Справа № 323/2960/18
Провадження № 2-а/323/36/18
07.11.2018 року м. Оріхів
Оріхівський районний суд Запорізької області у складі головуючої судді - Гуцал О.П., за участі секретаря судового засідання - Лукіної А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_2 про скасування постанови серії ЕАВ № 610921 від 20.09.2018 року у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_2 про скасування постанови серії ЕАВ № 610921 від 20.09.2018 року у справі про адміністративне правопорушення, в якому просить скасувати вказану постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 20.09.2018 року відповідачем винесено відносно нього спірну постанову про накладення стягнення у справі про адміністративне правопорушення за те, що 20.09.2018 року о 12-44 годині він керував транспортним засобом, що не пройшов обов'язкового технічного контролю, чим порушив п.31.3б ПДР України. Однак на заперечення порушення, відповідач ніяк не відреагував та склав спірну постанову. Позивач просить скасувати зазначену постанову про накладення адміністративного стягнення, оскільки відповідачем не доведена його вина у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.121 КУпАП та при розгляді справи було порушено процедуру розгляду справи.
Ухвалою суду від 01.10.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та справу призначено до судового розгляду на 17.10.2018 року, надано відповідачу строк для надання відзиву на позов.
17.10.2018 року слухання справи відкладено на 07.11.2018 року у зв'язку із неявкою позивача та відповідача.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
У судове засідання відповідач не з'явився, про час та дату розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про отримання судової повістки 26.10.2018 року, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.
Згідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач користується зареєстрованим 24.11.2017 року автомобілем ИЖ 2717-90, державний номер НОМЕР_1, тип «Загальний вантажний вантажопасажирський-В», 2003 року випуску, повною масою 1750, категорії «В» з кількістю сидячих місць з місцем водія 6, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СХК 076077 (а.с.10).
20.09.2018 року інспектором 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області лейтенантом поліції ОСОБА_2 відносно позивача була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 610921, відповідно до змісту якої: 20.09.2018 року о 12-44 годині ОСОБА_1 керував транспортним засобом ИЖ 2717-90, державний номер НОМЕР_1, що не пройшов обов'язкового технічного контролю, чим порушив п.31.3б ПДР України, та чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.121 КУпАП.
За результатами розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення відповідач застосував до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. на підставі ч.3 ст.121 КУпАП.
Позивач з постановою у справі про адміністративне правопорушення від 20.09.2018 року ознайомлений, однак від підпису відмовився (а.с.11).
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Згідно п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Так, органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За загальним правилом ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Разом з тим, ч.3 ст.254 КУпАП встановлено, що протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Згідно вказаної норми ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Вказана Інструкція визначає процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (п.1 р.І Інструкції №1395).
Згідно п.4 р.І Інструкції № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121 КУпАП.
У відповідності до п.1 р.III Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121 виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення (п.2 р.III Інструкції №1395), що відповідає положенням ст.276 КУпАП, за правилами частини 1 якої справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Відповідно до п.1 р.IV Інструкції № 1395 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Наведені норми в їх сукупності свідчать про наявність у відповідача як посадової особи Національної поліції повноважень щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, крім іншого, шляхом розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених ч.3 ст.121 КУпАП.
З огляду на вищенаведене, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на порушення відповідачем процедури розгляду справи в частині місця розгляду справи та не складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Стосовно суті прийнятої відповідачем постанови від 20.09.2018 року у справі про адміністративне правопорушення суд зазначає наступне.
У статті 9 КУпАП вказано, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За визначенням, наведеним у статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В даному випадку спірним є питання щодо наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.121 КУпАП, а саме: керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, і яке є підставою для накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
До висновку про порушення відповідачем наведених норм відповідач дійшов з огляду на приписи ст.35 Закону України «Про дорожній рух» та встановлений ним факт, що автомобіль, яким керував позивач, є вантажним автомобілем.
За позицією же позивача на його транспортний засіб вимога щодо обов'язкового проходження технічного контролю не розповсюджується.
Відповідно до п.31.3(б) Правил дорожнього руху, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Відповідно до ч.ч.2-4 ст.35 Закону України «Про дорожній рух», обов'язковому технічному контролю не підлягають:
1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років;
3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".
Обов'язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
На виконання даної норми Кабінетом Міністрів України винесено Постанову від 30.01.2012 року № 137, якою затверджений Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів.
Відповідно до п.1 даного Порядку № 137, вказаний Порядок визначає процедуру проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів:
1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
Згідно положень п.3 Порядку № 137 періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить:
для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;
для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки.
В свою чергу у пп.15 п.2 Порядку № 137 визначено: транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку - транспортний засіб, що експлуатується юридичними, фізичними особами - підприємцями під час провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, фізичними особами під час виконання цивільно-правових угод з метою отримання прибутку.
За визначеннями, наведеними у Законі України «Про автомобільний транспорт»:
автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів;
автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно.
У п.3 Положенні про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого Постановою КМУ від 08.05.93 № 340 передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на певні категорії, серед яких категорії:
В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми;
С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів);
С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів).
З аналізу даної норми випливає, що автомобіль, яким керував позивач, - автомобіль ИЖ 2717-90, державний номер НОМЕР_1, тип «Загальний вантажний вантажопасажирський-В», 2003 року випуску, повною масою 1750, категорії «В» з кількістю сидячих місць з місцем водія 6, підпадає під категорію транспортного засобу легковий, тому у разі невикористання його з метою отримання прибутку, обов'язковому технічному контролю не підлягає.
З наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності не вбачається, відповідачем також не встановлено, що вказаний автомобіль позивача експлуатувався з метою отримання прибутку, як це визначено у пп.15 п.2 Порядку № 137.
За наведених обставин, суд вважає помилковим висновок відповідача, що автомобіль позивача підлягає обов'язковому технічному контролю, що в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності на підставі ч.3 ст.121 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1, ч.2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем відзив на позов не надано, жодних доказів в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваної постанови (фото, відеозапис тощо), суду також не надано.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Доводи, наведені позивачем, знайшли підтвердження під час розгляду справи по суті, дослідженням матеріалів справи, доказами, наданими позивачем, поясненнями позивача, викладеними в позові, відсутністю доказів з боку відповідача, які б спростовували обставини, зазначені позивачем.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.121 КУпАП.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, у зв'язку із встановленням судом відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.121 КУпАП, зазначене є підставою для закриття справи про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст. 6, 77, 241-246, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 9, 7, 251, 258, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_2 про скасування постанови серії ЕАВ № 610921 від 20.09.2018 року у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову, винесену інспектором 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області лейтенантом поліції ОСОБА_2, серії ЕАВ № 610921 від 20.09.2018 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.3 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн., та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Судове рішення складено в повному обсязі 07.11.2018 року.
Суддя: О.П. Гуцал