Справа № 826/7657/17 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.
07 листопада 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Шелест С.Б., Пилипенко О.Є.,
за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2, Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про виплату заробітку за час затримки розрахунку
До Окружного адміністративного суду м.Києва звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач) до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про визнання виплат сум, належних позивачу при звільненні, такими, що проведені відповідачем без нарахування і сплати середнього заробітку у розмірі 1807,92 грн., який утворився з вини відповідача за час затримки видачі трудової книжки та зобов'язання виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 74884,54 грн. за 148 днів, який утворився з вини відповідача, за весь період затримки розрахунку з 09.11.20169 по 14.06.2017, а саме - по дату подання позовної заяви.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав на те, що відповідачем в порушення вимог частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України, не видано у день звільнення належно оформлену трудову книжку та не проведено розрахунок.
Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.05.2018 р. адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Державну фіскальну службу України виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку у період з 09.11.2016 р. по 29.11.2016 р. у розмірі 6779,70 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.05.2018 р. та постановити іншу про задоволення позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано той факт, що станом на момент винесення рішення трудова книжка позивача так і не була йому вручена, а також те, що фактичний розрахунок згідно банківської виписки було здійснено 30.11.2016 р.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подано до суду апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в силу приписів ст. 115 КЗпП України оплата праці працівників бюджетних установ здійснюється не більше двох разів на місяць. Зі зверненням про надання інформації про суми всіх сум, належних до виплати позивач звернувся 27.03.2017 р., а остаточний розрахунок з ним було проведено 29.11.2016 р.
У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, наказом відповідача від 08.11.2016 № 3590-О позивач був звільнений з посади заступника начальника відділу перевірки дотримання митного законодавства управління аналітичної роботи у сфері ЗЕД Департаменту аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Державної фіскальної служби України за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", у зв'язку зі зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності Державної фіскальної служби України.
Департаментом кадрової політики та роботи з персоналом направлено на адресу позивача лист від 08.11.2016 № 11816/Г/99-99-04-01-02-14 з повідомленням про його звільнення із займаної посади та про необхідність прибути до Департаменту для отримання трудової книжки.
Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення лист від 08.11.2016 № 11816/Г/99-99-04-01-02-14 отримано особисто позивачем 12.11.2016.
Позивач зазначає, що у день звільнення йому не було видано трудову книжку та не проведено розрахунок, що порушує його законні права та інтереси та слугувало підставою для звернення до суду з позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем було порушено строки виплати сум розрахунку при звільненні позивача у зв'язку із чим на користь позивача має бути стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку з позивачем.
Вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30.11.2016 і по день подання позовної заяви не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем виплачено позивачу всі необхідні виплати при звільненні, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.
Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною сьомою статті 43 Конституції України визначено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частина друга статті 47 Кодексу законів про працю України передбачає, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Стаття 117 Кодексу законів про працю України встановлює, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду звернення позивача від 27.03.2017, відповідачем надано відповідь листом від 05.04.2017 №4763/Г/99990501-03-14 про те, що в листопаді 2016 року позивачу нараховано 53032,65 грн., з них:
заробітна плата за 6 відпрацьованих днів (з 1 листопада по 8 листопада 2016 року) у сумі 2468,37 грн. (у т.ч. основний оклад - 1550,73 грн., надбавка за спеціальне звання - 142,27 грн., надбавка за вислугу років державного службовця - 775,37 грн.);
допомога по тимчасовій непрацездатності за період з 05 жовтня по 13 жовтня 2016 року (листок непрацездатності від 05.10.2016 АДА № 568430) та з 18 жовтня по 26 жовтня 2016 року (листок непрацездатності від 18.10.2016 АДА № 270481) у сумі 6283,44 грн. (в т.ч. допомога по тимчасовій непрацездатності за рахунок підприємства у сумі 3490,80 грн., допомога по тимчасовій непрацездатності за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у сумі 2792,64 грн.).;
коригування заробітної плати, у зв'язку із нарахуванням допомоги по тимчасовій непрацездатності за жовтень 2016 року, на суму - 1298,85 грн. (в т.ч. основний оклад - 852,90 грн., надбавка за спеціальне звання - 426,45 грн., надбавка за вислугу років державного службовця - 19,50 грн.)
компенсація за невикористані 103 дні відпусток у сумі 36088,11 грн. та вихідна допомога в розмірі середньомісячної заробітної плати у сумі 9491,58 грн. (наказ ДФС від 08 листопада 2016 року №3590-о "Про звільнення ОСОБА_2.").
Вказані виплати здійснені відповідачем платіжними дорученнями від 11.11.2016 №1769 та від 28.11.2016 №1795 та №1800 (прийнято банком 29.11.2016 р.).
Згідно довідки ДФС України від 28.02.2018 р. № 79 про середній заробіток за час затримки розрахунку ОСОБА_2 за період з 09.11.2016 р. по 29.11.2016 р., який здійснювався у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», у вересні- жовтні 2016 р. ОСОБА_2 відпрацював 28 робочих днів (неробочі дні: тимчасова непрацездатність з 05.10.2016 по 13.10.2016 р., з 18.10.2016 р. по 26.10.2016 р.). Середньомісячна заробітна плата за період з вересня 2016 року по жовтень 2016 року складає 9491,58 грн. із розрахунку середньоденної заробітної плати 451,98 грн., в тому числі за вересень 2016 р. (22 робочі дні) - 10057,67 грн., за жовтень 2016 р. (6 робочих днів) - 2597,70 грн.
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку з 09.11.2016 по 29.11.2016 становить - 451,98*15=6779,70 грн.
Колегія суддів критично оцінює посилання позивача на те, що фактичне зарахування кошів на його рахунок відбулося 30.11.2018 р., з огляду на наступне.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, відповідальність суб'єктів переказу, а також загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року N 2346-III (надалі - Закон N 2346-III).
Відповідно до п. 1.24 ст.1 названого Закону переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.
Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону N 2346-III платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Дата валютування - зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в обслуговуючих отримувача банку або в установі - учасників платіжної системи (п. 1.3 ст. 1 цього ж Закону).
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що датою зарахування коштів на рахунок отримувача є дата зазначена платником у розрахунковому документі.
Таким чином, оскільки датою валютування коштів на виплату заробітної плати є 29.11.2018 р., відповідно слід вважати, що саме 29.11.2018 р. було здійснено фактичний розрахунок заборгованості по заробітній платі із позивачем.
Щодо посилань апелянта на те, що фактичний розрахунок заробітку за час затримки розрахунку з позивачем має бути здійснений на день прийняття рішення в даній справі, оскільки йому не вручено до цього часу трудову книжку, колегія суддів зауважує наступне.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. N 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція N 58).
Пунктами 4.1, 4.2 Інструкції № 58 передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.
Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.
Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із відсутністю позивача на роботі в день звільнення, на його адресу було скеровано листа від 08.11.2016 р. № 11816/Г/99-99-04-01-0214 про необхідність отримання трудової книжки
Вказаний лист отримано останнім власноручно 12.11.2016 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте позивач не з'явився та не отримав трудову книжку.
Аналіз наведеної норми та обставин справи дає підстави для висновку, що відповідачем вжито всі необхідні заходи щодо вручення копії наказу про звільнення позивача та належно оформленої трудової книжки .
Таким чином, оскільки колегію суддів встановлено, що затримка видачі трудової книжки сталася не з вини відповідача, відповідно здійснення розрахунку за затримку видачі останньої не може бути підставою, в даному випадку, для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня виникнення такого обов'язку по день прийняття рішення у даній справі.
Щодо тверджень позивача про те, що відповідач мав видати новий наказ про зміну дати звільнення, колегія суддів зауважує, що видача такого наказу можлива лише після отримання позивачем трудової книжки та наказу про звільнення, що останнім зроблено не було.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2, Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина
Судді: С.Б.Шелест
О.Є.Пилипенко
Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.11.2018 р.