справа № 361/1344/17
провадження № 2/361/194/18
19.04.2018
Іменем України
19 квітня 2018 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретарів: Пальчак Р.Р., Срібної Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про виселення,
У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк" або Банк) звернулося до суду з позовом, у якому просило виселити ОСОБА_4 із житлових кімнат АДРЕСА_1
В обґрунтування позову зазначало, що 13 травня 2016 року за результатами застосування позасудового врегулювання спору на підставі ст. ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку", відповідно до умов іпотечного договору, укладеного Банком 06 серпня 2009 року із Публічним акціонерним товариством "Броварський завод пластмас", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дідович І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 856, ПАТ "ВіЕйБі Банк" набуло право власності на гуртожиток, загальною площею 4883,7 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3
У даному гуртожитку без належних на те правових підставпроживає та користується кімнатами АДРЕСА_2 відповідач ОСОБА_4, тому він підлягає виселенню з цього гуртожитку. Третя особа у справі ОСОБА_5 зверталася до голови правління Публічного акціонерного товариства "Броварський завод пластмас", якому раніше на праві власності належав цей гуртожиток, із заявою про нарахування комунальних послуг на чоловіка її дочки ОСОБА_4, який проживає в гуртожитку, що підтверджує факт перебування відповідача у вказаних кімнатах гуртожитку.
12 січня 2017 року Банк направляв мешканцям гуртожитку, у тому числі третій особі ОСОБА_5, листи-пропозиції щодо укладення ними договорів найму жилих приміщень гуртожитку, проекти договорів найму для їх підписання та рахунок на оплату комунальних послуг, який отримано особисто відповідачем ОСОБА_4 Проте мешканці вказаних кімнат АДРЕСА_2 гуртожитку від укладення договорів та сплати заборгованості по оплаті наданих житлово-комунальних послуг ухиляються.
Відповідач ОСОБА_4 у трудових відносинах з Банком не перебуває, доказів правомірності вселення його до гуртожитку не надано, тому права на проживання у даному гуртожитку він не має. Будь-які рішення щодо його вселення до гуртожитку адміністрацією Банку не приймалися, ордер на вселення до гуртожитку відповідачу не видавався.
Враховуючи, що від укладення договору найму жилого приміщення в гуртожитку ОСОБА_4 ухиляється, плату за проживання в гуртожитку та житлово-комунальні послуги він не здійснює, чим порушує права Банку як власника гуртожитку, тому відповідач підлягає виселенню з гуртожитку без надання йому іншого жилого приміщення.
Представники позивача ПАТ "ВіЕйБі Банк" Яценко О.В. і Демченко О.В. у суді позов підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеному, просили суд позовні вимоги Банку задовольнити повністю. Проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечували.
Відповідач ОСОБА_4 повторно у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав.
Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання теж не з'явилася, подала до суду заяву, у якій зазначала, що у вирішенні даного спору покладається на суд, просила розглянути справу за її відсутності.
За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки та не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Провівши заочний розгляд справи, заслухавши пояснення сторони позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Із наявної у матеріалах справи заяви третьої особи у справі ОСОБА_5 від 28 лютого 2014 року видно, що вона зверталася до голови правління Публічного акціонерного товариства "Броварський завод пластмас" із заявою, у якій просила не нараховувати оплату за комунальні послуги на її чоловіка ОСОБА_9, оскільки він у гуртожитку не проживає, та здійснювати нарахування комунальних послуг на чоловіка її дочки ОСОБА_4, відповідача у справі, який проживає у даному гуртожитку.
Судом встановлено, що 13 травня 2016 року за результатами застосування позасудового врегулювання спору згідно із ст. ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку", відповідно до умов іпотечного договору від 06 серпня 2009 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" і Публічним акціонерним товариством "Броварський завод пластмас", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дідович І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 856, позивач ПАТ "ВіЕйБі Банк" набуло право власності на предмет іпотеки - гуртожиток, загальною площею 4883,7 м2, який знаходиться за адресою: місто Бровари Київської області, АДРЕСА_3, що підтверджується наданими відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 травня 2016 року.
Факт проживання відповідача ОСОБА_4 у кімнатах АДРЕСА_2 зазначеного гуртожитку підтверджується актом від 20 листопада 2017 року, складеним комісією у складі чотирьох осіб, у тому числі осіб, які є мешканцями даного гуртожитку кімнат № 96 і № 142.
Правомірність вселення та проживання відповідача ОСОБА_4 у цих кімнатах гуртожитку за адресою: Київська область, місто Бровари, АДРЕСА_3, позивачем ПАТ "ВіЕйБі Банк" оспорюється.
Із рахунку заборгованості за комунальні послуги та інші платежі за грудень 2016 року вбачається, що третя особа ОСОБА_5 має заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 1084 грн. 45 коп., який особисто отримав відповідач ОСОБА_4, що підтверджується його підписом у відомості про вручення рахунків.
12 січня 2017 року за вих. № 12/2-1260 мешканцям кімнат АДРЕСА_2 гуртожитку, що знаходиться вказаною вище адресою, направлявся лист-пропозиція щодо укладення договору найму жилого приміщення в гуртожитку та проект такого договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.
Згідно із ч. 1 ст. 128 ЖК УРСР жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.
У ст. 129 ЖК УРСР встановлено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Порядок надання жилої площі в гуртожитках підприємств, установ, організацій, користування цими гуртожитками та їх утримання встановлювався та регулювався Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року № 208, яке з 19 серпня 2015 року втратило чинність.
19 серпня 2015 року набрав чинності наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 квітня 2015 року № 84, яким відповідно до ст. 131 Житлового кодексу Української РСР, пункту 8 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затверджено Положення про гуртожитки, яке встановлює порядок надання жилої площі в гуртожитках, вселення на надану жилу площу, користування цією жилою площею та виселення з гуртожитків.
За змістом пункту 2 розділу І вказаного вище Положення гуртожиток - це спеціально споруджений або переобладнаний жилий будинок, який використовується для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.
У пункті 1 розділу ІІ даного Положення про гуртожитки встановлено, що вселення до гуртожитків проводиться власником гуртожитку або уповноваженою ним особою на підставі ордера, форма якого наведена в додатку до цього Положення, виданого відповідно до статті 129 Житлового кодексу Української РСР, з одночасним укладенням договору найму жилого приміщення в гуртожитку.
Із матеріалів справи видно, що відповідач ОСОБА_4 не перебував і не перебуває у трудових відносинах з позивачем ПАТ "ВіЕйБі Банк", рішення щодо його вселення до кімнат гуртожитку адміністрацією Банку як власником гуртожитку не приймалося, спеціальний ордер на вселення до гуртожитку відповідачу не видавався.
Згідно із ч. 1 ст. 130 ЖК УРСР, пунктами 1, 3 розділу ІІІ Положення про гуртожитки порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку. Особи, які проживають у гуртожитку, мають право у разі проживання в приміщенні, що перебуває у їх відособленому користуванні, без згоди власника вселити своїх малолітніх чи неповнолітніх дітей, а за згодою власника вселити до такого приміщення свою дружину або чоловіка, дітей, які досягли вісімнадцяти років, а також батьків.
Особи, які проживають у гуртожитку, зобов'язані дотримуватися правил внутрішнього розпорядку гуртожитку; своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку та за житлово-комунальні послуги; підтримувати чистоту і порядок у кімнаті, де проживають, та в місцях загального користування; використовувати жилу площу та майно гуртожитку за призначенням; забезпечувати за власний рахунок проведення поточного ремонту приміщення, у якому проживають (пункт 4 розділу ІІІ Положення про гуртожитки).
Відповідно до пункту 7 розділу ІІІ Положення про гуртожитки особа, яка проживає в гуртожитку, сплачує за таке проживання, а також за житлово-комунальні послуги, які їй надаються у зв'язку з проживанням у гуртожитку. Розмір плати за проживання в гуртожитку визначається в договорі найму жилого приміщення в гуртожитку відповідно до розрахунку, затвердженого власником гуртожитку. У договорі найму жилого приміщення в гуртожитку також визначається порядок здійснення розрахунків між власником гуртожитку та особою, що проживає в гуртожитку. Розмір плати за житлово-комунальні послуги визначається відповідно до встановлених уповноваженим органом цін/тарифів на такі послуги.
У ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.
За змістом ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 371 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У ч. 3 ст. 116 ЖК Українивизначено, що осіб, які самовільно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Доказів правомірності вселення та проживання ОСОБА_4 у належному на праві власності ПАТ "ВіЕйБі Банк" гуртожитку судом не здобуто.
Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідач ОСОБА_4 користується житловим кімнатами АДРЕСА_2 гуртожитку без належних на те правових підстав, у трудових відносинах з Банком не перебував і не перебуває, правомірність його вселення до вказаних кімнат гуртожитку нічим не підтверджено, договір найму зазначених жилих кімнат гуртожитку між сторонами не укладався, суд дійшов висновку, що позов ПАТ "ВіЕйБі Банк" є обґрунтованим, тому ОСОБА_4 підлягає виселенню із гуртожитку за адресою: місто Бровари Київської області АДРЕСА_3., без надання йому іншого жилого приміщення.
Також відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1600 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 223, 259, 263 - 265, 280, 284 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Виселити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, із житлових кімнат АДРЕСА_2 гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом двадцяти днів з дня вручення йому копії цього рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивачем апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області.
Суддя Дутчак І. М.