич О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу інспектора роти № 2 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Миколаївській області ДПП лейтенанта поліції Добровського Володимира Володимировича, Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції на рішення Херсонського міського суду Херсонської області, яке прийнято 06.07.2018 року у складі суду судді: Майдан С. І. по справі за позовом ОСОБА_3 до інспектора Управління національної поліції в Миколаївській області Добровського Володимира Володимировича про скасування постанови,-
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до інспектора Управління національної поліції в Миколаївській області Добровського Володимира Володимировича, в якому просить визнати дії інспектора 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області Добровського Володимира Володимировича по складанню постанови в справі про адміністративне правопорушення відносно позивача від 23.05.2018 року неправомірними, скасувати постанову винесену інспектором 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області Добровського Володимира Володимировича від 23.05.2018 року, якою позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. та закрити справу.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06.07.2018 року даний позов було задоволено частково.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, інспектор роти № 2 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Миколаївській області ДПП лейтенант поліції Добровський Володимир Володимирович та Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, так як судом було порушено норми матеріального та процесуального права, просить, зокрема: скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06.07.2018 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити повністю; розглянути справу за відсутністю апелянта.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови серії ВР № 188802 від 23.05.2018 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 гривень. Відповідно до зазначеної постанови, 23.05.2018 року о 12-40 годині на 122 км автодороги М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «FIAT LINEA», реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив вимогу дорожньої розмітки 1.1 додатку 2 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність належних доказів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, недоведеність вини позивача, а отже й необхідність скасувати оскаржувану постанову та відповідно задовольнити позовні вимоги. Водночас, суд першої інстанції вирішив, що в задоволенні заявленої позовної вимоги про закриття провадження у справі необхідно відмовити, оскільки така вимога є похідною від скасування постанови.
Вирішуючи дану справу в апеляційному порядку колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, зокрема, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно п. 8.5.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 ПДР України.
Відповідно до змісту п. 1 розділу 34 ПДР України визначається, що горизонтальна розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.
Також, згідно змісту п. 1 розділу 34 ПДР України визначено, що лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється.
Як виняток, лінією 1.1 перетинати дозволяється, якщо нею позначено місце стоянки, майданчик для паркування або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, а також, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.
Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови серії ВР № 188802 від 23.05.2018 року ОСОБА_3 23.05.2018 року о 12-40 годині на 122 км автодороги М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», керуючи транспортним засобом «FIAT LINEA», реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив вимогу дорожньої розмітки 1.1 додатку 2 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до змісту ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані стосовно даного правопорушення встановлюються окрім протоколу про адміністративне правопорушення поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та іншими доказами
Таким чином, з аналізу вказаних норм вбачається, що доказами в справі про адміністративне правопорушення можуть бути, зокрема: надані пояснення інших осіб (свідків).
Так, в підтвердження здійснення правопорушення збоку ОСОБА_3, відповідачем було надано відеозаписи (а.с. 14) з аналізу яких вбачається, що інспектором Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції було зупинено водія ВАЗ 2101 номерний знак НОМЕР_2 та відібрано у нього пояснення.
Зі змісту вказаних відеозаписів вбачається, що водій автомобіля ВАЗ 2101 припускає, що рухався зі швидкістю 50-60 км/год., та бачив як його обігнали.
Колегія суддів критично ставиться до вказаних доказів, так як водій вказаного транспортного засобу лише припускає з якою швидкістю він рухався, та інспектором поліції ніяким чином не було зафіксовано дійсну швидкість руху автомобіля ВАЗ 2101.
Таким чином, неможливо стверджувати про відсутність винятків передбачених абзц. 37 п. 1 розділу 34 ПДР України, згідно яких перетин лінії 1.1 вказаного розділу ПДР України дозволявся б, зокрема щодо дозволу перетину лінії 1.1 при обгоні поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год., а відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є неспроможними.
Окрім того, з аналізу вказаних відеозаписів взагалі не вбачається фіксування перетину позивачем горизонтальної лінії 1.1, а лише відображена розмова інспектора поліції з ОСОБА_3 та водієм автомобіля ВАЗ 2101.
Отже, колегія суддів, приходить до висновку про те, що наявність події вказаного адміністративного правопорушення не може бути підтвердженою наданими до суду відеозаписами.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частина 2 ст. 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Проте, в порушення вимог вказаної статті відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема у матеріалах відсутні матеріали фото-чи відео зйомки вчиненого порушення, а наявні лише відеозаписи розмови інспектора поліції з ОСОБА_3 та водієм автомобіля ВАЗ 2101.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх доказів порушення вимог дорожньої розмітки 1.1 додатку 2 ПДР України ОСОБА_3
Також, як вбачається зі змісту рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06.07.2018 року, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 про закриття провадження у справі необхідно відмовити, оскільки вона є похідною від скасування постанови, у зв'язку з чим адміністративний позов був задоволений частково.
Водночас, частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином скасовуючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції повинен був вирішити питання про: надіслання справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) чи закриття справи про адміністративне правопорушення.
Так, з вищевказаного слідує, що скасовуючи постанову інспектора поліції серії ВР № 188802 від 23.05.2018 року, судом першої інстанції було відмовлено позивачу в закритті справи про адміністративне правопорушення, а отже порушено норми процесуального права, зокрема ч. 3 ст. 286 КАС України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги інспектора роти № 2 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Миколаївській області ДПП лейтенанта поліції Добровського Володимира Володимировича, Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції, а рішення суду першої інстанції - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про закриття справи про адміністративне правопорушення, та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про закриття справи про адміністративне правопорушення - задовольнити. В іншій частині, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 159, 241, 243, 250, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу інспектора роти № 2 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Миколаївській області ДПП лейтенанта поліції Добровського Володимира Володимировича, Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції на рішення Херсонського міського суду Херсонської області, яке прийнято 06.07.2018 року - задовольнити частково.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06.07.2018 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про закриття справи про адміністративне правопорушення. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про закриття справи про адміністративне правопорушення - задовольнити.
В іншій частині, Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06.07.2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: О. О. Димерлій
Суддя: К. В. Кравченко