про закриття провадження у справі
06 листопада 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/949/18-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боднарюка О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Кіщук О.І.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача (Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області) Шпак К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, Відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3, про визнання протиправною та скасування державної реєстрації, -
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, Відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію поділу земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 від 01.11.2017р. Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області ОСОБА_4
- визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію поділу об'єкта нерухомого майна (земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1) Державним реєстратором відділу реєстрації рухомого та нерухомого майна юридичного управління Чернівецької міської ради ОСОБА_5, номер рішення 37975409 від 03.11.2017р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідачів були всі підстави для відмови у реєстрації поділу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, оскільки станом на час звернення до суду, ні власником ОСОБА_3 ні власником ОСОБА_1 не було надано жодної згоди на поділ земельної ділянки, в тому числі і належних їм 1/3 (першої) та 1/13 (другої) частини земельної ділянки, оскільки є рішення суду про відмову у задоволені такої позовної вимоги.
25.10.2018 року представником відповідача (Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області) до суду подано клопотання про закриття провадження в справі. В обґрунтування клопотання представник відповідача посилаючись на правові висновки Верховного суду вказав, що усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном залежить від вирішення судом питання про правомірність такого права відповідно до норм житлового та цивільного законодавства, а оскаржувані дії реєстратора є лише наслідком реалізації сторонами у справі прав на спірне нерухоме майно, тобто є похідними вимогами, у зв'язку з чим, ураховуючи спірні правовідносини, така справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
З огляду на наведене вище просив закрити провадження в даній справі.
06.11.2018 року в судовому засіданні позивач заперечив щодо заявленого клопотання про закриття провадження в справі, вказавши при цьому, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
06.11.2018 року представник відповідача (Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області) в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання в повному обсязі, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, просив задовольнити його, та закрити провадження в справі.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.
Відповідно до частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про закриття провадження в справі підлягає задоволенню з наступних підстав.
Надаючи оцінку вказаним правовідносинах, судом враховано надані учасниками в судовому засіданні пояснення щодо обраного способу захисту порушеного права, суб'єктний склад спірних правовідносин, підстави звернення до суду та предмет спору.
Згідно зі статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз зазначених норм міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд який розглянув справу не віднесену до його юрисдикції, не може вважатись "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно до прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінський функцій.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивачем оскаржуються рішення державного реєстратора, щодо державної реєстрації поділу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 від 01.11.2017р.
Крім того, позивач просить визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію поділу об'єкта нерухомого майна (земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1) вчинену державним реєстратором.
З аналізу та змісту спірних правовідносин вбачається, що вчиненню вказаних реєстраційних дій передував цивільний спір, який розглядався Шевченківським районним судом м.Чернівці (рішення у справі №23-2070/12 від 29.08.2013 року), що також враховано реєстраторами при прийнятті відповідних рішень (вчинення дій).
Суд зазначає, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а по-друге, суб'єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Відтак, вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з'ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
Судом встановлено, що рішенням від 29.08.2013 року Шевченківського районного суду м.Чернівці, частково задоволено позовну заяву та визначено, що частки ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в земельній ділянці площею 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_1, цільове призначення 1.8 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд становлять по 1/3 за кожним, та припинено право спільної сумісної власності сторін на дане майно.
Визначено порядок користування земельною ділянкою площею 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_1, цільове призначення 1.8 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд між співвласниками ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 згідно варіанту №3 висновку №795 судової земельно-технічної експертизи від 1 липня 2013 року, а саме виділено в користування:
- ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,0251 га з наступними розмірами по периметру: - 2,00мп; 9,02мп; 8,03мп; 7,20мп; 2,15мп; 4,57мп; 2,3Імп; 0,47мп; 8,33мп; 3,89мп; 0,40мп; 3,65мп та 18,56 мп;
- ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0251 га, в тому числі ділянка площею 0,0084 га з наступними розмірами по периметру: - 0,40мп; 3,89мп; 8,33мп; 0,90мп; 4,77мп; 1,60мп; 3,92мп; 1,3 9мп; 0,75мп; 3,54мп; 4,37мп; 7,3 8мп та 10,74 мп та ділянка площею 0,0167 га з наступними розмірами по периметру: - 11,98мп; 1,51мп; 5,85мп; 13,90мп; 28,71мп; 7,24мп; 9,5Імп та 8,86мп;
- ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0251 га, в тому числі ділянка площею 0,0159 га з наступними розмірами по периметру: - 7,38мп; 4,37мп; 3,54мп; 3,03мп; 2,69мп; 2,42мп; 3,47мп; 15,88мп та 14,33мп та ділянка площею 0,0092 га з наступними розмірами по периметру: - 11,94мп; 7,31 мп; 6,35мп; 6,94мп та 6,22мп.
Земельну ділянку площею 0,0247 га з наступними розмірами по периметру: - 3,65мп; 10,74мп; 14,33мп; 15,88мп; 0,53мп; 9,03мп; 7,53 мп; 1,64 мп; 8,91мп; 0,32мп; 3,38мп; 7,31мп; 11,94мп; 6,22мп; 3,50мп; 28,71мп та 3,69мп залишено у спільному користуванні ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 В решті позову відмовлено. Рішення набрало законної сили.
Крім того, судовим рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 29.08.2013 року встановлено, що з висновку судової земельно-технічної експертизи №795 від 1 липня 2013 року, що провести поділ спірної земельної ділянки, а відповідно і виділ на три рівнозначні частини, з влаштуванням виїзду на вулицю, не надається можливим.
Оскільки земельну ділянку не надається можливим поділити, то суд встановив порядок користування земельною ділянкою.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, оскаржувані рішення відповідачів, щодо державної реєстрації об'єкта нерухомого майна (земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1) на думку позивача є протиправними, оскільки вчинені всупереч рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 29.08.2013 року, що порушує його право на користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 126 ЗК України право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно з приписами статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Тобто, державна реєстрація права користування земельною ділянкою є реалізацією оскарженого рішення суб'єкта владних повноважень, після чого воно вичерпує свою дію.
З моменту державної реєстрації у встановленому законом порядку права користування земельною ділянкою припиняються адміністративні відносини між сторонами, і виникають приватноправові відносини, що характеризуються рівністю учасників. Залежно від складу таких учасників спори щодо цих відносин можуть бути предметом судового розгляду за правилами цивільного судочинства.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 539/1957/16-ата від 30 травня 2018 року у справі № 150/928/14-а.
Наведені аргументи та висновки суду безумовно свідчать про існування спору про право цивільне, а не публічне.
Відповідно до статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України ) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За правилами частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Аналіз зазначених норм законодавства та встановлених обставин справи дає підстави вважати, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади чи місцевого самоврядування, а стосується захисту його приватних інтересів, щодо користування земельною ділянкою, яке виникло за результатами цивільного спору.
Зазначене унеможливлює оцінити відносин сторін у цій справі як такі, що ґрунтуються на управлінських чи контролюючих функціях однієї сторони стосовно іншої, а відтак ця справа не має визначених КАС України ознак адміністративного спору.
Враховуючи вищевикладене, в контексті конкретних обставин цієї справи та нормативного регулювання правовідносин, що склалися між учасниками справи, суд дійшов висновку, що на даний спір не поширюється юрисдикція адміністративного суду, що виключає розгляд цієї справи за правилами КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що клопотання представника відповідача підлягає задоволенню, оскільки юрисдикція адміністративного суду, незважаючи на суб'єктний склад (з участю суб'єкта владних повноважень) не поширюється предметно на правовідносини у сфері адміністративного судочинства, а відтак цей спір має вирішуватися у порядку цивільного судочинства.
На підставі наведеного та керуючись статтями 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Клопотання представника відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про закриття провадження в справі задовольнити повністю.
2. Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, Відділу з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3, про визнання протиправною та скасування державної реєстрації.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Ухвалу в повному обсязі складено 08 листопада 2018 р.
Суддя Боднарюк О.В.