П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/22958/17
Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Єршова Л.С. Дата та місце ухвалення: 03.07.2018 р. м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді - Шеметенко Л.П.
судді - Стас Л.В.
судді - Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2018 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Комунальної установи «Центр реінтеграції осіб без визначеного місця проживання» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
В грудні 2017 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Комунальної установи «Центр реінтеграції осіб без визначеного місця проживання», про визнання рішення про припинення надання позивачу послуг КУ «Центр реінтеграції осіб без визначеного місця проживання» протиправним; зобов'язання Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради вжити заходів щодо забезпечення позивача належними умовами соціально-побутового обслуговування, стягнення з КУ «Центр реінтеграції осіб без визначеного місця проживання» моральної шкоди у розмірі 200000 грн.
Представником позивача в липні 2018 року було надано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просить зупинити дію наказу КУ «Одеський міський центр реінтеграції осіб без визначеного місця проживання» про припинення надання соціальних послуг позивачу від 07.06.2017 року № 189.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2018 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій апелянт, посилаючись, зокрема, на неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення спірного питання, порушенні судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спірного питання, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити подану заяву про забезпечення позову,
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
У відповідності до положень ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Не допускається забезпечення позову шляхом: 1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та встановлення для них заборони або обов'язку вчиняти певні дії; 2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов'язку вчиняти певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків; 4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії; 5) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Заходи забезпечення позову, які застосовує суд, не можуть зупиняти, унеможливлювати або в інший спосіб порушувати безперервність процесу призначення, підготовки і проведення виборів.
Зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
З аналізу вказаних положень вбачається, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Крім того, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони вчиняти певні дії.
Однак, позивачем в поданому клопотанні про вжиття заходів забезпечення позову не визначені конкретні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, які викладені у ст.ст. 150, 151 КАС України.
Позивач не обґрунтував свою заяву про забезпечення позову, не надав доказів того, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
В поданій заяві про забезпечення позову позивач посилається лише на те, що житло, яке позивачу було надано на підставі договору тимчасового приживання та надання соціальних послуг буде відібране 12.07.2018 року, проте позивач не вказує чим це підтверджується та не надає відповідних доказів.
Також, позивач не вказує, яким чином наведені обставини узгоджуються з приписами КАС України щодо підстав забезпечення позову та позивачем не визначені підстави для вжиття заходів забезпечення позову, які викладені у ст.ст. 150, 151 КАС України.
Крім того, колегія суддів враховує, що застосування у запропонований позивачем спосіб заходів забезпечення адміністративного позову фактично вирішує спір, ухвалюючи рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Тобто, забезпечивши позов в такий спосіб, суд вийде за межі підстав забезпечення позову, передбачених ст. 151 КАС України, вирішивши позовні вимоги на період дії ухвали про забезпечення позову, що є неприпустимим.
На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову та відсутність необхідності вжиття заходів забезпечення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Колегія суддів зазначає, що як в поданій заяві про забезпечення позову, так і в апеляційній скарзі, позивач жодним чином не обґрунтував підстав забезпечення заявленого позову, позивачем не вказано, які перешкоди можуть виникнути у відновленні його прав, якщо заявлений позов буде задоволено.
За таких обставин та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2018 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Комунальної установи «Центр реінтеграції осіб без визначеного місця проживання» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судове рішення складено у повному обсязі 08.11.2018 р.
Головуючий, суддя: Л.П. Шеметенко
Суддя: Л.В. Стас
Суддя: І.О. Турецька