Справа № 367/5230/18
Провадження №1-кс/367/1046/2018
Іменем України
06 листопада 2018 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого слідчого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
заявника адвоката ОСОБА_3 ,
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області клопотання заявників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в особі представника заявників адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна,
До Ірпінського міського суду Київської області надійшло зазначене вище клопотання, в якому заявники просять скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_9 від 25 січня 2018 року у справі № 367/8594/17 в рамках кримінального провадження № 42017111200000814 від 30.11.2017 відносно земельних ділянок, розташованих за адресами: АДРЕСА_1 , площею 3,426 га., з кадастровим номером 3210900000:01:170:1125, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_6 ; АДРЕСА_2 , площею 3 га, з кадастровим номером 3210900000:01:170:1126, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_6 ; АДРЕСА_2 , площею 3 га., з кадастровим номером 3210900000:01:170:1127, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_8 ; АДРЕСА_3 , площею 3 га., з кадастровим номером 3210900000:01:170:1128, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_7 ; АДРЕСА_3 , площею 3 га., з кадастровим номером 3210900000:01:170:1129, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_7 шляхом накладення заборони відчуження, користування та розпорядження вказаними земельними ділянками.
В обґрунтування зазначеного клопотання заявник посилається на те, що ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_9 від 25 січня 2018 року задоволено клопотання прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №42017111200000814 від 30.11.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.
Вказаною ухвалою накладено арешт на земельні ділянки, розташовані за адресами: АДРЕСА_1 , площею 3,426 га., з кадастровим номером 3210900000:01:170:1125, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, який належить на праві власності ОСОБА_6 ; АДРЕСА_2 , площею З га., з кадастровим номером 3210900000:01:170:1126, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_6 ; АДРЕСА_2 , площею З га., з кадастровим номером 3210900000:01:170:1127, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_8 ; АДРЕСА_3 , площею З га., з кадастровим номером 3210900000:01:170:1128, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_7 ; АДРЕСА_3 , площею З га., з кадастровим номером 3210900000:01:170:1129, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_7 шляхом накладення заборони відчуження, користування та розпорядження вказаними земельними ділянками.
Обґрунтовуючи наявність підстав для арешту майна слідчий суддя зазначив, що земельні ділянки, на які прокурор просить накласти арешт, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017111200000814 від 30.11.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України та вони є речовими доказами вчинення кримінального правопорушення та були об'єктом кримінально протиправних дій, з врахуванням чого слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора .
ОСОБА_6 не погоджується із таким висновком слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_9 та вважає, що ухвала від 25 січня 2018 року підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою елідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Виключні випадки можливого застосування арешту майна передбачені ч. 2 ст. 170 КПК України. Так, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально- правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Накладення арешту на майно будь-якої фізичної або юридичної особи відповідно до ч. З ст. 170 КПК України можливе у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, але за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Водночас ч. 1 ст. 98 КПК України передбачає, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя обгрунтував свій висновок про відповідність земельних ділянок критеріям, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України, наявністю постанови прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 про визнання земельних ділянок речовими доказами у кримінальному провадженні №° 42017111200000814 від 30. 11.2017 року.
Однак самого факту прийняття прокурором рішення про визнання зазначеного майна речовими доказами у кримінальному провадженні, на що є посилання в ухвалі слідчого судді від 25 січня 2018 року, є недостатньо, оскільки виходячи зі змісту ч. 1, п. 1) ч. 2, ч. З ст. 170 КПК України рішення про арешт майна з метою збереження речових доказів приймає слідчий суддя за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає зазначеним у статті 98 КПК України критеріям, а відтак такі критерії мають бути встановлені слідчим суддею та відображені в його ухвалі.
Нормами кримінального процесуального законодавства України вирішення питання щодо можливості накладення арешту віднесено до виключної компетенції слідчого судді, а сама можливість накладення арешту напряму пов'язана законодавцем із встановленням наявності чи відсутності ознак речового доказу. При вирішення цього питання слідчий суддя відповідно до п. 18 ч. 1 ст. З КПК України має також здійснити функцію судового контролю за дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб у кримінальному провадженні, а відтак постанова прокурора про визнання майна речовим доказом не може мати для слідчого судді наперед визначеної юридичної сили та підлягає оцінці щодо її обґрунтованості та законності.
На думку заявників, у постанові прокурора про визнання земельних ділянок речовими доказами, не наведено достатніх доказів наявності зв'язку між вказаними ділянками та предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017111200000814 від 30.11.2017 року, а також доказів відповідності майна критеріям, визначеним 98 КПК України, а відтак зазначена постанова ґрунтується виключно на припущеннях та не підтверджена доказами у кримінальному провадженні.
Також доказів відповідності земельних ділянок, на які накладено арешт, визначеним 98 КПК України критеріям, не наведено і у постанові слідчого судді Ірпінського міського суду Київської олбасті ОСОБА_9 від 25 січня 2018 року.
Ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_9 від 25 січня 2018 року накладено арешт на належні ОСОБА_6 та іншим фізичним особам земельні ділянки шляхом накладення заборони відчуження, користування та розпорядження вказаними земельними ділянками.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Проте, ані прокурором у своєму клопотанні про накладення арешту на майно, ані слідчим суддею в ухвалі про задоволення такого клопотання та накладення арешту на майно від 25 січня 2018 року не наведено жодних доказів існування обставин, які підтверджують можливість приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна у разі незастосування обмеження права користування та розпорядження земельними ділянками.
Таким чином, висновки суду про можливість та необхідність обмеження прав власників щодо користування, розпорядження майном не грунтується на матеріалах клопотання та зроблений в порушення вимог КПК України.
Зазначає, що ОСОБА_6 з моменту набуття земельних ділянок у власність і до теперішнього часу добросовісно виконувала свої повноваження власника, не вчиняючи жодних дій, яки б могли свідчити про можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Не наведено обгрунтування наявності ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна і у клопотанні прокурора про арешт майна, а також в ухвалі слідчого судді від 25 січня 2018 року, а тому застосування арешту майна за відсутності вищевказаних ризиків прямо протирічить вимогам КПК України.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 173 КПК України слідчий суддя зобов'язаний був застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Слідчим суддею прийнято рішення щодо арешту земельних ділянок шляхом накладення заборони відчуження, користування та розпорядження вказаним майном.
При цьому слідчим суддею не надано належної оцінки тому факту, що досудове розлідування кримінального провадження №42017111200000814 від 30.11.2017 року здійснюється не за фактами порушень вимог законодавства України власниками земельних ділянок, а за фактами зловживання своїм службовим становищем посадовими особами Ірпінської міської ради.
З урахуванням викладеного, прийняття рішення щодо заборони відчуження, а тим більше заборони користування та розпорядження земельними ділянками їх власниками безумовно призводить до наслідків, що суттєво позначаються на правах та інтересах таких осіб, а саме таке обмеження не пов'язане із предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017111200000814 від 30.11.2017 року та є безпідставним.
Виключні цілі застосування арешту майна передбачені ч. 2 ст. 170 КПК України. Так, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру шодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. В кожному із зазначених випадків відповідно до змісту ст. 170 КПК України слідчий суддя повинен встановити підстави, за якими він може стверджувати про можливість забезпечення внаслідок застосування арешту майна досягнення однієї з вищеперерахованих цілей накладення арешту на майно.
Також слідчим суддею не наведено доказів, на підставі аналізу яких він дійшов до висновку про можливість арешту майна. Посилання слідчого судді на пояснення слідчого, надані під час розгляду клопотання про арешт майна, не можуть слугувати достатніми доказами необхідності застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки участь у розгляді клопотання приймав лише прокурор (а не слідчий), який в якості обґрунтування необхідності задоволення клопотання послався лише на факт здійснення СВ Ірпінського відділу ТУ НП у Київській області досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017111200000814 від 30.11.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.
Однак відповідно до ч. З ст. 132 КПК України для застосування слідчим суддею заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі й арешту майна, прокурор мав би довести, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
На необхідності оцінки слідчим суддею доведеності стороною обвинувачення трьох вищевказаних необхідних складових для застосування заходу забезпечення кримінального провадження наголошено у п. 1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 05.04.2013 № 223-559/0/4-13 “Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження”.
Однак не зважаючи на відсутність належного доведення стороною обвинувачення як загальних підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, (відповідно до ч. З ст. 132 КПК України), так і спеціальних цілей застосування арешту майна (передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України), суд прийняв необгрунтоване та невмотивоване рішення про арешт майна у кримінальному провадженні № 42017111200000814 від 30.11.2017 року.
Зазначене також свідчить про невиконання слідчим суддею передбаченої п. 18 ч. 1 ст. З КПК України вимоги щодо здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, на чому, зокрема, наголошено в узагальненні Вищим епеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження від 07 лютого 2014 року.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_3 клопотання про скасування арешту майна підтримав, підтвердив обставини, викладені у клопотанні, просив клопотання задовольнити у повному обсязі. Також пояснив, що його довірителі у передбачений законом спосіб придбали земельні ділянки та у передбачений законом спосіб звернулися до Ірпінської міської ради про зміну цільового призначення цих земельних ділянок. Прокуратура зверталася до суду із позовом в порядку КАС України та рішенням суду прокурору відмовлено у задоволенні позову, рішення набрало законної сили. Рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок на даний час не визнано недійсним. Жодних слідчих та процесуальних дій для встановлення обставин завдання шкоди та особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення не встановлено, не проведено жодної експертизи. Прокуратура не вчиняє належних необхідних слідчих та процесуальних дій по розслідуванню даного кримінального провадження. Його довірителі несуть збитки у зв'язку з арештом майна, що є надмірним обмеженням їх права власності.
Прокурор в судовому засіданні з клопотанням про скасування арешту майна не погодився, заперечував проти скасування арешту майна, оскільки підстави накладення арешту не відпали та просив відмовити у задоволенні клопотання.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши клопотання та додані до нього копії документів, оглянувши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.
У відповідності до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, в судовому засіданні встановлено, що в провадженні Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області знаходиться кримінальне провадження, відомості відносно якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017111200000814 від 30.11.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України.
У відповідності до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 25 січня 2018 року у справі № 367/8594/17 (провадження № 1-кс/367/213/2018) клопотання прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 про арешт майна по кримінальному провадженню № 42017111200000814 від 30.11.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України задоволено, накладено арешт до скасування у передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку на земельні ділянки, розташовані за адресами: АДРЕСА_1 , площею 3,426 га., з кадастровим номером 3210900000:01:170:1125, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_6 ; АДРЕСА_3 , площею 3 га, з кадастровим номером 3210900000:01:170:1126, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_6 ; АДРЕСА_2 , площею 3 га., з кадастровим номером 3210900000:01:170:1127, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_8 ; АДРЕСА_3 , площею 3 га., з кадастровим номером 3210900000:01:170:1128, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_7 ; АДРЕСА_3 , площею 3 га., з кадастровим номером 3210900000:01:170:1129, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_7 шляхом накладення заборони відчуження, користування та розпорядження вказаними земельними ділянками.
Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2018 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 -представника третьої особи ОСОБА_6 щодо майна якої вирішується питання про арешт залишено без задоволення, ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 25 січня 2018 року, якою накладено арешт до скасування у передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку на земельні ділянки, розташовані за адресами: АДРЕСА_1 , площею 3,426 га., з кадастровим номером 3210900000:01:170:1125, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_6 ; АДРЕСА_3 , площею 3 га, з кадастровим номером 3210900000:01:170:1126, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_6 ; АДРЕСА_2 , площею 3 га., з кадастровим номером 3210900000:01:170:1127, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_8 ; АДРЕСА_3 , площею 3 га., з кадастровим номером 3210900000:01:170:1128, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_7 ; АДРЕСА_3 , площею 3 га., з кадастровим номером 3210900000:01:170:1129, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_7 шляхом накладення заборони відчуження, користування та розпорядження вказаними земельними ділянками - без змін.
З оглянутих в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження № 42017111200000814 від 30.11.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України вбачається, що на даний час досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні не закінчено, однак з вересня 2018 року і по даний час жодної слідчої дії слідчим не проведено.
Також із наданих заявником до клопотання документів встановлено, що постановою Ірпінського міського суду Київської області від 13 вересня 2017 року у справі № 367/6388/16-а за позовом Прокурора - заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури до Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправними та скасування рішень , в якому прокурор просив визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінської міської ради Київської області від 18.02.2016 року № 541-8-УІІ «Про розробку детального плану території забудови кварталу міста Ірпінь обмеженого вул. Маяковського, провул. Озерний, вул. Достоєвського та вул. Гайдара», визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінської міської ради Київської області від 15.09.2016 року № 1290-21-УІІ «Про затвердження детального плану території забудови кварталу міста Ірпінь обмеженого вул. Маяковського, провул. Озерний, вул. Достоєвського та вул. Гайдара» та стягнути судовий збір в задоволенні позову Прокурора - заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури до Ірпінської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень відмовлено. Дана постанова ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року залишена без змін.
Наведені обставини підтверджуються поясненнями заявника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_5 , матеріалами клопотання та оглянутими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження № 42017111200000814 від 30.11.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України.
У відповідності до ч.2 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя прийшов до висновку, що оскільки з вересня 2018 року і по даний час жодної слідчої дії у кримінальному провадженні № 42017111200000814 від 30.11.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України не проведено, а тому, виходячи із положень п. 2 ч.3 ст. 132 КПК України потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи заявників на користування цим майном, як арешт на земельні ділянки, розташовані за адресами: АДРЕСА_1 , площею 3,426 га., з кадастровим номером 3210900000:01:170:1125, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_6 ; АДРЕСА_3 , площею 3 га, з кадастровим номером 3210900000:01:170:1126, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_6 ; АДРЕСА_2 , площею 3 га., з кадастровим номером 3210900000:01:170:1127, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_8 ; АДРЕСА_3 , площею 3 га., з кадастровим номером 3210900000:01:170:1128, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_7 ; АДРЕСА_3 , площею 3 га., з кадастровим номером 3210900000:01:170:1129, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_7 шляхом накладення заборони відчуження, користування та розпорядження вказаними земельними ділянками, збереження речових доказів у даному кримінальному провадженні можливо шляхом заборони відчуження даних земельних ділянок, у зв'язку з чим клопотання про скасування арешту майна підлягає до часткового задоволення.
Разом із цим слідчий суддя вважає, що доводи заявника про не відповідність земельних ділянок критеріям, визначеним ч.1 ст. 98 КПК України та що у постанові прокурора про визнання земельних ділянок речовими доказами не наведено достатніх доказів наявності зв'язку між вказаними земельними ділянками та предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017111200000814 від 30.11.2017 року , а також доказів відповідності майна критеріям, визначеним ст. 98 КПК України є безпідставними, оскільки надання оцінки рішення слідчого чи прокурора щодо речових доказів у кримінальному провадженні не входить до компетенції слідчого судді при розгляді клопотання про скасування арешту майна.
Керуючись ст. ст. 98, 170 - 173, 174, 175, 376, 395 КПК України слідчий суддя -
Клопотання задовольнити частково.
Скасувати арешт на земельні ділянки, розташовані за адресами: АДРЕСА_1 , площею 3,426 га., з кадастровим номером 3210900000:01:170:1125, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_6 ; АДРЕСА_3 , площею 3 га, з кадастровим номером 3210900000:01:170:1126, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_6 ; АДРЕСА_2 , площею 3 га., з кадастровим номером 3210900000:01:170:1127, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_8 ; АДРЕСА_3 , площею 3 га., з кадастровим номером 3210900000:01:170:1128, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_7 ; АДРЕСА_3 , площею 3 га., з кадастровим номером 3210900000:01:170:1129, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_7 в частині заборони на розпорядження та користування даним майном.
В інший частині клопотання залишити без задоволення.
Повний текст ухвали буде складено в межах строків, визначених ч. 2 ст. 376 КПК України та проголошено 09 листопада 2018 року о 13 год 45 хв.
Ухвала відповідно до ст. 309 КПК України оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1