28.09.2018 Справа № 380/151/16-ц
Провадження по справі № 2/380/254/18
Іменем України
28 вересня 2018 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді : Лісовенка П.І.
при секретарі : Романовській Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра» про відшкодування шкоди,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з СТОВ «Довіра» заподіяну шкоду, завдану в зв?язку з невиконанням умов попереднього договору купівлі-продажу комплексу будівель і споруд від 3 червня 2014 року в сумі 368575,00 гривень.
В судовому засіданні представник відповідача арбітражний керуючий ОСОБА_2 заявив клопотання про закриття провадження у справі в зв'язку з непідвідомчістю справи суду загальної юрисдикції та стягнення з позивача судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги на ухвалуТетіївського районного суду Київської області від 09.03.2016 року в сумі 1600 гривень.
ОСОБА_1 проти заявленого клопотання заперечив з тих підстав, що провадження у справі було відкрито з додержанням правил підсудності, так як на момент подання позову до суду СТОВ «Довіра» не було визнано банкрутом, а тому дана справа підлягає розгляду в прядку цивільного судочинства та має бути розглянута Тетіївським районним судом Київської області відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України.
Суд, розглянувши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення сторін, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 03 червня 2014 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Довіра» було укладено попередній договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд. У зв'язку з невиконання умов договору ОСОБА_1 у порядку цивільного судочинства 10.02.2016 року звернувся до Тетіївського районного суду Київської області з позовом та просив стягнути кошти, які були ним сплачені на виконання умов вказаного договору.
Під час розгляду справи в суді постановою Господарського суду Вінницької області від 20 червня 2017 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Довіра» визнано банкрутом та введено процедуру ліквідації, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2
Згідно п. 8 ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди загальної юрисдикції розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Таким чином, загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між ОСОБА_1 та СТОВ «Довіра» виник з приводу невиконання відповідачем умов попереднього договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд від 3 червня 2014 року, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого майнового права 10.02.2016 року, а СТОВ «Довіра» визнано банкрутом 20 червня 2017 року.
Таким чином спір між сторонами виник до оголошення відповідача банкрутом, а відтак суд вважає, що провадження у справі відкрито обґрунтовано і справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинствата має бути розглянута Тетіївським районним судом Київської області відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України.
Позицію ОСОБА_3 Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 26.06.2018 року у справі № 372/3584/16-ц, на яку посилаються представник відповідача як на висновок щодо застосування норм права, суд до уваги не бере, оскільки, на думку суду, дана позиція стосується випадку, коли відповідача визнано банкрутом до порушення провадження у цивільній справі і позивач звернувся до суду в період розгляду майнових питань до банкрута господарським судом, а тому вважає, що дана позиція ОСОБА_3 Верховного Суду України не може бути застосована до даного виду правовідносин.
Крім того, ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 19.02.2018 року провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра» про відшкодування шкоди, вже було закрито з підстави непідвідомчості справи суду загальної юрисдикції. Проте постановою Апеляційного суду Київської області від 10.04.2018 року дана ухвала скасована, справа направлена до Тетіївського районного суду для продовження розгляду та визначено, що остання має бути розглянута в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, суд вважає, що клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі в зв'язку з непідвідомчістю справи суду загальної юрисдикції є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
А тому, керуючись ст.ст. 222, 258-261 ЦПК України, суд
ухвалив:
В задоволенні клопотання представника відповідача арбітражного керуючого ОСОБА_2 про закриття провадження у справі в зв'язку з непідвідомчістю справи суду загальної юрисдикції - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя: П.І.Лісовенко