Заводський районний суд м. Запоріжжя
69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98
Справа № 332/2839/18
Провадження №: 2/332/1388/18
02 листопада 2018 р. Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого - судді Андрюшиної Л.А. за участю секретаря судового засідання Ковтуна В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу №332/2839/18 (провадження №2/332/1388/18) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання дитини, шляхом зміни способу їх стягнення,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання дитини, шляхом зміни способу їх стягнення. В обґрунтування позову зазначила, що з 2009 року вона проживала з відповідачем однією сім»єю без реєстрації шлюбу. Від спільного життя мають малолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. Згідно рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2011 року з відповідача ОСОБА_2на її користь стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 450 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. На підставі вказаного рішення суду був виданий виконавчий лист, який на даний час знаходиться на виконанні, але відповідач останнім часом аліменти не сплачує. На даний час розмір аліментів, визначений за рішенням суду, є меншим ніж встановлений законом мінімальний розмір та є недостатнім для утримання дитини.Відповідно до ст. 7Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік» з 1 липня 2018 року встановлено прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років у розмірі 1944грн.. Сімейним кодексом встановлено солідарний обов'язок батьків по утриманню дітей. Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Оскільки раніше стягнута за рішенням суду сума аліментів є меншою від законодавчо визначеного розміру аліментів, позивач з урахуванням правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року у справі №6-143цс13, відповідно до якої з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку(доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки), просить змінити розмір аліментів, шляхом зміни способу їх стягнення, що стягуються за рішенням суду від 29.03.2011 року з ОСОБА_2 на її користь на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з твердої грошової суми у розмірі 450,00грн. щомісячно на частку від доходів відповідача, а саме просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленомудля дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення від дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та додатково зазначила, що розмір аліментів, що стягуються за рішенням суду на утримання їх з відповідачем дитини на даний час є занадто малим та не забезпечує навіть мінімальних потреб дитини. До складу її сім»ї на даний час входять окрім неї, її мати на малолітня дочка ОСОБА_3. Стан її здоров»я та стан здоров»ядитини задовільний. Вона працює без офіційного працевлаштування та її щомісячний дохід складає 4000,00грн.-4500,00грн.. Інших доходів не має, нерухомого майно у дитини відсутнє.
ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі та не заперечував проти зміну розміру стягнутих з нього за рішенням суду аліментів, шляхом зміни способу їх стягнення з твердої грошової суми на ? частку його доходу. Суду пояснив, що на даний час він не є офіційно працевлаштованим, має задовільний стан здоров»я, інших дітей та утриманців не має. Вважає, що він взмозі сплачувати аліменти своїй дочці у розмірі про який просить позивач. Також зазначив, що він має нерухоме майно - житловий будинок, транспортних засобів немає.
Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитись від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч.7,8,9 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХII(78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитини такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування(пункт 1 статті 18 цієї Конвенції.
Відповідно до ч.1,2 ст. 27 вище вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Отже, з урахуванням положень Конвенції про права дитини пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно свідоцтву про народження серії 1-ЖС №160117Легеза ОСОБА_5 народилась 02 жовтня 2010 року, та її батьком у свідоцтві вказаний відповідач ОСОБА_2, матір?ю - позивач ОСОБА_1М.(а.с.5).
Судом встановлено, що малолітня дитина сторін ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з позивачем, що визнано в судовому засіданні відповідачем.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини(стаття 179 СК України).
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя у справі №2-560/11від 29 березня 2011 року, яке набрало законної сили 11.04.2011 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 450,00грн. щомісяця, починаючи з 02.02.2011 року і до досягнення дитиною повноліття(а.с.6). На підставі вказаного рішення судом видано виконавчий лист(а.с.7).
Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.Спосібстягненняаліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Враховуючи зміст ч.3 ст. 181 СК України, спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, оскільки зазначена норма матеріального правапередбачає можливість зміни раніше визначеного рішенням суду способу стягнення аліментів за позовом одержувача аліментів за рішенням суду без визначення будь-яких додаткових для цього умов та обставин, зокрема, зміни матеріального або сімейного стану платника або одержувача аліментів, як це визначено в іншій нормі СК України - статті 192, якою передбачена можливість зміни розміру аліментів.При цьому СК України передбачає підстави для визначення розміру аліментів, але не пов»язує їх виключно зі способом присудження(ч.3 ст. 181 СК України). За правовою природою аліментні зобов»язання - це періодичні платежі, які платник аліментів зобов'язаний сплачувати щомісячно, з метою матеріального утримання дитини.
У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Положеннями ч.2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Тобто чинне законодавство передбачає, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку(доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки), що відповідає правовому висновку, викладеному у Постанові ВСУ від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13. Тобто зміна(збільшення) розміру аліментів, стягнутих раніше за рішенням суду, із одночасною зміною способу стягнення аліментів зважаючи на конкретні обставини справи є допустимою, оскільки норми СК України імперативної заборони щодо цього не містять, а відповідне право сторони в такому спорі не може заперечуватися.
При вирішенні спору по суті, суд враховує, що з часу присудження аліментів в розмірі 450грн. через інфляційні процеси в Україні значно підвищилася вартість життя, що є загальновідомим фактом і не потребує доказування, у зв»язку з чим раніше визначений рішенням суду розмір аліментів на дитину не може забезпечити належний рівень її матеріального утримання на теперішній час.Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначив, що він позовні вимоги визнає у повному обсязі та вважає, що він має можливість сплачувати аліменти своїй дитині саме у тому розмірі, про який просить позивач.
Положеннями ст. 180 СК України передбачено, що утримання дітей до досягнення ними повноліття є в рівній мірі обов'язком як матері, так і батька. Приймаючи до уваги положення ст. 180 СК України та зважаючи на те, що відповідач має задовільний стан здоров»я, є молодою особою працездатного віку, статусу безробітного немає, оскільки не перебуває на обліку в центрі зайнятості, однак він офіційно на даний час не працевлаштований, суд приходить до переконання про можливість зміни розміру аліментів на утримання дитини шляхом зміни способу їх стягнення, враховуючи при цьому і позицію відповідача про визнання позову у повному обсязі.
Частказаробітку(доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом(ч.1 статті 183 СК України). Положеннями ч.1 ст. 184 СК України визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. При цьому, на час розгляду справи, діюче законодавство при визначені способу стягнення аліментів у частці від доходу або у твердій грошовій сумі не пов»язує це із фактом наявності у платника аліментів регулярного та стабільного доходу або нерегулярного та мінливого доходу. Право обрання способу стягнення аліментів, також як і його заміна належить позивачу, як майбутньому одержувачу аліментів без визначення будь-яких додаткових умов або обмежень, одержувач аліментів також наділений правом на подачу позову щодо зміни способу стягненняаліментів, визначенихрішенням суду.
Чинне законодавство не обмежує право одержувача аліментів у виборі та зміні способу стягнення аліментів, а стаття 183 СК України визначає, що частка заробітку(доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
При визначені розміру аліментів у частці від доходу відповідача при зміні способу їх стягнення, суд у відповідності до вимог ст. 182 СК України враховує, окрім іншого, відсутність у відповідача інших дітейта утриманців, наявність нерухомого майна, про що ним особисто було зазначено у судовому засіданні,та вважає за можливе визначити аліменти у розмірі 1/4 частки від його доходу.
При вирішенні спору по суті, суд також враховує, що Законом України «Про Державний бюджет на 2018 рік» визначений прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, а саме дітей віком від 6 до 18 років, який з 1 липня складає 1944грн.. Суд вважає, що отримуючи від відповідача за рішенням суду на утримання дитини 450грн. щомісяця, позивач правомірно порушує питання про зміну способу їх стягнення виходячи з того, що з часу ухвалення рішення в 2011 році про щомісячне стягнення з відповідача 450грн. змінилася купівельна здатність національної валюти, тим більш, що на теперішній час 450грн. на місяць не забезпечує навіть третини прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та визначена грошова сума на теперішній час безумовно не відповідає можливості забезпечувати дитині належний рівень утримання та забезпечення її розвитку та виховання, а тому спосіб стягнення аліментів у твердій грошовій сумі визначений рішенням суду підлягає зміненню та визначенню його розміру у частці від доходу відповідача задля приведення розміру аліментів у відповідність до засад справедливості, добросовісності та розумності, визначених ч.9 статті 7 СК України.
Крім того, у відповідності зі ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір на користь держави у розмірі 704,80грн., оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору при подачі позову до суду.
Керуючись ст.ст. 7, 141,180, 181-183,192Сімейного кодексу України, ст. ст. 4,5,12, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268,274-279 ЦПК України, суд ,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: 69106, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) про зміну розміру аліментів на утримання дитини, шляхом зміни способу їх стягнення - задовольнити у повному обсязі.
Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя у справі №2-560/2011 від 29 березня 2011 року, та стягнути з ОСОБА_2( ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: 69106, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки усіх видів його доходу щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання:. Запоріжжя, вул. Запоріжбудівська, буд. 42) судовий збір на користь держави у розмірі 704,80грн..
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Запорізької області через Заводський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідкам апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 07.11.2018 року.
Суддя Андрюшина Л.А.