Справа № 438/868/18
Номер провадження 1-кп/438/113/2018
Іменем України
09 листопада 2018 року Бориславський міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Бориславі кримінальне провадження, внесене в єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018140100000365 від 05 липня 2018 року,
стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Борислава Львівської області, проживає за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, в порядку ст.89 КК України, визнається таким, що не має судимості,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,
за участі сторін судового провадження прокурора ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_3 , -
Обвинувачений ОСОБА_3 27 червня 2018 року близько 07 години 00 хвилин маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, шляхом демонтажу задньої стінки, проник у кладову кімнату, що розташована поблизу будинку АДРЕСА_2 та перебуває у користуванні потерпілого ОСОБА_5 , звідки таємно викрав рульову рейку до автомобіля «Форд кур'єр» вартістю 1200 гривень, задню балку до автомобіля «ВАЗ 2109» вартістю 500 гривень, пластикову каністру об'ємом 5 літрів вартістю 50 гривень, наповнену бензином марки «А-92» вартістю 155 гривень 45 копійок, масло моторне W-40 до дизельного двигуна 4 літри вартістю 380 гривень, лопату штикову вартістю 90 гривень, цвяходер вартістю 110 гривень, кутник металевий L-20 в кількості 5 штук вартістю 350 гривень, арматуру Ф-14 довжиною 1 метр в кількості 7 штук вартістю 385 гривень, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_5 майнової шкоди на загальну суму 3220 гривень 45 копійок.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному та надав суду показання, що відповідають фабулі обвинувачення. Зокрема показав, що зранку 27 червня 2018 року, розібравши частину задньої стіни, зробивши отвір проник у кладовку, неподалік будинку АДРЕСА_3 . Звідки викрав рульову рейку до автомобіля, задню балку до автомобіля, пластикову каністру наповнену бензином, масло моторне, лопату штикову, цвяходер, п'ять металевих кутників та сім штук арматури довжиною 1 метр кожна. Викрадене потерпілому не повернув, крім штикової лопати, яку добровільно видав працівникам поліції. Майнову шкоду, заподіяну злочином не повернув, оскільки немає такої можливості. Намагався просити вибачення у потерпілого ОСОБА_5 , проте останній вибачення не прийняв. Просить суд суворо не карати.
Заслухавши показання обвинуваченого ОСОБА_3 , що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо встановлення фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасники судового провадження не заперечують проти цього, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів у справі.
Учасникам розгляду справи роз'яснено, що вони позбавлені права оспорювати обставини, які не оспорювались ними під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно положень ч.3 ст.349 КПК України.
Суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведеною повністю і вважає, що його дії правильно кваліфіковані за ч.3 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднана з проникненням у інше приміщення.
Виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, зокрема те, що кримінальне правопорушення, передбачені ч.3 ст.185 КК України, законодавцем віднесено до тяжких злочинів.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3 , є активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Суд не погоджується із доводами сторони обвинувачення про наявність обставини, що пом'якшує покарання, як щире каяття.
Зокрема, щире каяття обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненому злочині хоча і визнано в обвинувальному акті у даному кримінальному провадженні обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому, проте така обставина носить лише формальний характер. Каяття передбачає, крім визнання особою самого факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне, визнання своєї провини, щирий осуд своєї поведінки, які мають втілюватися в намаганні компенсувати збитки, завдані таким злочином, та бажанні виправити наслідки такого злочину. Факт щирого каяття обвинуваченого у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в певних діях обвинуваченого після вчинення злочину. Поряд з цим, крім тверджень обвинуваченого про намагання останнього принести вибачення потерпілому та неможливість відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином через брак коштів, обвинуваченим ОСОБА_3 не вчинено.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує особу винного, який є особою, яка в порядку ст.89 КК України, визнається таким, що не має судимості, проте є особою яка раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за злочин проти власності, має високу ймовірність вчинення обвинуваченим повторних правопорушень, негативний спосіб життя обвинуваченого, має постійне місце проживання, не одружений, не працює, зі слів обвинуваченого має тимчасові заробітки, наявність не відшкодованої майнової шкоди, заподіяної вчиненим злочином, на обліку у наркологічному диспансері та на обліку у психіатричному кабінеті не перебуває, думку державного обвинувачення щодо обрання покарання у виді позбавлення волі у межах мінімальної міри з реальним відбуттям міри покарання, - суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах мінімальної санкції частини статті інкримінованого кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, що є необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Суд не вбачає підстав для застосування ст.75КК України до обвинуваченого, із врахуванням обставин справи, наслідків та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, виходячи з наступного.
Дійсно, звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, згідно з положеннями ст. 75 КК України, можливе, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Оскільки обвинувачений, маючи погашену та зняту судимість в порядку ст.89 КК України за вчинення умисного тяжкого злочину проти власності вдруге притягується до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину, належних висновків для себе не зробив, враховуючи конкретні обставини справи, зокрема те, що обвинувачений не працював і не займався будь-якою суспільно-корисною працею, умисний тяжкий злочин вчинив з корисливих мотивів, до його вчинення заздалегідь ретельно готувався, не відшкодував потерпілому заподіяну злочином майнову шкоду, враховуючи, що відсутність претензій зі сторони потерпілого не може бути визначальною при вирішенні питання про звільнення обвинуваченого від відбування у кримінальному провадженні у формі публічного обвинувачення, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання у мінімальних межах санкції статті обвинувачення з реальним його відбуванням.
Враховуючи вищенаведене, суд не приймає до відома досудову доповідь Дрогобицького МРВ з питань пробації філії державної установи «Центр пробації» у Львівській області в частині про можливість виправлення обвинуваченого без відбуття покарання.
Зазначене узгоджується із положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, якими передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Мета покарання - це те, чого прагне держава, застосовуючи його, щодо особи, яка вчинила злочин. Покарання повинно володіти силою впливу та стримування, що полягає не у жорстокості, а у невідворотності та можливої швидкості.
При цьому, Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Майно, на яке накладено арешт, відсутнє.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Борислава Львівської області, винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати із моменту звернення вироку до виконання.
Речові докази у справі: металеву штикову лопату, яку передану в камеру зберігання речових доказів Бориславського ВП, повернути володільцю потерпілому ОСОБА_5 , DVD-R диск з відеозаписом слідчого експерименту від 16 липня 2018 року, - залишити при матеріалах справи.
Вирок суду може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Бориславський міський суд Львівської області протягом 30 днів з моменту проголошення.
Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які не оспорювалися обвинуваченим та іншими учасниками судового процесу під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуючий суддя ОСОБА_1