Справа №567/1273/18
06 листопада 2018 року Галицький районний суд м. Львова
у складі головуючого судді Фролової Л.Д.,
за участі:
секретаря судового засідання Збожної О.Р.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Зирянова О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача. Свої вимоги мотивує тим, що 21 листопада 2017 року заступником начальника Львівської митниці ДФС було винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил, передбаченому ч. 2 ст. 470 Митного кодексу України. Суть правопорушення полягає у тому, що ОСОБА_1, будучі резидентом, у жовтні 2017 року ввіз на митну територію України автомобіль MERCEDES-BENZ в режимі транзит та вчасно не вивіз його за межі України. Позивач з постановою митниці не погоджується, вважає її такою, що підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_1 є громадянином Нідерландів та постійно проживає у м. Ставело Королівства Бельгія, тому не може вважатися резидентом України. За останній рік позивач всього шість разів перебував на території України з візитами до 10 днів. Просить скасувати постанову у справі про порушення митних правил та закрити справу.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити. Пояснив, що є нерезидентом України, тому може безперешкодно користуватися належним йому автомобілем під час візитів в Україну, де він має нерухоме майно. Посвідка на постійне проживання дає лише право законного перебування, та не може свідчити про фактичне постійне проживання в Україні.
Представник відповідача Львівської митниці ДФС проти задоволення адміністративного позову заперечив. Пояснив, що відповідно до положень Митного кодексу України особа, яка отримала посвідку на постійне проживання на території України вважається резидентом. Відтак, вважає, що митним органом було правомірно винесено постанову та притягнуто ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 2 ст. 270 МК України.
Суд, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.
Постановою від 21 листопада 2017 року № 5683/20900/18 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч. 2 ст. 470 МК України та накладено стягнення 3400 грн. штрафу.
Відповідно до постанови, 05 листопада 2017 року, о 08 год. 40 хв., в зону митного контролю пункту пропуску «Шегині» митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС, з України до Республіки Польща, заїхав транспортний засіб «MERCEDES-BENZ VITO», р.н. НОМЕР_1, VIN код НОМЕР_2, під керуванням громадянина Королівства Нідерландів з постійним місцем проживання в Україні ОСОБА_1 В ході митного контролю та оформлення, було встановлено, що згідно даних електронних систем ОСОБА_1 ввіз на митну територію України 29 жовтня 2017 року транспортний засіб автомобіль MERCEDES-BENZ VITO, р.н. НОМЕР_1 через митний пост Львівської митниці ДФС смугою руху митного контролю «червоний коридор» без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів, на строк, передбачений нормами ст. 95 МК України. Станом на 05 листопада 2017 року інформація в ПІК «Інспектор» та ЄАІС ДМС України щодо вивезення за межі митної території України чи поміщення в інший митний режим автомобіля ОСОБА_1 відсутня. У ОСОБА_1 наявна посвідка серія НОМЕР_3 від 15 жовтня 2012 року на постійне проживання в Україні, за адресою: АДРЕСА_1. У постанові також зазначено, що ОСОБА_1 є резидентом, оскільки постійно проживає на території України.
Згідно з паспортом № НОМЕР_4, ОСОБА_1 є громадянином Королівства Нідерланди, постійно проживає в Королівстві Бельгія.
На території України має у власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.
За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 95 МК України, встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Порушенням митних правил, відповідно до ч. 2 ст. 470 МК України, є перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів - від одного підрозділу цього органу до іншого), митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби не більше ніж на одну добу.
Тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів (ч. 1 ст. 380 МК України).
Пунктом 50 «в» ч. 1 ст. 4 МК України, встановлено, що резидентами є фізичні особи - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.
З відміток Державної прикордонної служби України у паспорті ОСОБА_1 останній за 2017 рік перебував на території України п'ять разів загальною тривалістю візитів 53 дні, а у 2018 року - чотири візити загальною тривалістю 36 днів.
Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Свобода пересування - це право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати(стаття 3).
Відповідно до статті 5 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» законними підставами перебування на території України є: для громадян України - належність до громадянства України; для іноземців та осіб без громадянства - підстави, встановлені Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Приписами пункту 17 статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" встановлено, що посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Право на постійне проживання підтверджується посвідкою, виданою відповідно до вимог Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". Однак, суб'єкт владних повноважень не встановив фактичне місце проживання позивача, не надав оцінки періодам фактичного перебування в Україні та поясненням позивача. Формальне визначення статусу позивача як резидента тільки за наявності у нього певної посвідки та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності свідчить про грубе порушення вимог щодо встановлення всіх фактичних обставин правопорушення. Посвідка на постійне проживання засвідчує право іноземця постійно проживати в Україні, яким ОСОБА_1 не скористався. Наданими доказами у справі та поясненнями підтверджений факт його постійного проживання в Королівстві Бельгія, про що він повідомляв працівників митного органу та періодичного відвідування України.
З урахуванням викладеного, беручі до уваги, що ОСОБА_1 постійно на території України не проживає, суд вважає, що такий безпідставно визнаний резидентом в розумінні ст. 4 Митного кодексу України. Відтак, дана обставина виключає винність дій ОСОБА_1 щодо ввезення на територію України автомобіля.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).
За наведених обставин, суд дійшов висновку про протиправність постанови від 21 листопада 2017 року відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 470 МК України та вважає за необхідне позов задовольнити, скасувавши оскаржувану постанову та закривши справу про порушення митних правил у зв'язку з відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 121, 241-246, 286 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Львської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил - задовольнити.
Скасувати постанову заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії у справі про порушення митних правил № 5683/20900/17 від 21 листопада 2017 року відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 470 Митного кодексу України, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Повний текст рішення складений 09 листопада 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.Д. Фролова